/ /Отець Василь Баглей: «Піст – це час, щоб нагострити сокири»

17 Лютого 2019, Неділя


Це цікаво
17 лютого в історії Тернопільщини

Заліщицький «Дністер» переміг свого опонента

У Гусятині відбувся чемпіонат з шахів на який прийшла рекордна кількість учасників

У Великогаївській громаді вшанували воїнів-інтернаціоналістів (фото)

16 Лютого 2019, Субота


Фоторепортаж
На Тернопільщині відбулося свято розколяди (фоторепортаж)

Погода
Погода у Тернополі 17 лютого

Стало відомо причину «темноти» вокзалу на Тернопільщині

У педагогічному коледжі Чорткова виявили порушень на 700 тис. грн

Тернопільщина: власники «євроблях» 23 лютого згадуватимуть казку про Попелюшку

Фотофакт
Коридори школи на Тернопільщині перетворили у квітучий сад (фотофакт)

Фоторепортаж
Тернопільській зональний відділ взяв участь у всеукраїнській акції (фоторепортаж)

Відео
У Білій, що під Тернополем, хотіли заборонити відеозйомку під час сесій (відео)

На Тернопільщині вшанували пам’ять військового журналіста Дмитра Лабуткіна

Яловичина залишається малодоступною для більшості українців (Агроновини)

Фоторепортаж
Кольори весни у Тернополі (фоторепортаж)

Тернополяни вітають військових журналістів

У Чорткові оголосили конкурс на найкращий слоган міста

Тернополянин збив пішохода на смерть (фото)

На Тернопільщині депутат отримав термін за побиття поліцейського

Відео Фоторепортаж
Тернопільську набережну освітили повітряні кулі (фото, відео)

Фотофакт
У Кременецьких горах з’явилися перші підсніжники (фотофакт)

Тернополянам розкажуть що таке космодром і з чим його їдять

Це цікаво
Кременчанка розповіла, чому у Китаї не прийнято дарувати квіти на побачені і ходити в гості з порожніми руками (фото)

Ретро світлина 100-річної давності на Тернопільщині

Тернополяни зможуть поглянути на склад продуктів по-новому: як зміниться маркування та що покращать

Від початку тижня на Тернопільщині зафіксували понад 100 випадків захворювань на кір

Це цікаво
16 лютого в історії Тернопільщини

Представниця Тернопільського «Інваспорту» виборола срібну нагороду (фото)

На Тернопіллі відбувся Чемпіонат з лову риби з криги на мормишку

На Тернопільщині відтворили події Майдану (фото)

15 Лютого 2019, П’ятниця


Фоторепортаж
У Бучачі відбувся пам’ятний захід «Крізь пекло війни» (фоторепортаж)

Погода
Погода в Тернополі 16 лютого

На Тернопільщині охорона вилучила майже 60 кілограмів незаконної риби

Тернопіль: аптеку №78 уже закрили, а тепер спробують «прикрити тили» (фото)

На Тернопільщині найбільше подорожчали овочі, а цукор – подешевшав

Бенкет на одного не вдався: у Тернополі затримали злодія-невдаху (фото)

Відео
На Тернопільщині знову церковний скандал (відео, фото)

Як тернополянам зустріти весну без авітамінозу?

Фотофакт
Тернопільський «Красунчик дня»

Це цікаво
Приємно: картина геніального митця із Тернопільщини прикрашає конверт «Укрпошти» (фото)

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних?

Фоторепортаж
Хвилинка грамотності для тернополян: пароніми. Частина 2 (фото)

Фоторепортаж
Тернопіль у скорботі згадав загиблих воїнів Афганістану (фоторепортаж)

Фоторепортаж
Будинок, повз який пройшли 120 років

Фоторепортаж
Молодь Зборівської громади хоче, аби у них було «DOBRE»

Марка із зображенням віадуку з Тернопільщини бере участь у голосуванні, яке проводять вперше в історії

У Зборові почала працювати студія звукозапису

Анонс
Тернопільська книгарня проведе святкову вікторину (анонс)

Фоторепортаж
На заході у Кременці дорослі чоловіки не могли стримати сліз (фоторепортаж)

Скільки готові платити на Тернопільщині за шкільні обіди

Фоторепортаж
У Тернополі заспівали останню колядку (фоторепортаж)

На допомогу батькам Тернопільщини прийде «Електронне малятко»

Отець Василь Баглей: «Піст – це час, щоб нагострити сокири»

Отець Василь Баглей нещодавно повернувся з місійного туру до Італії, де мав реколекції, духовні науки та інші богослужіння в українських церковних громадах. Своїми враженнями про перебування там, священик любязно погодився поділитися з читачами «Терену».

 – Отче, знаємо, що побували в Італії як місіонар Божого Милосердя. Розкажіть, будь ласка, детальніше про особливості цього титулу й повноваження, які він дає.

 – Пам’ятаємо, що з грудня 2015-го до листопада 2016 року тривав ювілейний Рік Божого милосердя, який оголосив Святіший Отець Франциск. З цієї нагоди він призначив 1070 священиків місіонарями Божого милосердя для всієї католицької Церкви, що нараховує понад мільярд вірних у світі. Ми мали тоді зустріч зі Святішим Отцем і він доручив нам бути його особистими посланцями в єпархіях,  які будемо відвідувати. Основним нашим завданням було нести звістку  й проповідувати про Боже милосердя, свідчити словом і прикладом, бути видимим знаком присутності Святішого Отця серед вірних

Також ми отримали привілей у Святій тайні сповіді уділяти розрішення з важких гріхів та злочинів. Раніше таке повноваження мав лише Папа, такі гріхи були, умовно кажучи, зарезервовані за Римом.  Це був безпрецедентний випадок, бо до Папи Франциска ніхто такого не запроваджував.

Коли рік закінчився, Папа дуже гарно сказав: «Закінчився ювілейний рік, але не закінчилось Боже милосердя» й продовжив певним священикам ці повноваження. Нас залишилося близько 500 осіб у світі. Цьогоріч на наш Великдень (бо в Європі він на тиждень швидше, ніж в Україні) матимемо зустріч з Папою у формі такого собі семінару чи курсів підвищення кваліфікації з місіонерства за вже розробленою програмою.

 – Кажете, 500 осіб у світі, а скільки таких місіонарів в Україні?

 – Ми не розглядаємо Україну окремо, беремо до уваги греко-католицькі громади в усьому світі. Остаточно не знаю, кому продовжено повноваження, гадаю, що близько двадцяти. У нашій Тернопільсько-Зборівській архиєпархії місіонарів двоє – я та отець Йосафат Савран.

 – До слова, ми ж наче мали святкувати Великдень з усією світовою християнською спільнотою?..

 – Це була ініціатива Папи Франциска. Не думаю, що ми дочекаємося, аби її підтримали в Україні. Наша країна не є монолітно католицькою, як, скажімо, Польща, вона поліконфесійна. Церква не піде на те, щоб ще більше роздмухувати суперечності й розбрат між вірними різних конфесій.

 – Отче, ви мали нагоду поспілкуватися з українцями у трьох італійських містах. Що вразило найбільше?

 – Почну трохи здалека. Із перших хвиль еміграцій, тоді здебільшого – до Канади й Америки, людей супроводжували священики. Одна літня пані, що все своє свідоме життя прожила в Канаді, якось розповідала мені: українці на чужині не спішили будувати собі хати, поки не збудують церкву.

Наші сучасники їздять до Італії ще з 90-х років. Церкви не будують, бо більшість орієнтована на те, щоб повернутися в Україну. Власне, і нема такої потреби. Італійський єпископат радо надає приміщення римо-католицьких церков для Богослужінь. Скажімо, в Генуї вони відбуваються в храмі св. Степана, розташованому майже в центрі міста, архітектурній та історичній пам’ятці 13-го століття.

Не всі заробітчани, звісно, ходять до церкви, та все ж кількість наших громад  в Італії досить переконлива – їх понад 140. Є навіть Апостольський візитатор Діонізій Ляхович, який опікується нашими вірними в Італії та Іспанії.

Помітно, що громади, принаймні Савони, Генуї та К’яварі, дуже активні й живі. Церва для них є і якорем, і маяком на чужині, що допомагає відновитися після важкої праці, здобути внутрішній спокій, острівцем рідної мови та віри, а головне – вони разом ідуть до Бога. Люди там добре розуміють, що таке служіння – і громаді, і ближньому, й Богові, який наділив тими чи іншими дарами. Нема споживацького ставлення до церкви, яким часом грішать на батьківщині українці, сприймаючи її, як такий собі обслуговуючий центр: щоб і хор гарно співав, і проповідь була добра, а головне – недовга, і красиво має бути, і тепло…

Цікаво, що громади в Італії не є виключно галицькими, об’єднують людей і зі Західної,  і з Центральної та Південної України, є чимало російськомовних.

Тут треба віддати належне душпастирській діяльності нашого земляка о. Віталія Тарасенка. Особисто для мене він є прикладом дуже доброго священика, який вже упродовж 15-ти років усе своє життя, всі свої сили спрямовує на розвиток церковних громад у згаданих містах. При цьому робить це не якимсь монархічним чином, а, налаштовуючи людей на те, що церква – це вони, його ж завдання – делікатно коригувати й організовувати.

 – За десятиліття трудової міграції до Італії склався стереотип нещасної, зневаженої, заляканої заробітчанки. Але ж багато жінок зуміли перетягнути за кордон, якщо не сімї, то дітей, чи створити нові, народити там, якось по-іншому самореалізуватися. Вам зустрічалися такі?

 – Таких справді чимало. Це люди, що мають добру працю за контрактом, дозвіл на проживання в країні, змогли соціалізуватися там. Італійська влада заохочує таких людей ще й досить низькими кредитами на власне житло. Побував навіть у гостях в такого змішаного подружжя, де вона – українка, а він – італієць. Діти розмовляють італійською, бо дитсадок і школа, але вони ходять до нашої церкви, й італієць, юрист за освітою, прислуговує під час відправ, йому дуже імпонує східний обряд. Наших жінок там насправді дуже цінують, вони теж є своєрідними місіонерками – милосердя, терпеливості, співчуття, віри…

 – Чи мали час на туристичні враження від Італії?

 – Це, можливо, не так туристичні, як якісь світоглядні. Дуже хотів побувати в храмі, де кожен камінь – жива історія: у 13 столітті його збудували хрестоносці, він біля порту в Генуї. Храм виявився зачиненим.

А територія біля порту майже повністю тепер належить темношкірим і арабам, вони викупили практично цілий квартал, витіснивши звідти італійців. У жодному разі не є расистом, але ці люди ніколи не будуть асимілюватися, вони будують мечеті, вони народжують багато дітей на противагу європейцям, де двоє – це вже багато… Знаєте, що в арабській мові нема слова, що означає «аборт»? Італійці, і вони самі це визнають, одружуються пізно, або взагалі не створюють сім’ї, воліють мати одну дитину, бо діти – це ж спиногризи, час та увага, може краще купити песика… Споживацтво витісняє християнство. А саме за його розквіту Європа надбала те, чим досі захоплюємося – твори мистецтва, архітектури тощо. Це по суті матеріалізоване християнство. Якщо нічого не зміниться –  Європа ісламізується. І не тільки геополітичні чи економічні чинники будуть вирішальними Емігранти-мусульмани мають чіткі релігійні переконання, живуть згідно з ними. А європейці самі себе позбавили основного стержня – віри. Папа Бенедикт  XVI сумно зауважив, що колись Європа християнізувала Африку, а скоро буде навпаки. Вже тепер в Африці католицька церква кількісно перевищує європейську.

 – На щастя, ми хоч і прагнемо в Європу, але вічні цінності все ж не відкидаємо. Залишається два тижні до свята Христового Воскресіння. На чому порадите зосередитися, аби гідно його зустріти?

 – Укотре наголошу, що піст – це не тільки обмеження себе в споживанні м’яса й гучних веселощах. Ще в 9-му столітті персидський святий Іван Дамаскин казав, що якби піст полягав у стриманні від м’яса, то корови були б святими, бо ніколи його не їдять.

Це добрий час для того, аби дати собі чесну відповідь на питання «Хто я? Який?», «Куди йду, чого прагну?», «Якими є мої стосунки з Богом?». Наші реалії вимагають бути активними, якомога більше встигати, заробляти тощо. Але якщо живеш у матриці і не маєш часу замислитися над подібними питаннями – хтось зробить це за тебе, накине шаблон поведінки.

Коли чую, що люди начебто не мають часу на Святу Літургію, Святе Письмо, для Бога – часто наводжу такий приклад: чоловік рубає дерева тупою сокирою, мучиться, нервує… А коли йому радять підточити її, каже, що не має на це часу. Знесилений, вже не може зрозуміти, що полегшив би собі роботу. Отож, піст – це, образно кажучи, час, аби нагострити свої сокири. Визначитися з цінностями, що є вічними, і жити, орієнтуючись на них. Саме так можна зібрати скарби на  небі, як навчав Ісус.

Фото зі сторінки о. Василя Баглея у Фейсбуку

1592

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора