Чому тернопільська молодь ходить до Зарваниці
Прощу до Зарваниці розпочнуть тернополяни через тиждень. Цього року вона буде ще й міжнародною завдяки учасникам з багатьох країн світу. Багато молодих людей долучаються і до організації заходу, і працюють волонтерами, аніматорами та й просто беруть участь у цій духовній віднові.
– Цьогорічна проща до Зарваниці буде вже восьмою для мене. Цієї події я завжди чекаю з нетерпінням, – розповідає голова ТУСК «ОБНОВА» і один з організаторів Прощі Соломія Бутрин. Для мене це чудова нагода перевірити свої фізичні можливості, але найперше – це час, який я присвячую для мого спілкування з Богом. Під час пішої ходи ти можеш особливо відчути Його підтримку і любов до тебе. І, звичайно, це все завдяки моїм друзям, адже проща – це час, коли ми всі працюємо для спільного блага. Саме завдяки прощі до Зарваниці зараз я маю «Обнову», яка стала невід’ємною частиною мого життя.
Для 18-річного тернополянина Мирона Цимбалюка це буде перший досвід.
– Ну це ж проща, – каже хлопець. – Хочу отримати оці незрівнянні відчуття після прощення. Я ще ніколи не був на всеукраїнській прощі. Хочеться почути щось нове, познайомитись з новими людьми.
Олег Сень (27 р.) вже бував на прощі неодноразово.
– Я йду на прощу, бо хочу почути, що говорить до мене Бог, – розповідає Олег. – Попри весь той гамір і надзвичайну кількість людей, там завжди знайдеться місце тиші і ти направду чуєш Його. Бог обов’язково доторкнеться до тебе, якщо ти будеш відкритий до цього.
А для Назара Б’ялого (37 р.) проща – це дуже великий досвід.
– У Зарваницю пішов вперше ще десь тоді, як навчався в університеті, – згадує він. – Я тоді познайомився з обновлянами. От ми і пішли ще звечора невеличкою групою. Так і ходимо пару років вже. Тоді ще не було такого організованого пішого ходу. Люди здебільшого організовувались самі. Приходили над ранок. Відпочивши на галявині, йшли до Собору. Сповідались. Слухали науки різних отців. Потім старались допомогти, де потрібно було. Я любив сміття визбирувати. Мав таку цілу команду, за роки ми гарно спрацювались. От брали великі пакети – і так від Собору аж до в’їзду у село. На перший погляд робота ніби така собі, але на святій землі – воно все, щоб не робив, наповнює душу. От і молишся собі чи роздумуєш над проповіддю ранішньою, і не помічаєш, як вже біля зупинки край села. От за цим і ходимо щоразу. За якимось тим дивовижним спокоєм і умиротворенням. Воно потім ще цілий рік підзаряджає щодня.
Охочих тернополян запрошують взяти участь у цьому духовному випробуванні, віднові чи, бодай, фізичному бою з утомою, мозолями і лінивством. Деталі ТУТ.
Фото з відкритих джерел
