/ //Готична бідося. Як руйнуються костели на Тернопільщині (фото)

19 Березня 2019, Вівторок


Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Як тернополянам перетворити на реальність повернення товару

Відео
Тернопільські студенти-іноземці заспівали українську пісню (відео)

Дорожники приступили до демонтажу мосту, частина якого зруйнувалась

Жахливу дорогу у Ланівцях не ремонтують, бо чекають парламентських виборів?

Тернополянка Руслана Муравська посіла четверте місце на чемпіонаті Світу серед спортсменів з порушеннями слуху

Анонс
Молодий літератор презентуватиме свою збірку у тернопільській книгозбірні

Вчені з’ясували, що допомагає збільшити надої корів (Агроновини)

Фоторепортаж Це цікаво
Велич і тиша: унікальні місця на планеті, де немає ані душі (фоторепортаж)

Тернопільські самбістки привезли з Волині два «срібла»

На Тернопільщина листоноша отримувала пенсію замість померлого чоловіка

Фоторепортаж
Казкове пробудження весни на Тернопільщині (фоторепортаж)

Діти, які постраждали від спалаху кишкової інфекції, знову ходять в садочок

Житель Тернопілля хотів підзаробити на колезі по чарці

На Тернопільщині робитимуть все заради чистої води

Це цікаво
Тернопільським абітурієнтам полегшили підготовку до ЗНО з біології

Це цікаво
Що варто робити тернополянам, коли вони виявили вибухонебезпечний предмет

Від сьогодні заяву про реєстрацію земельної ділянки можна подавати в електронному вигляді

Які тернопільські двори відремонтують цього року? (список)

Фотофакт
Грузинська делегація почала готуватися до Великодня у Кременці (фотофакт)

Фотофакт
У центрі Тернополя патрульні затримали водія «під кайфом» (фотофакт)

Фотофакт
Деякі кременчани не вміють користуватися туалетом (фотофакт)

Фотофакт Це цікаво
На Тернопільщині господиня розводить кучерявих свиней (фотофакт)

Фотофакт
У Кременці електроопора вже тиждень висить на дротах (фотофакт)

Сварка за жінку завершилася реанімаційним відділення

Фоторепортаж
У Тернополі ось-ось розпочнеться головна подія тижня (фоторепортаж)

Фотофакт
На Тернопільщині почали робити незаконні речі (фотофакт)

Фотофакт
На Чортківщині підпалили сміттярку: дим охопив все село (фотофакт)

На Тернопільщині через підпалене сміттєзвалище можуть дістати смертельну хворобу з-під землі (фото)

В Україні стартувала грантова програма для фермерів на понад $90 тисяч (Агроновини)

Фотофакт
В місті на Тернопільщині активно облаштовують тротуари (фотофакт)

Фоторепортаж
Палії сухої трави роблять чималі збитки на Тернопільщині (фоторепортаж)

Фоторепортаж
Міністр екології та природних ресурсів побував у педагогічному університеті (фоторепортаж)

У деяких школах Тернопільщини через грип призупинений навчальний процес 

Відео
Тернополяни долучаються до всесвітнього флешмобу (відео)

Це цікаво
19 березня в історії Тернопільщини

Плебанівський віадук, що на Тернопільщині пропонують освітити

Школярі Тернопільщини змагалися за перемогу з волейболу

Великобірківчан запрошують на обговорення генплану селища

18 Березня 2019, Понеділок


Баскетболісти змагалися за кубок Шумської ОТГ

Погода
Погода у Тернополі 19 березня

Фоторепортаж
Катерина Слив’як: «ГРВІ – дуже «суперечлива» хвороба» (фоторепортаж)

Порятунок доріг Тернопільщини обійдеться у 15 мільярдів гривень (фото)

Тернополян закликають на одну годину вимкнути світло

Якщо в області зафіксували 7 місць концентрації ДТП, то у самому Тернополі – аж 8

На Тернопіллі нелегально проживали іноземці

Що робила у Чорткові польська делегація

Фотофакт
Тернопільські «Красунчики дня»

Фоторепортаж
Надзвичайно красиві тернопільські підвальні ґратки (фоторепортаж)

Анонс
Андрій Гулкевич розповість тернополянам про літературний світ наукової фантастики

У Тернополі представили методологію «Оцінювання якості місцевих бюджетних програм»

Фоторепортаж
Тернопільська команда легкоатлетів перемогла в першому турі Західноукраїнської ліги

Готична бідося. Як руйнуються костели на Тернопільщині (фото)

Через неможливість утримання і реставрації, на Тернопіллі занепадають старі римо-католицькі костели.

– А чому ці храми не передають вірним? Вони б і ремонт одразу ж зробили, і впорядкували би все… – Справа в тім, що їх немає кому передавати. Від слова “зовсім”. Римо-католики у тих місцях практично відсутні. В кращому випадку — кілька пенсіонерів, які доживають свій вік. Натомість у місцевих греко-католиків чи вірних УПЦ-КП є власні храми, і ще один їм просто непотрібний, – пише Дмитро Полюхович.

Під час мандрівок західноукраїнською глибинкою впадають в очі закинуті сільські костели. Їхня доля, зазвичай, стандартна – по тому, як у 1945-1946 роках польське населення, яке й складало основну масу римо-католиків, перебралося до “Народної” Польщі, храми стали нікому не потрібними і, відповідно, закрилися. Як варіант, зустрічаються випадки, коли костели примусово закривалися ще в 1944 році, одразу після приходу “других совітів” – добре, якщо тоді обходилося без розстрілу/ арешту панотця, як “ворожого елемента”.

Повоєнна доля храмів теж однаковісінька – їх переважно використовували як склади. Добре, якщо зернові чи, навіть, овочеві. Гірше, якщо їх пристосовували для зберігання “хімії” – мінеральних добрив, пестицидів та гербіцидів.

З розпадом колгоспів всі ці костели взагалі стоять пусткою та поступово руйнуються.

Ситуація, коли наприкінці 1980-х – на початку 1990-х з відродженням УГКЦ в селі створювалося кілька громад східного обряду — швидше виняток, ніж правило. Подібний випадок, наприклад, бачимо в селі Буцнів, що біля Тернополя.

Основній частині громади, яка перейшла до УГКЦ, тут відійшов грандіозний храм на честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії зі знаменитою на Галичині чудотворною іконою Божої Матері Буцневської. Громада УПЦ-КП, натомість, отримала невеличкий, схожий на іграшку, костел Св. Адальберта і Різдва Пресвятої Діви Марії, зведений в 1887-1888 роках за проектом львівського архітектора Юліана Захаревича коштом інженера Теодора Серватовського — тогочасного дідича (власника) Буцнева. Сьогодні це православна церква на честь Святих апостолів Петра і Павла.

Досить цікаве застосування знайшли невеличкому, зведеному у міжвоєнний період, костелику у сусідньому з Буцневим селі Острів. Тут колишній храм перебудували на житло для місцевого панотця.

Ще раз наголосимо — подібне для віддалених сільських костелів є швидше винятком, ніж правилом.

Закинуті храми різняться розмірами, віком, історичною, художньою та культурною цінністю. Серед них трапляються як шедеври архітектури — так і безликі “стандартні” проекти. Тим не менше, всі вони цікаві й варті того, аби поквапитися на них подивитися, бо процес руйнації йде невпинно, і навряд чи щось зміниться не лише найближчим часом, але й взагалі.

У цьому огляді ми розглянемо деякі, на наш погляд, найцікавіші костели Східного Тернопілля.

Личківці, Гусятинський р-н

Костел Непорочного Зачаття Діви Марії звели у 1708 р. на території колишнього замку та з замкового каміння. В 1728 р. коштом Яна Ґлебоцького, тогочасного дідича Личківців, провели реконструкцію храму, про що сповіщає напис над входом. Є підозра, що згаданий пан був масоном, бо інакше чому б це фасад костелу прикрасила символіка “вільних мулярів”?

По війні в костелі зберігали добрива, а в прибудові — отрутохімікати. Там і досі не рекомендується перебувати понад 5 хвилин. Сморід ДДТ, яким просякнуте все навколо, одразу ж викликає страшенний головний біль.

Ще на початку 1990-х тут був дах зі шпилем сигнатури. Сьогодні обвалилося навіть склепіння. Незабаром балки, що впали в залу, вкрилися смарагдовим мохом, лишайниками, папороттю та кущами. Тут можна було б відчути себе як у якомусь загубленому у джунглях місті, якби не сморід дусту.

В костелі сьогодні можна знімати кіно про загублені міста

Майбутнє цього костелу невизначене, бо навіть про якусь консервацію об’єкта годі й мріяти.

Постолівка, Гусятинський р-н.

Село Постолівка лежить за кілька кілометрів від Личківців. Тут знаходиться досить симпатична неоготична цвинтарна капличка на честь апостолів Петра та Павла (кінець XIX ст). Її дах давно обвалився, а всередині, довкола заваленого шпиля сигнатурки, розрісся справжнісінький ліс. Зате вцілів декор фасаду з обелісками та фігурами апостолів і дуже красиві різьблені дерев’яні двері.

Цікаво, що традиційного смітника, характерного для закинутих споруд, тут немає. Очевидно, люди бояться Бога, однак сюди зносять різноманітні сакральні фігурки, якими селяни у поминальні дні оздоблюють могили (ну не викидати ж їх у смітник?). Пухкенькі янголики серед пустки закинутої каплички виглядають дуже зворушливо.

Капличка є пам’яткою місцевого значення, але подальша доля споруди жодного оптимізму не викликає.

Сидорів, Гусятинський р-н.

Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (1730 р.) зведено коштом кам’янецького каштеляна Марціна Калиновського. Це чи не єдиний у своєму роді християнський храм на планеті. Зводячи новий костел, шляхтич вирішив одночасно увічнити у камені славу Калиновських та забажав, аби храм повторював його родинний герб – “Калинову”.

Із забаганкою аристократа впорався відомий архітектор Ян де Вітте. Вівтарну частину храму він зробив подібною до вістря стріли, пресвітерію з трикутним ґротом у торці – до лука, а першому ярусу дзвіниць Ян де Вітт надав у плані форму зірок.

Костел має нетипову для Галичини історію. У повоєнні роки його хоч і закрили, але не повністю. Сумної долі складу він теж уникнув. Ба! Тут навіть 2-3 рази на рік проводили служби для місцевих стареньких. По тому, як всі вони померли, храм років з двадцять стояв пусткою з відкритими настіж дверима. Тоді ж було знищено та вкрадено чимало елементів оздоблення, та сплюндровано крипту з похованням Калиновських.

В Сидорові немає римо-католиків, але за долю “гербового” храму можна не турбуватися. Ним опікуються вірні РКЦ з Гусятина. Навіть потроху ремонт іде.

Сидорів варто відвідати не лише задля огляду дивовижного костелу, але й заради місцевого замку, який по праву вважається найромантичнішим замком Тернопілля.

Турильче, Борщівський р-н.

В більшості путівників та краєзнавчих публікацій місцевий костел помилково називають “Петропавлівським”. Очевидно, на це вплинули фігури апостолів Павла з мечем та Петра з ключем, що прикрашають його фасад.

Костел звели 1871 року в еклектичному стилі, що поєднував неоготику з елементами ренесансу. Будівництво храму повністю профінансував граф Ян Старженський. Він же присвятив його своєму небесному патрону Св. Яну Непомуцькому. Зображення цього Святого й досі прикрашає вівтар.

В костелі навіть зберігся вівтар

Храм належав парафії, яка, окрім мешканців самого Турильче, об’єднувала ще й сусідні села Вербівку, Пилипче, Слобідку та Трійцю. Напередодні Другої світової війни ця парафія налічувала півтисячі вірних.

Храм св. Яна Непомуцького є пам’яткою місцевого значення, але сподіватися, що держава хоч колись виділить гроші на його порятунок, не виходить.

Сороцьке, Теребовлянський р-н.

Окрасою Сороцького є неоготичний костел Матері Божої Неустанної Помочі. Він є найбільшим, найромантичнішим та найвеличнішим з усіх представлених в огляді храмів — недарма його фото представлено на заставці цієї публікації.

Костел звели в 1902-1907 роках за проектом архітектора Міхала Ковальчука коштом графа Міхала Віктора Баворовського (1860-1933) та його дружини графині Марії Северини Дунін-Борковської (1862-1919). Східну стіну храму досі прикрашають об’єднанні спільною графською короною фамільні герби донаторів — “Пруст” (Баворовських) та “Лебідь” (Дунін-Борковських).

Костел закрили в 1944 р. Одразу після повернення “совітів”.

Сумна складська доля не оминула і цей Божий дім. Спочатку тут було зерносховище, потім – склад мінеральних добрив. Аби вантажівки могли заїздити всередину, господарники розібрали частину східної стіни та поставили там ворота. Десь у вісімдесятих спалахнув його дах. Пожежа, крім покрівлі, знищила приголомшливої краси вітражі роботи знаних французьких майстрів. Від них збереглися лише фрагменти.

Сьогодні храм поступово руйнується і будь-якої надії, що ситуація зміниться — немає. Єдине, що поки вдалося зробити — це очистити приміщення від сміття та непотребу.

Ілавче, Теребовлянський р-н.

Дорогою до Сороцького мандрівник обов’язково проїздить село Ілавче. Тут через дорогу величного храму на честь Івана Богослова (УГКЦ) притулилася безіменна капличка (1910 р.). Вона маленька та непоказна, але шарму їй додає гніздо лелек на фасаді. Капличка вся в тріщинах, аварійна і, вочевидь, доживає останні роки, хоча ще в середині дев’яностих її стан оцінювався як досить добрий.

Восени 2017 р. ця споруда ще стояла, але от чи пережила вона цю зиму – сказати складно.

Млиниська, Теребовлянський р-н.

Місцевий костел один з найсимпатичніших в даному огляді, бо зводився не як парафіяльний, а як “палацовий”. Палац, що належав графській родині Лосів, до нашого часу не дожив. Зберігся лише грандіозний та дуже красивий парк. Тут можна побачити навіть надзвичайно рідкісні червонолистяні буки. “Червоних” буків такого віку та розміру в Україні менше десятка!

Храм звели коштом тодішніх власників Млинського Ельжбети Лось та її чоловіка Єжи Севера Дунін-Борковського в 1911-1912 роках. На жаль, невідомо, хто був його архітектором. Є інформація, що то був якийсь представник Львівської політехніки. Не вдалося з’ясувати й назви костелу.

З усіх закинутих костелів, храм у Млинськах є найбільш збереженим, але подальша доля його теж “у мороці”.

Червоногород, Заліщицький р-н.

Червоногород славиться не лише знаменитим замком та водоспадом, але й найбільшою концентрацією закинутих костелів-капличок.

Руїни костелу Внебовзяття (Успіння) Богородиці вражають. Звели його в стилі пізнього ренесансу з елементами готики ще 1615 року коштом родини Лісецьких. Дах костелу завалився десь в 1970-х, але міцне склепіння стоїть і досі. Крім часу та негоди, до руйнації храму долучилися як скарбошукачі, які у пошуках цінностей зруйнували його льохи та крипти, так і різні “Васі”, які спаплюжили його стіни чисельними автографами “Тут були…”

Що робити з закинутими костелами та каплицями — наразі навряд чи хтось знає. Використати європейський досвід, коли храми, які стали непотрібними, перетворюються на музеї, виставкові та кіно-концертні центри, готелі та навіть ресторани — навряд чи можливо. По-перше там йдеться про споруди, що височать посеред великих міст. Наприклад, в Мюнхені один з найелітніших ресторанів розміщено в колишньому католицькому храмі, в колишньому ж костелі знаходиться й місцевий Музей мисливства. Звісно, що до храмів у сільській глибинці цей досвід навряд чи можна застосувати. Тож питання, чи вдасться зберегти закинуті сільські костели, на сьогодні залишається без відповіді, – пише Дмитро Полюхович.

Фото – Дмитро Полюхович

564

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора