/ /Як тернополянка досягнула недосяжного

17 Червня 2019, Понеділок


Відео Фоторепортаж
Співачка «на мільйон» запалювала на Тернопільщині (фото, відео)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Тернополян закликають напоїти тварин у спеку

Тернополяни можуть обрати в Україні вузи із списку кращих у світі

Кольоровий мінімалізм тернопільських вулиць (фото)

Як тернопільським вчителям навчити слухати іноземною мовою

Тернополяни нехтують зарплатою у 40 тисяч

На Лановеччині худобу рятували з болотяної пастки 

Дах Чортківського костелу стане золотим. Чи надовго?

Відео Фоторепортаж
На Тернопільщині встановили ще одну статую Христа Спасителя (фоторепортаж, відео)

Від журналістики до блогерства: тернополянка Наталя Литвин про успіх в Інстаграмі

Погода
Незабаром погода на Тернопільщині зміниться: очікують на грози та град

На Тернопільщині наповнили вином чашу княжих дружинників (фото)

Спортивний огляд тижня: тернополяни – найкращі в усьому світі одразу в кількох дисциплінах

Сезон кісточкових почався з рекордного імпорту (Агроновини)

На Тернопільщини більше ста осіб змінили місце голосування на парламентських виборах

На Тернопільщині можна побачити «Лемківські пацюрки»

На Тернопільщині пройшов тренінг для секретарів сільських рад (фото)

Переможець Кулінарного Кубку в Тернополі приготував коропа з хлібним желе та чіпсами (фото)

Це цікаво
17 червня в історії Тернопільщини

16 Червня 2019, Неділя


Усе про тварин і «гуманітарку» розповіли на Тернопільській митниці

Фоторепортаж Це цікаво
Тернопіль на межі. Для цього варто тинятись вулицями в спеку (фоторепортаж)

Фоторепортаж
У Чорткові спекли найбільшу круглу піцу в Україні (фоторепортаж)

Фоторепортаж
На Півмарафоні найшвидшим був житель Тернополя (фото)

На сплату штрафу жителям Тернопільщини дають лише 10 календарних днів

Фотофакт
Тернополянка показала, як продавці квітів обманюють своїх клієнтів (фотофакт)

Громади на Тернопільщині тепер мають грошей стільки, що раніше і не мріяли

До кінця літа ціни на овочі знизяться на 30% (Агроновини)

Фоторепортаж Це цікаво
Металеві прикраси Тернополя (фоторепортаж)

Тернопільські випускники можуть дізнатись свій рейтинговий бал з математики

Між селами у Тернопільському районі – страшна картина

Це цікаво
16 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині відкрили сервісний центр, який якісніше надаватиме послуги (фото)

Фоторепортаж
У Великогаївській ОТГ відбувся фестиваль «Позитивних емоцій» (фоторепортаж)

Спортсмен з Тернопільщини виборов золото на чемпіонаті України

15 Червня 2019, Субота


Зарваницю відвідали паломники зі Словаччини (фото)

Погода
Погода у Тернополі 16 червня

До межі з Тернопільщиною упродовж 120 км нестимуть чудотворну ікону

Тернополянка закликає перестати відвідувати дельфінарії

Поновлення строку на прийняття спадщини

Тернопільський Півмарафон цього разу завершать Океаном музики

Анонс
Тернополян просять принести книги… для собак і котів

На Кулінарний Кубок Заходу до Тернополя приїхало понад 50 кухарів (фото)

Надзвичайний клас пожежної небезпеки оголосили на Тернопільщині

Масові отруєння бджіл завадять повернути першість із експорту меду (Агроновини)

У селищі на Тернопільщині готуються до масової дегустації зеленого борщу

На Тернопільщині стало відомо, на що витратили 7 млн 400 тис грн.

Ну і ну! На Тернопільщині у День Святої Трійці діятиме …«Містечко децентралізації»

Відео
Лікарня на Тернопільщині отримала прилад, який допоможе рятувати хворих (відео)

Фотофакт
Посеред однієї з тернопільських вулиць утворилося провалля (фотофакт)

Відео
У Тернополі чергова аварія: водія-таксиста допитати не могли через алкогольне сп’яніння (фото, відео)

Це цікаво
15 червня в історії Тернопільщини

Як тернополянка досягнула недосяжного

Завжди знала, що ніколи не пізно  починати вчитися. З величезним задоволенням брала до рук  нові  книжки, знайомилася із сучасними авторами, вивіряла різноманітні стилі письма, згідно з форматом видань, вникала в нюанси людських стосунків, шукала  форми самореалізації, заглиблювалася у досліджені можливості людського організму і  перспективи людинознавства, вивчала психологію, яка постійно оновлюється, пише pro.te.ua.

Зараз відкрила для себе Йогу. Прийшло і до мене це сучасне  популярне явище, яке  з’явилася в Індії близько 5000 років тому. І хай вибачать мені багаторічні прихильники цього медитативного виду спорту чи навіть явища, якщо я не точно буду висловлюватися, пишучи про святая святих їхнього захоплення чи й професії. Уявляєте як мені тепер, коли я ніколи не ставила за ціль навчитися дихати по півгодини правою чи лівою ніздрею, щоб досягти порахованих  1008 вдихів, чи  робити розтяжки з напруженням мозкового апарату і затримкою кисню в голові.

Боюся, щоб і тут не наламати дров у термінології, тому сорі, панове-йогісти.  Завжди думала, що це не для мене тому, що недосяжне. Може й так. Я знала, що йдеться не тільки про вправи для тіла. Чомусь навіть лякало, що це заглиблення у свідомість, може створити бар’єр в сприйнятті навколишнього таким, яким воно є.

Але будучи в Індії,  на батьківщині Йоги, а саме в одному з найнамоленіших і найбільш популярних святих міст, в якому мільйони паломників шукають шлях до свого серця – Путтапарті, де Центр Аюрведи і Йоги  всесвітньовідомого доктора Рао, я не втрималася і пішла туди на його легендарний дах.

Клінічний комплекс доктора  розташований  на виїзді із Путтапарті, півгодини ходу від центру міста або 10 хвилин за  20 рупій на рикші. Але скорочувати час – позбавлятися задоволення бачити, як місто виходить зі сну. Вулиці прибирають, при вході  до будинків квіти малюють, задобрюючи богів, щоб день був безпроблемним.

Половина на шосту – це  ще сутінки для індійського січня, сонце ми зустрічаємо на даху Центру доктора Рао близько сьомої.  Я переглядала професійні світлини цієї миті в інтернеті – вражає. Але те, що я побачила насправді своїми очима з місця зйомки майстрів, словом не опишеш. Ти всіма фібрами сприймаєш кожен промінчик чи його відблиск. Золотий диск  небесної колісниці не просто влітає в  небо, а  ніби через тебе лежить його шлях, ще трішки і ти зіллєшся з ним воєдино і опинишся у вихорі навколосонячної заметілі…

Наш схід сонця ніби повільніший, люблю спостерігати і  з’яву світила, і захід. Тут заходу не піймаю, ніби немає. Місто оточене горами і сонце десь падає, непомітно для ока. А от схід незабутній, може, і завдяки  незвичайній та несподіваній зустрічі з ним саме за таких обставин. А ще коли вчитель акцентує на цьому і показує всім єством, що сонце має і на нього благодатний вплив, то дивина його народження помножується.

Займаємося ми не з доктором Рао, а з його сином  Прасадом. Харизматичний чоловік, гуру. Але з ним  так просто, від нього йде  потужний струмінь позитиву  і  дві години заняття  минають, як миттєвість. По-іншому і не може  бути, кажуть бувалі учні. Як розповідають старожили (народ зі всього світу сюди з’їжджається впродовж 20-30 років, але в кожного з них був, як і в мене, перший раз), що так же легко і просто було працювати з доктором Рао, який має понад шістдесятирічний досвід і практику.

Зараз йому 96 років, ще минулоріч його бачили на заняттях, виходив лише до фотографії.  Цьогоріч ще не бачили. Відійшла у засвіти його дружина і він тяжко переживає втрату.  Ті, хто працював з доктором, в чиїй долі він зіграв свою роль, переконані, що це не просто знавець своєї справи, Людина з великої букви, а масштабне явище. У нього 9 синів, 18 онуків, 11 правнуків. Він видав понад два десятки книжок, друкуючи одним пальцем на друкарській машинці.

В Путтапарті  Центр Аюрведи і  Йоги доктора Рао,  на даху якого ми займаємося,  відкрили громадську організацію “Надакудуру Ом Саї Аюрведа”  восени  1996 р. Доктор Рао став головним лікарем. Вони  з однодумцями поставили   перед собою благородну мету: поширювати і пропагувати мистецтво  для досягнення кінцевої мети кожної людини – духовного звільнення.

На заняттях я вловила слово  «мокши». Коли запитала про переклад, з’ясувалося, що на санскриті це і означає – цілісний підхід до оздоровлення, внутрішнє очищення, яке зависає  і створює больові відчуття. На хлопський розум, мені пояснили, що не в здоровому тілі – здоровий дух, а таки, коли дух здоровий, душа спокійна, то і в тілі нема недуги. Тут діє програма  зміцнення імунної системи, оздоровлення  і підтримки тіла, розуму і душі. Про це на заняттях нам розповідає вчитель.

Скільки років Прасаду, не питала. Але за гнучкістю тіла може бути і до тридцяти,  за статурою може і шістдесят, за мудрістю… боюся  вгадувати. Він любить казати, що тіло – храм душі і ним треба займатися. Думати, усвідомлювати першопричину недуги, знати канали, якими можна вигнати негатив з організму. Я, звичайно, не можу виконувати ті піруети, які, як подих повітря для професіоналів, але  я дуже старанна учениця. Тим більше  син доктора Рао  не наполягає на повній віддачі, навіть мої знання англійської дозволяють розуміти його побажання виконувати все в міру можливостей.

– Потрошку, потрошку і все буде добре. –любить казати вчитель.

Для мене відрадно ще й те, що він окрилив мене щодо мови. Мені ж треба було з ним поговорити,  взяти дозвіл на світлини, розповісти, що я журналістка з України і що багато чула і читала про його батька. У нього сльози навернулися, так зворушила його моя увага до доктора Рао. Розповідали, що він дуже важко переніс втрату матері, був траур, депресія. Індійці дуже шанують батьків, вони на першому місці, а потім боги. А ще він знає, що Україна – це дуже далеко, казав, що я молодець, що приїхала. Розмову ж я почала з того, що англійську лише вивчаю і хотіла б знати, чи він мене розуміє.

Його щира усмішка подарувала надію  на позитивну відповідь. А в кінці він похвалив мене за те, що я студіюю і побажав успіху. Головне, що він розумів мене. Ніколи не забуду і, власне, дітище доктора Рао – йогу сміху. Її практикує і Прасад.

Для радіорепортажів з Індії я записала  помножений на кілька десятків людей сміх. Ніби ще раз сонце сходить, коли настає ця  прощальна хвилина збагачення позитивом. Медитація, молитва і вправи творять неймовірні дива і перетворення. Ти піднімаєшся над проблемами, вони затіняються і чахнуть, бо, як каже  вчитель, вони є в усіх, а от сміятися над ними не всі вміють, а треба цьому вчитися на заняттях з йоги. А ще після занять хочеться літати, посміхатися, дарувати комусь радість.

На шляху до дому помічаєш  квітники, які паморочать різнобарвністю, кошики з гірляндами чорнобривців, троянд… І ти вже не можеш відмовити нікому сфотографуватися з тобою на вдалий день і тобі всі дозволяють робити світлини. Путтапартівці вранці особливі, натхненні,  напоєні прохолодою і жваві. Поспішають на робочі місця, підвозять до школи дітей. Одночасно на п’ятиметрової ширини дорозі їдуть всі види транспорту – від тракторів до велосипедів.

Шум неймовірний: клаксонів, гудків, вигуків, гулу моторів. Найпопулярніші такі маленькі машинки-мотоцикли з будкою. Це так, як у нас маршрутне таксі. Гомонить базарчик, смажаться при дорозі млинці,  арахіс і над усім цим, як не дивно, вловлюєш  димок ароматичних масел, які запалюють  біля помешкання на прославлення бога.

А ще око тішать  великі комплекси будівель коледжу, музичної школи, спортивного комплексу, музею… Все це має дивовижно живу, неповторну архітектуру, яку створили талановиті  зодчі…

Людмила ОСТРОВСЬКА      

115

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора