Віра Олександрович

Учительці, яка виховала не одне покоління тернополян, – уже 90 років (фото)

Вчителька_фото

Аж вісім повних випусків учнів початкових класів мала вчителька Тернопільської середньої школи №1 (тепер – Українська гімназія ім. І. Франка) Ганна Данилівна Пилипчук. Ще у кількох – вона побувала на заміні.

Навіть за приблизними підрахунками, йдеться майже про тисячу тернополян, яких саме ця учителька навчила читати і писати!

У серванті завжди лежать цукерки – для правнуків

Роки далися взнаки лише на зовнішності жінки, бо вкрили її голову сивиною. Зате учительці вдалося зберегти і гострий розум, і почуття гумору, і надзвичайну пам'ять. Ви можете не повірити, але Ганна Данилівна досі пам’ятає кожного зі своїх вихованців!

– Ось так – сиджу вечорами і «ходжу» по своїх класах, – каже Ганна Данилівна. – Усіх згадую… Але у тих спогадах усі мої діти (так вона називає учнів – прим.) – маленькі, як я їх пам’ятаю – за партами. Хоча насправді більшість із них уже своїх внуків має… (посміхається – прим.)

Доля тернополянку не балувала із самого дитинства. Адже почалося її життя у важкі часи. Ганна Пилипчук народилася 2 серпня 1928 р. у с. Семенів Білогірського району на Хмельниччині. Щоправда, у документах вказаний інший рік – 1929-й. У цьому винна війна.  Ще до початку Другої світової дівчинка встигла закінчити 5 класів. Коли окупанти забирали підлітків на роботу у Німеччину, то якраз народжені у 1928-му під це підпадали, а вже на рік молодших не брали. Тому одна із працівниць сільради, нехтуючи особистою небезпекою, виписала усьому класу Ані нові довідки, змінивши дату народження.

У роки окупації навчання у школі не було. Тож у 1944-му, коли Хмельниччину визволили, дівчинка пішла у шостий клас. Закінчивши семирічку, вступила до педучилища у м. Славута (Хмельниччина). Диплом отримала у 1950 р., а вже через 2 роки, вийшовши заміж, переїхала до Тернополя. На роботу у середню школу №1 прийшла у 1963-му. У 1965 р. вступила до Рівненського педінституту. Закінчила його у 1970-му за спеціальністю «учитель початкової школи». Працювала у тому ж навчальному закладі аж до виходу на пенсію (1984 р.).

У Львові
У Львові

Ганна Данилівна уже давно вдова. Виховала із чоловіком двох доньок – Ольгу і Надію. Має двох онуків – Андрія і Сергія. Але найбільшою втіхою для жінки є її правнуки – одному 4 роки, іншому 5. Саме для них у серванті завжди лежать цукерки.

Боже, мені уже 91-й рік, сплескує руками Ганна Данилівна. – Чи могла я колись подумати, що доживу до такого віку? Навіть зараз – не вірю…

«У деяких класах було по 40-45 непосидючих жевжиків»

Коли до Ганни Данилівни приходять її учні (або вона випадково зустрічає когось на вулиці, йдучи у магазин), перше, що робить ця жінка, – вибачається. Така поведінка багатьох дивує, але вчителька щиро впевнена, що колись була надто суворою до учнів.

Сварилася я навіть, пам’ятаю, бідкається вона. – Адже ж якось треба було навчити, знання дати… У деяких класах тоді було по 40-45 непосидючих жевжиків!

Втім, учням Ганни Данилівни важко згадати її суворою. Так, вона дисципліну уміла тримати, але голос фактично не підвищувала.

Я дійсно любила цю роботу, розповідає тернополянка. – Ми ж усі – живі люди. І вдома – різне бувало. Але тоді, коли ставала перед класом, я про всі негаразди забувала. Головним для мене були лише діти!

«Не пам’ятати зла, а згадувати лише добро»

Нещодавно Ганна Данилівна перенесла операцію із видалення катаракти на обох очах. Жінка тепер тішиться, що може шити і навіть час від часу читати, бо очі треба «шанувати».

Коли мене везли додому із лікарні, то я всю дорогу плакала, зізнається жінка. – Це ж яка краса навколо! Так шкода, що сліпа людина того всього не бачить…

Звісно, багатьох цікавить секрет довголіття вчительки. Запитували її про це і в лікарні. Адже помітили, що літня пані – ще дуже жвава, цілком сама собі дає раду, на відміну від багатьох набагато молодших пацієнтів того медзакладу.

Учні
Учні

Всерйоз замислилася над тим секретом, лише тоді, коли мене про нього запитали, розповідає Ганна Данилівна. – Як на мене, просто людей любити треба… Пробачати. Не пам’ятати зла, а згадувати лише добро… Ось і весь мій секрет!

Фото із відкритих джерел

Гімназія
Гімназія

Довідка. Тернопільська українська гімназія ім. Івана Франка — комунальний середній навчальний заклад, розташований на вул. Коперника, 14. Тернопільську середню школу № 1 реорганізували в Тернопільську фізико-математичну гімназію 21 вересня 1991 р. Відтоді саме цього дня у навчальному закладі відбувається велике свято. Нову назву гімназія отримала вже у 1996 р. У вересні 1993 р. на фасаді будівлі відкрили пам'ятну таблицю гімназистам: І. Греню, М. Гриньківу, М. Крушельницькому, М. Млинку, Р. Пасіці, М. Персу, П. Поліщуку, Л. Сеньківському, Я. Стасюку, яких у 1941 році заарештувало НКВС. Згодом вони загинули в ув'язненні. Музей історії гімназії відкрили у 2001-му. Після цього фасад прикрасили ще кілька меморіальних таблиць – переважно випускникам і гостям закладу.

Вибір читачів за тиждень

Відео