/ /Словничок старої тернопільської говірки

25 Червня 2018, Понеділок


Щовихідних у Тернополі проводитимуть благодійні майстер-класи

Без реклами буде не лише Тернопіль, а й Чортків

Тернополяни можуть додати ще один препарат до списку заборонених

Тернополянка зайняла друге місце на конкурсі у Польщі (фото)

Студент з Конго, який навчався в Тернополі, знявся у незвичному мюзиклі

Молоді ентузіасти з Тернопільщини вдало реалізують туристичні проекти

Тернопільська перекладачка пила чай з Пікассо (фото)

На Збаражчині вибухнув біоетанол

Фоторепортаж
Хлопчина на вінтажному велосипеді став призером велозаїзду на Тернопільщині (фоторепортаж)

У Тернополі знову стріляли (фото)

Погода
Тернополяни влітку можуть розважатися на снігу

У райцентрі на Тернопільщині просять рятувати дітей

Анонс
У Кременці покажуть правду про євреїв

На Тернопільщині три автівки опинилися в кюветі

Фоторепортаж
На День молоді тернополяни ходили над землею (фото)

Анонс
На Тернопільщині розпочався набір на масштабний творчий конкурс

Фоторепортаж Це цікаво
Тернопільський випускник знає, як витратити на вбрання нуль гривень (фото)

Тернополянам на замітку: курс валют в Україні нарешті стабілізувався

Відбитки пальців братимуть під час відвідин суду у Тернополі

Фоторепортаж
Юні тернопільські футболісти зіграли на майданчику-трансформері (фоторепортаж)

Дні йоги у Тернополі таки відбулися (фото)

Як оцінили комфорт Тернополя серед інших міст? (рейтинг)

Балясини 1912 року на тернопільській вулиці Руській (фото)

Це цікаво
25 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині футбольні команди змагались за лідерство (фото)

Відео
Державні службовці  Тернопільщини підкорили Говерлу (фото, вiдео)

Чортківський футбольний клуб здобув перемогу

На Тернопільщині медики отримали благословення на працю (фото)

24 Червня 2018, Неділя


Погода
З Петра Афонського сонце на зиму, а літо на спеку повертає

Фоторепортаж
На Тернопільщині пам’ятають своїх героїв (фоторепортаж)

Це цікаво
На Кременеччині досліджували містичних створінь (фото)

Через отрутохімікати на Тернопільщині гине худоба

Tesla поселиться у Тернополі?

Громади Тернопільщини навіть не пробують скористатися тим, що їм пропонують

У обласної «Просвіти» новий молодий голова

Фоторепортаж Це цікаво
На випускному у Тернополі у брюках були не лише хлопці (фото)

На один із найвідоміших фестивалів тернополяни зможуть потрапити безкоштовно

Пасічник помер після загибелі бджіл (Агро-новини)

Фоторепортаж
Тернопільські випускники хвалились вишитим одягом (фоторепортаж)

Фотофакт
Тернополяни не люблять обмежень на тротуарах (фотофакт)

Тернопільщина: гроші маємо завдяки… алкоголю, тютюну і пальному

Хто переміг на виборах у Файному місті?

У центрі Тернополя почали «за компанію» бити  на іноземців

Працівник автомайстерні із Тернопільщини викрав іномарку

«Агропродсервіс» підтримав ювілейну студентську республіку

За що тернополяни пропонували хабар прикордонникам?

Відео
У Тернополі обстежать літак, розберуться із «карткою тернополянина» і аварійними сходами (фото, відео)

Відео
Перерізана горлянка, кров та шоковані перехожі: фільм жахів по-тернопільськи (відео)

Анонс
На Тернопільщині пройде яблуневий фестиваль

Уночі на Тернопільщині ліквідували пожежу, яка 6 годин тривала на спиртовій базі

Це цікаво
24 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщини відбувся чемпіонат області з пейнтболу (фото)

Тернопільський краєзнавець та дослідник Тарас Циклиняк підготував “Словничок старої тернопільської говірки”, де зібрав особливі слова, які поширені у Тернополі та на Тернопільщині.

Словник цього обширу виявляє велике багатство. Розвинене культурно-освітне, громадське, господарське життя та значна кількість дітей села серед учнів української державної гімназії та гімназії „Рідної Школи” — були тими чинниками, що поставили загал Тернопільщини в тісніший зв’язок із літературною мовою. Це й позначилося на тутешньому говоровому словнику, пише tarnopol.te.ua.

Слова чужомовного походження, що їх тут зустрічаємо, відносяться до ремесла, торгівлі, комфорту та військової справи. Вони, перейшовши деколи довший процес натуралізації і змінивши свій давній вигляд, стали складовою частиною говорового словника. Це свідки тих різнородних чужих впливів, що тут перехрещувалися.

Аванц (франц.) — підвищення в службі.

Ая — так.

аЯґже (вжив, при іронічному потакуванні) — так-так.

БАба Д. — сільська акушерка.

бАки вжив, в звор.: забити 6Аки — обдурити, закрутити голову.

балАбух — булочка.

балаґУла — необоротна, незарадна людина ; фірман, що перевозить вантажі.

баламУт — 1. той, що обдурює; 2. див.  сакЕльня.

бАлухи — очі (в зневажл. значенні); великі випуклі очі.

бамбЕтель (нім.) Т. — мебель, що служить удень до сидіння, а на ніч пристосований до спання.

банЯк — великий горнець.

баранИця — кожушана плахта, якою обвивають ноги, подорожуючи зимою.

бАрда — мала теслярська сокира з викривленою набік рукояттю.

бАрки мн. — плечі.

бАтяр (мад.) — вуличник.

бАхур — вередлива дитина.

баЮра — калабаня.

бЕнькарт (поль.) Т. — докучлива дитина; байстрюк; по селах: бЕнькарт (пива) — бочівка пива, менша від „чвертки”; докучлива дитина там: бАхур, а не нешлюбна — байстрУк,

бзинА — бузина.

бИнда — стяжка до волосся.

біба (лат.) Т. — могорич, пиятика.

бідА — 1. нужда, недостаток; 2. двоколісна коляска.

блАват — волошка.

бОвдур Д. — дурень.

бовт — жердка — з поперечкою на кінці в формі молотка або з придротованим нездатним до вжитку горнятком — якою каламутять воду в річці, наганяючи рибу до наставленої сітки.

бОвтанка — несмачна юшка.

бОвтати — каламутити.

болОто — мокра лука.

бОмок — джміль; мешканець тернопільських Гаїв або хуторів (прізв.). (Под. д-р Р. Миколає-вич).

бОрше — скоріше, швидше.

бОрухи (тільки в мн.) — жидівська молитва; вжив, лише в звороті „відправлЯти бОрухи”, що його застосовують і до кота, коли він муркоче.

брОцак — (нім.) — торбинка на хліб.

бУда Д. — примітивна будівля, халупа.

бУзьок Д. — чорногуз; лелека.

бурмИло, мурмИло — непривітна маломовна людина.

ВандАль — велике горня; напр.: вандАль молокА.

ванькИр — бічна невелика кімната, що служить до спання.

вАрґа Д. (поль.) — губа.

варґАтий Ж. — губатий.

варенИця — округлий або чотирикутний кусень розкачаного тіста, зварений у воді.

варЕшка — ложка до розливання; хохля.

варстАт (нім.) —- майстерня.

вАрта (нім.) — сторожа.

васервАґа (нім.) — поземиця, лі-беля.

вендзУнка (поль.) — вудженка.

верЕта Д. — рядно, ряднина.

весЕлка — радуга.

вЄнци   (поль.)   — більше.

вИбалушити [в]Очи — витріщити очі; вп’ялити зір; вдивлятися.

вибій — вибоїна   (на дорозі).

вИгін — громадське  пасовисько.

вИдіти Д. (поль.) — бачити.

вИзутисє -— роззутися.

вИкараськатисє -— видістатися (з болота); вибитися, звільнитися (з клопоту).

вИлабудатисє — насилу звільни-

тися,   вибитися   (з   клопоту,   з довгів).

вИлизаний — дбайливо вдягнений і зачесаний.

вИляти — вилляти.

вИмаґлювати — 1. вигладити білля на маґлі або магільницею; 2. побити кого.

вИтко  Д.  — видно.

вИтуманити — див. вимантити.

вИчитати оченАш — зганити, зганьбити.

вишнЯк — 1. вишнева наливка; 2. столярський ніж з двома вигнутими ручками; струг.

відзЕмок — 1. частина деревного пня від землі; 2. символ сили, тугости, напр.: хлоп, як відземок.

відзімісє (поль.) Т. — примха, витівка.

відкараськатисє — див. спЕкатися.

вісьтА! — поклик на коней: вліво.

ніхоть — жмуток соломи, яким вистелюють чобіт; устілка.

икУчитисє — стати скучним, нудним.

[в]обсмУшити — обстригти.

[в]обшУстати — виманити (від кого гроші, майно).

вогУльник Д. — жнець, якого господар наймав на жнива.

Це слово — то одна з особливостей говорового словника. Цікаво було б встановити межі його вживання. Відкрити його значення з теперішнього вигляду його кореня тяжко. Корінь -ґуль- сходиться з коренем слова ‘гуляти’. Але робітник, що наймався на жнива, не йшов у поле на гулянку. Цей корінь мав спершу інший вигляд і тільки через фонетичні зміни, яких зазнав, випадково збігся з коренем слова гуляти. Відомо, що давнє о, яке в закритих складах замінилося на і, заки досягло тієї стадії, перейшло ряд перемін. (Див. Władysław Kuraszkiewicz, Języki wschodniosłowiańskie, стор. 94). На певному етапі розвитку це о дійшло до у і дальший його розвиток спинився в деяких словах. Таке сталося з у в слові вогУльник. Отож давній його корінь був гол-, той самий, що в ‘голий’. Звідси пішло огОльник > вогОльник > вогУльник — робітник, що о[б]-голює поля, стинаючи серпом виросле на них збіжжя; жнець.

[в]огльОндач (поль.) — член сільського громадського уряду, що стверджував випадки смерти.

[в]ожіль — держак кочерги.

‘в]окОман (гр.) — економ; завідувач фільваркової господарки.

[в]омЕтиця — мучний осад на млинській підлозі, коші. Кормлять ним свиней. Також: фУс-мель.

[в]Омкно — прикро.

вонітувАти — вомітувати.

[в]опАлка — див. сакЕльня.

[в]опАпраний — забруднений.

вОрочок — полотняна торбинка для витискування сиру.

восьцілі — скрутелі соломи, якими палять у кухонній печі або під хліб.

восьцЯк — колючка.

впорожнИ (їхати)  їхати порожнім возом по снопи, сіно.

втинАти — їсти з апетитом.

вторік Д. — минулого року.

вторкАтисє — вмішуватися, встрявати (у спір); напр.: тИ се не вторкАй межи нИх.

всьо Єдно Д. — все одно.

вузір, вузЄр — частина снопа без колосків.

вУсла — губна гармоніка.

в шкрАбісьць Д. —- на босі ноги.

ГАведний (поль.) Т. — незугарний  (под. д-р Р. Миколаєвич).

гайдА!  (тур.) — геть! вперед!

гайтА! — оклик на коней: вправо.

гайц (нім.) — паровізня.

галАй —Ггакий, що говорить і діє нашвидку і без наду.ми.

галайстрА — недисциплінований натовп; галаслива юрба дітей.

гамАнити — бити.

гамАнитисє — працювати тяжко; гарувати.

гамАрня — кімната, заповнена гамором, галасом.

гантИпко, янтИпко — дідько.

ганцалИти  —  бити.

гаратАти — бити; шмагати.

гАрешт — тюрма.

гАркатисє — сваритися, спорити.

ге! — оклик, яким женуть корів.

гЕца (нім.) Т. — жарт, сміховинка.

гИбель (нім.) — прилад до вигладжування дерева, рубанок.

глУмити — бити.

гнУти караманА — розповідати веселі придабашки; плести дурниці.

горА — горище, стрих.

горівка — горілка.

горнЕц, род. горшкА (від гор-щОк)  — горнець.

горнЯтко, горнЄтко Д. — кубок, філіжанка.

горшкодрАй — див. дротЯр.

гостИнец Ж. — шлях, битий шлях.

гОцки — 1. жарти; брАти на гОц-ки; 2. клопіт, неприємності.

граділь Д. — частина плуга, до якої прикріплене чересло.

гУби (мн.) — гриби.

гУдзя! — оклик, яким тровлять собак.

гулюкАти — кричати на кого, сваритися.

гулЯти  —танцювати.

гУнцвот — збиточник, пустун.

гУрма — юрба.

гуш! — оклик, яким відганяють курей.

Ґайс — нафта.

гАлґан — лиходій; пустун.

ґАра — віз, яким возять глину, пісок.

гердАн — узір різнобарвних ко-раликів, нанизаних на нитку.

ґвер (нім.) — рушниця, кріс.

гвінт (нім.) — кручений рівець на шрубі.

ґрАйфнути (нім.) Т. — вхопити, вкрасти.

грАлі — залізні вила до гною.

і’рАнда (фр.) Т. — вибрик; скандал; ошуканство; шантаж.

ГрандЯр Т. — схильний до вибриків.

ґрЕчний (поль.) — чемний.

гринджОли — санчата на копилах.

грис — висівки з меленого зерна, що їх домішують коровам до січки.

грунт (нім.) —- поле, рілля, основа, основна справа.

ґУла — незграбна людина.

гУля — наріст кулистої форми.

ДамнО — давно.

дахівка — черепиця.

дЕбра  —  каменолом.

дЕрти лАха — строїти жарти з кого.

дзИґар — стінний годинник.

дзиґАрок — кишеньковий годинник.

дзінєр — інженер.

дИхавиця Д. — астма.

дітИска  (тільки в мн.) — діти.

довбАч, дОвбало Д. — дятель.

довкОла Д. — кругом.

дорОбало — старий малопродуктивний  прилад,  машина.

дрантИвий — нужденний, слабкий, низької вартости.

дрантЯр — див. шматяр.

дрань — нікчемна людина.

дриглі, гишкИ Д. — холодець.

дрИнда (нім.) — старий віз, ровер, млинок до  чищення  зерна.

дринчАти  — дрижати.

дротЯр — той, що обдротовує горшки.

дУда Д. — долішня частина рукава сорочки; манкет.

дупіру — тепер; тільки що.

ЕкзецИрка, зицИрка — військові вправи.

ЖЕбри мн. — прохання милостині.

жерлО Д. — джерело.

жИво Д.  — скоро.

жОмнір — жовнір.

ЗабИти пАмороки — приголомшити.

завИтка — мати нешлюбної дитини, покритка.

зАволока — пришелець, чужинець.

загалАкувати — говоренням відвертати чиюсь увагу від спірної чи неприємної  справи.

загирИти — загубити, занапастити.

зАйда — див. зАволока.

зак, зАки   — поки.

запЕрти Д. — замкнути.

запілє Д. — частина стодоли, де складають снопи.

зАпір, теж: затвирдзЕнє (поль.) — забиті кишки.

зАпяток, зАпєток Д. — частина чобота на п’яті.

затИльник -— частина парадного воза, яка замикає його ззаду і держить разом його побічниці, т. зв. драбини.

зАтирка, зАтірка — юшка з куснів бараболі та щипаного тіста, заправлена присмаженою цибулею.

зАхід — 1. сторона світа; 2. клопіт, невигода, напр.: ви мАли з нАми багАто зАходу.

чАяць, род. зАяця — заєць.

збИти з панталику — збентежити.

збИткє Ж. — пустощі.

звіяти (поль.) Т. — втікти.

зглядОвиско — виступ, що порушує добрі звичаї та приносить ганьбу; скандал.

згрИзтисє Ж. зажуритися.

зец (нж.) — удар, штурхан; дАти зЕца — завдати удару; докучити кому словами.

зіблИти, орАти зіблЮ — орати ріллю восени під засів на весну.

зійтИ на псИ — зійти ні на що; збідніти, опуститися.

злюзувАти (нім.) -— розкрутити, звільнити (шрубу, петлю).

змалювАти — збити (миску, склянку).

змолОцок — молотник, молотіль-ник.

|з]найдУх — найда.

знякАти Д. — прати в руках.

зУпа — юшка.

зУпак — професійний вояк.

ітИ зАто[и]ки (про сани, жарт. і про п’яницю) — сховзуватися, подаватися   набік.

їдло Д. — їжа.

КАбат — куртка.

кавУн (прізвисько) — тернопільський міщанин. Назва пішла від того, що міщани пили каву.

кАзанє — проповідь.

калямАнція  —  клопіт.

кантИчка — збірник коляд.

кантувАти  (рум.)  — ошукувати.

кантЯр — ошуканець, крутій.

капАрний — брудний, недбалий.

капАрство Д. — непорядок.

кАпусь Т. — агент польської тай-ної поліції; донощик.

капУт (нім.) — смерть, кінець.

капцАн — убогий жид, називаний так своїми земляками; скапцані-ти — підупасти матеріяльно, а також духово; опуститися.

кЕбалка Д. — дерев’яне кільце вкладане під чепець.

кЕльня — лопатка, якої вживають мулярі при будуванні муру до накидання вапна або глини.

кЕпале (нж.) — голова, розум.

кишкоїда Т. — той, що з ощад-ности живиться кишкою та не видає грошей на м’ясо та м’ясні вироби, які є дорожчі; скупар, скнара, давигріш.

кірат Ж. (нім.) — машина до молочення збіжжя та різання січки, порушувана кіньми.

кіча, кічка — хлоп’яча гра.

кльоц (нім.) — колода.

кмін,  кмЕну — кмин.

кмінкОва зУпа — юшка з кмину.

кобильОхи Т. — сливки кулистої формііГ’

кОбиці — вкопані в землю підпори, на яких спочивають хатні лавки.

когУт Д. — півень.

кОмнір — ковнір.

конОвка (поль.) — дерев’яне ві-дро.

конопАдити — непокоїти кого спокусливими обіцянками чогось корисного.

кОриц — міра зерна.

кОрісьць Д. — користь.

корчі — 1. кущі; 2. судороги, спазми.

кострубОнько — неохайна людина з  розкуйовдженим волоссям.

коцьОлок (поль.) — котел при кухонній печі для огрівання во-Ди.

коцюбА Д. — кочерга.

кошЕрний (нж.) — той, що звертає надмірну увагу на чистоту; чистий.

крАйка Д. — кольоровий вовняний пояс.

крижАлка — головка квашеної капусти.

кримінАл — тюрма.

ксьондз  (поль.) — священик.

кубіта (поль.) Ж. — жінка.

кУжний — кожний.

кульпАк — у драбинястім возі підпора, на якій спирається драбина.

кунірувАти — мучити, докучати.

кУпно — купівля.

кУра, кУратко — курча, курчатко.

кУрава — курява.

курАція (лат.) — лікування.

кУрачий —j курячий.

кУча Ж. — хлів для свиней.

кУчно —^ скучно.

кУшка — 1. футляр із кусня дерева, в якому видовбано порожнину. У ньому держать косарі брусок; 2. ніс (жартома).

ЛАба — лапа.

лабЕти — загребущі, хижацькі ру. ки.

лабУдати — з трудом щось робити, приладжувати; лЕдво-м зла-бУдала [в] обід.

лАкітки — ласощі.

ламАґа — незграбна людина.

ланцУх, род. ланцухА — ланцюг.

лах — зношена одіж.

леґЕйда — незграбна людина.

лен — льон.

лепЕта   (поль.)  Т. — голова.

лИга — див. ламАґа, леґЕйда.

лИкати — ковтати.

лИлик Д. — кажан.

лОтер — лайдак, мерзотник.

лУшко — ліжко (див. пояснення під вогУльник).

лЮбас Д. — коханець.

лЯга — велика тяжка палиця.

МагалЯс — дерев’яний валок, на який навивають білля та качають його магільницею.

мантИти — виманювати, ошукувати.

мАнтля — військовий плащ.

маркОтно — прикро, ніяково.

маснИчка — прилад для роблення масла.

махабУнда, лахабУнда (лат.) •— волоцюга; нероба, ледар.

мЕгати (мад.) — відходити, відійти.

мЕнда (поль.) — несимпатична влізлива людина.

мЕрва — пом’ята покручена солома.

мерлЕц, мн. мерці — мертвець.

мертвИця — суха трава між стеблами околота. (Под. М. Снігур).

меціє, мецієс Т. — щось дуже добре (ірон.); велИке меціє! — велике цабе, велике невидальце! Слово, як можна припускати на основі його значення, постало з «цімес’ шляхом т. зв. силябіч-ної метатези (як вогорити < говорити).

миднИця (поль.) Ж. — умивальниця.

милИтисє — робити помилку.

мишкувАти — шукати; слідкувати (за чимсь).

мікрус   (гр.)   Т. — молокосос.

мірати  — міряти.

мОйри (нж.) Т. — страх, тривога; мАти мОйри.

молОти нАраз — молоти грубу муку.

морд  (нім.) Ж. — убивство

мурОванка — битий шлях; шоса.

мУтра  (нім.) — гайка.

муцувАтисє   —   змагатися.

НабивАтисє — тяжко працювати, гарувати.

нАбор (присл.) — на сплати; брА-ти нАбор.

наґАбувати — чіпатися кого, непокоїти.

наджинджУритисє — вистроїтися; гордо надутися.

на дрУгий день — наступного дня.

на дрУгий рік Д. — наступного року.

най — нехай.

накАслик, наткАслик (нім.) Т. — шафка-столик   біля  ліжка.

напиндЮчитисє — набрати гордого вигляду.

напіритисє — давати вираз своєму обуренню чи гнівові обличчям, рухами.

напОмацки — напотемки.

напоминАти — — нагадувати, пригадувати.

напОхапци, напрИхапци — у поспіху ; поверховно.

напрИтики — натяком, натяками; [в]огорити напрИтики.

на прошкЕ Д. — навпростець.

напУдити — налякати.

неборАка Д.  бідолаха.

невидАльце — щось невидане (ірон.) ; щось удавано велике, чудесне; невидАльце-тарАкаль-.не!1—г щось удавано велике, що свою дійсну пустоту заховало за брязкальцями.

нездАлий — нездатний ні до чого;

поганий, паскудний. нЕндза  (поль.)  — нужда; лихо; нужа.

нехцорОба — нероба, ледар.

нЕцки Д. — ночви.

нИні Д. — сьогодні.

нігдЕ — ніде.

ніґди   (поль.)   —  ніколи.

ПадЕнок, також: помішниця — дно воза. (Под. М. Снігур).

пАдок — нещасний випадок.

г.Азур Д. — ніготь.

пАйда — велика кромка хліба.

пайдувАти — краяти великими кромками.

паланИця — паляниця.

паль — дрова на опал; кіл, стовп.

пантрувАти — наглядати, пильнувати.

пАпля — базіка, базікало.

паплянИна — базікання.

пАпляти — говорити багато і без застанови, „що слина принесе на язик».

пАра — деколи: кілька; заробИти пАру ґрЕйцарів.

пасіювАти Т. -— лютитися, шаленіти.

пАсія Т. — лють, роздратування.

пасіЯт Т. — злісник.

паскувАти (нж.) — займатися не-дозволеною  торгівлею.

патАлах Т. — незграбна вайлувата людина.

патЕльня (поль.) Т. — сковорода.

пАцір (поль.) — молитва; мОвити пАцір — молитися.

пацьОрке — скляні кульки, нанизані на нитку.

пАчка Т. — шайка.

перЕкицки — перевертом, перекидьки.

перЕкупка — див. сидУха.

пЄги Д. — веснянки.

пивнИця Д. — льох.

писківка — судова розправа за словну образу.

півзини Д. — малі крокви, якими прикріплюють сніпки на стіжках і дахах.

підбитЄ Д. —- горішня частина стопи.

підкид — орання стерні під озимину.

підкидАти — орати під озимину.

підсмУшити — підстригти.

під хАйрем (нж.) Т. — зовсім певно.

підштУрити — підбурити, підняти (проти кого).

пікний пєц — піч, де випікають хліб.

піхУр Д. — міхур.

плЮсква (поль.) Т. — 1. блощиця ; 2. влізлива сварлива людина; 3. привід до спору; звор.: шукАти собі плЮскви.

побивАти (хАту) — покривати (бляхою,  ґонтами).

пОгріб (поль.) Ж. — похорон.

пОданє — просьба на письмі.

полокАти   — полоскати,  мити.

полОнка Д.  —  ополонка.

пОльска дорОга — пільна дорога.

порплі Д. — лупа (на голові).

послід — висівки для кормлення дробу.

пошибЕнькувати — торочити сплетні.

пошпортЮх — ліщиновий ціпок, що править за гачок до прогортання жару в печі. (М. Снігур)

поштуркОвиско — 1. підрядна праця; 2. людина на підрядній праці.

пранИк — прямокутник (25 X 15 цм.) з ручкрю, вирізаний з дошки твердого дерева. Уживають його до ррання білля на ріці.

прОшпан — див. форшпан.

псьОчити  (поль.)  — ганьбити.

пужАк — держално батога.

пУкати — стукати (до дверей).

пулЯрис — гаманець.

пУлятко — курчатко (в мові дітей).

пуль-пуль-пуль! — кличуть курчаток до кормлення.

пУндик Т. — микулинецький міщанин.  (Под. д-р Р. Миколаєвич)

пУрцель (нім.) Т. — 1. порода голуба; 2. гордовита напиндючена людина.

пУтня Д. — відро.

пуцувАти (нім.) — чистити; пе-рен. ганити.

РАшпиль (нім.) — великий пильник.

рАяти — радити.

ребУхем  (нж.)  — хабар.

рЕйвах (нім.) — галас, замішання.

рептЮх — 1. див. сакльня; 2. живіт  (зневажл.).

рехт Ж. (нім.) — правда, слушність.

решетО — сито з рідшим дном; бубон.

рИгати — сильно кашляти.

рИса — три морги поля вкупі. (І. Кругляк)

рімний — рівний; також: рімнинА, рімнЯти.

ріще — ріщя, хмиз.

рогАтка — рогачка.

розфалАтати (мад.) — зробити глибокий і великий розріз ; тяжко поранити.

розУти — роззути.

рОскаль Д. — непрохідне болото.

рубЕль Ж. — жердина, якою прикріплюють снопи чи сіно на возі.

рублИти — прикріплювати рублем.

рУбзак  (нім.) — наплечник.

ружнИця — ріжниця (див. пояснення під вогульник).

румиґАти — пережовувати.

СакЕльня (нім.) —полотняна торба з двома дерев’яними листва-ми при отворі, в якій подають коням обрік, прив’язуючи її до дишля; також: баламУт, реп-тЮх,   [в]опАлка.

сакомпАк [нім. (mit) Sack und Pack] — з усім майном, цілком (вибратися,  виїхати).

сальцЕсон Т. — 1. свинячий жолудок, начинений м’ясом; 2. міський поліцай (прізвисько); пішло воно від того, що місяць — який є в гербі Тернополя, що його (герб) носили поліцаї на грудях — нагадував своїм виглядом сальцесон.

сафандУла — див. леґЕйда.

свіршОк, свиршОк Д. — цвіркун.

сидУха — продавчиця харчевих продуктів  на базарі.

сикурАція (лат.) — асекурація.

сінгель (лат.) Т. — погана оцінка в школі з одного предмету.

сірка — сірник.

січЕ капуснЯчком — паде дрібний дощ.

скЕпка Д. — кромка хліба.

скічка — з’їдлива жінка живої вдачі.

склеп -— крамниця.

склепАр — продавець; власник крамниці.

скрутилі — скручені жмути соломи, якими нагрівають піч під хліб.

славЕтний Т. — поважаний, шановний; це слово входило до титулу в давніх грамотах і документах, адресованих до міщан. „СлавЕтні МіщАни!” — то звернення, якого вживали в промовах на зборах міщан. (Д-р Р. Миколаєвич)

слИсько — слизько.

слуп (поль.) — стовп.

слУшність — справедливість, правда.

смаколИки — див. лакітки.

смирід — сморід.

снасьць — снасть; скелет (воза, дому).

сніпОк — малий околіт, очищений із сухої трави (мертвиці). Сніпками пошивають дахи.

сОпух Д. — затхле повітря.

сплюх — заяць.

стАвити Д. — будувати (хату).

стАнція — кімната з утриманням.

стАція — залізничий двірець.

стИрта Д. — скирта, стіг.

стіжОк Д.   — стіг.

стОншка  (поль.) — стяжка.

стрЕнчити Д. — поручати, посе-редничити.

стрих (поль.) — горище.

судіЯ, сЕндзя — суддя.

сцінка — лісок на спадистому березі. Така сцінка є в с. Дичкові. На південний захід від неї лежить с. Застінка.

сЯра Д. — молозиво.

ТайнЯк — див. кАпусь.

тАний Ж. — дешевий.

тарАкальце — брязкальце.

тасЄмка (поль.) — тасьма.

тАшка Ж. — течка; портфель.

твар — обличчя.

тЕльбух — живіт (згірдл.).

тЕмрава — темрява.

тЕньґий (поль.) —великий; сильний; товстий.

тЕрмін — реченець судової справи; судова справа.

тИчитисє чогОсь — стосуватися до чого.

тлумАк (поль.) — клунок.

тлУмитисє — товктися.

толок А — 1. громадський вигін; 2. будова хати гуртом без заплати, тільки за гостину; 3. гостина для тих, що працювали при такій будові; звор.: справ-лЯти тОлоку.

тОпка сОли — кусень соли стіж-коватої форми.

тор — дорога, визначена рейками.

торЕпка Т. — торбинка, що її носять жінки.

тре — треба.

трісьцЄ — глибоке непрохідне болото.

тріщити — пожадливо їсти; ласувати.

трУбити — їсти зерно (про мишей).

трУдно! — нічого не порадиш; нічого не вдієш.

трус — заяць.

ту, тУтка Д. — тут.

тю-тю-тю! — кличуть курей до корму

ФАйний (нім.) Ж. — гарний; добрий.

фАктор — посередник у продажі та купівлі.

фалювАти Т. — ходити.

фамілія Д. — родина.

фАна — прапор.

фандА — великого розміру пуга, орудована обома руками. Уживали її парубки під час Великодніх Свят, переодягаючись на „дідів” і „бабів”, що заправляли молоддю під церквою.

фатИґа (лат.) — труд, клопіт.

фатиґувАтисє — завдавати собі труду.

ферАйна Т. — шайка.

фест (нім.) Ж. — міцно, дуже, сильно, скоро.

фирлядУнок (нім.) — візвання до суду.

фіра (нім.) Ж. — віз.

фірман — візник.

фірмАнити — служити візником, займатися   візництвом.

фіфак — молодець, готовий до зачіпки і бійки.

фльОндра — повія.

фОрса Т. — гроші.

фОршпан (нім.) — підвода до послуг війська або влади.

фрАєр (нім.) Т. — у всьому надто певний себе зухвалець; зух.

фУкатисє — шаленіти, лютитися.

фУньо (нж.) Т. — шахрай.

фУраж — пожива для коней; обрік.

ф-урт (нім.) — безупинно, раз-у-раз.

фУсмель (нім.) — див. [в]омет. тиця.       /

фУшер (нім.) Т. — недбайливий працівник. Звідси: фушЕрка — недбала робота; фушерувАти — недбало виконувати роботу.

ХАбаль Т. — розпусник, звідник.

хабузИнє — бур’ян.

хандрИчитисє — сваритися; злісно спорити.

хантОли — великі незграбні чоботи.

хатрАк Т. — агент польської тай-ної поліції.

хлЯпавка — слота; мокра погода.

хов  — вирощування;  виховання.

ходИти позавУла — блукати не знати куди; не бУло го в пОлю, пішОв десь позавУла.

хОпта — бур’ян.

хорЕньґва — церковна хоругов.

хоть, хоць — хоч, хоча.

хУтко — скоро.

ЦАлком — цілком, зовсім.

цапОк — стояк до різання дров, зложений з двох пар збитих на взір букви х брусків, що є споєні з собою дерев’яною віссю або   дощаними   поперечками.

царОк — шафка з мисками й тарілками в куті селянської хати направо від входу.

цвИкол Д. — клин під рукавом сорочка.

цвіркати в  [в]очи — докоряти.

цидУла, цидУлка — записка, посвідка.

цинтОй[т] (нж.)—смерть.

цИмес, цімес (нж.) Т. — щось дуже добре.

цілЕц — цілина.

цілУ [Ю]шка — видута частина на бохонці хліба.

цугОвий кінь — кінь, що його запрягають до фаетона.

цУрис  (нж.) — клопіт.

цю! — оклик, яким женуть свиней.

цюлувАти — цілувати.

цЮпа Ж. — маленька кімнатка; в’язниця, тюрма.

цьвак — цвях.

ЧелЯдник — заавансований у ремеслі учень.

чЕлядь — члени родини.

чИколодок — 1. суглоб пальця; 2. суглоб, що зв’язує палець з рештою руки.

чимпіти — сидіти терпеливо над чимсь.

чирАк Д. — чиряк.

чИстий — правдивий, дійсний.

ШандАр — жандарм.

шАниц (нім.) — окіп; рів.

шацувАти  (нім.) — оцінювати.

шацУнок — оцінка; шаноба; повага.

шварц — чорне смаровило до взуття.

шварцувАтисє — викручуватися від  роботи,   обов’язку.

швіцувАти (нім.) —тяжко працювати; тяжко бідувати, горювати.

шЕльварок, шИрварок (нім.) — обов’язкова робота при направі доріг; шарварок.

шЕмрати — розказувати крадькома сплетні.

шкірка Д. — старка (на молоці).

шкраб, мн. шкрабИ — нікудишній хлопчина.

шкрАби мн. — старе взуття.

шкут Т. — хлопчина, смаркач.

шлюґ (нім.) — недокурок папі-роски; папіроска; ковток диму з папіроски.

шлябАн (нім.) Т. — рухома жердина, переложена в отворі огорожі або між двома будинками, яка відділює подвір’я від поля.

шмАтє — одяг.

шматЯр — торговець, що скуповував ганчір’я, за яке не платив грішми, тільки іграшками для дітей та дешевими прикрасами для жінок і дівчат.

шмір (нім.) — дьоготь, мазь.

шмірувАти — мазати дьогтем.

шОпа, шіпчина Д. — повітка; місце, де переховують господарське приладдя.

шОпка — вертеп, що з ним хлопці під час Різдвяних Свят ходили по домах.

шпанувАти (нім.) Т. — гостро дивитися на.

шпИркати — шукати (чогось).

шпИрка — свинина, переросла товщем.

шпігнути — вколоти; допекти кому словами.

шпрОца — праща.

шпурлЯти — кидати із злістю.

штемп (нім.) — ганьба, сором; за-штЕмпити — засоромити, застилати.

штимувАти (нім.) — згоджуватися (з чимсь); підходити.

штрЕка, штрИка (нім.) — заліз-ничий шлях.

штуцирувАтисє — елегантно одягатися.

шУтер Д. — рінь; товчений камінь, яким мостять битий шлях.

ЮркО Т. короткий дерев’яний ко-лик, яким тісно скручували перевесла. (Богдан Остап’юк)

Ягілка — гагілка.

яглИця — в бороні дерев’яна поперечка, до якої прикріплені зуби.

якурАт — саме так; якурАтни — точно.

ярмолОй — ірмологіон; книжка, де зібрані церковні пісні (ірмоси).

ЛІТЕРАТУРА:

  • Енциклопедія Українознавства, т. І, розділ V. Мова, Мюнхен — Ню ЙоркуІ949.
  • Д-р Ярослав Рудницький, Українська мова та її говори. Третє справлене й поширене видання, Вінніпег, 1965.
  • Ф. Т. Жилко, Нариси з діялектології української мови, Київ 1955.
  • Karol Dejna, Gwary ukraińskie Tarnopolszczyzny, Wroclaw 1957.
  • О. П. Безпалько, М. К. Бойчук, М. А. Жовтобрюх, С. П. Самійленко, І. Й. Тараненко, Історична граматика української мови, Київ 1962.
  • Giuseppe Francesceto, Dialect Borders and Linguistic Systems, Proceedings of the Ninth International Congress of Linguists, Cambridge, Mass., August 27—31, 1962, The Hague 1964.
  • Д-р Кость Кисілевський, Трохи філології, щоденник „Свобода”, Джерзі Ситі, 6. грудня 1957.
  • Д-р Кость Кисілевський, Говорові особливості Шашкевичевої мови, „Доповіді” ч. 26, НТШ, Ню Йорк, 1968.
  • Лесь Мартович, Твори (Пояснення слів), Київ 1954.
  • Słowniczek Prowincyonalizmów Podolskich ułożony w Kamieńcu Podolskim w roku 1863 przez Dra A. Kremera, Kraków 1870.
  • Władysław Kuraszkiewicz, Języki wschodniosłowiańskie в книзі: Tadeusz Lehr-Spławiński, Władysław Kuraszkiewicz, Franciszek Sławski, Przegląd i charakterystyka języków słowiańskich, Warszawa 1954.
  • Olexa Horbatsch, Lexicale und Wortbildungselemente des ukrainischen Argots, Slawistische Studien zum V International Slawistenkongress in Sofia 1963, Gottingen 1963.

МОВА ТЕРНОПІЛЬЩИНИ, Омелян Омецінський
Шляхами Золотого Поділля ТОМ 2 (1983)

377

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора