/ /Тернополянка зруйнувала усі стереотипи

19 Квітня 2019, П’ятниця


Тернополян проконсультували перед другим туром виборів

У Тернополі розповіли про новий мистецький проект

Правоохоронці Тернопілля готові до вибочого процесу

Тернополяни можуть підтримати капітальний ремонт мосту на вулиці Бродівській

Відео
Тернопільщина може заспокоїтися – каскаду ГЕС на Дністрі не буде (фото, відео)

На одній з вулиць Тернополя обмежено рух автотранспорту

Гігієнічні потреби привели мешканку Тернопільщини на лаву підсудних

Фоторепортаж
Велосипедом на роботу: у Чорткові відбувся грандіозний флешмоб (фоторепортаж)

Десятирічна дівчинка потрапила під колеса авто

Відео
На Кременеччині знайшли гриба-гіганта (відео)

Тернополян через небезпеку закликають не купувати продукти на стихійних ринках

Анонс
Бучаччан закликають долучитись до освоєння мистецтва

Відео Це цікаво
Школа на Тернопільщині перемогла в проекті від Фонду Кличків (відео)

На вулиці Київській загорілася електропроводка: палав кабель інтернет-провайдера

Зранку на Тернопільщині із палаючого будинку врятували бабусю

Фотофакт
Дмитро Підручний поділився фото з сім’єю із відпочинку (фотофакт)

Фотофакт
У Тернополі можна робити виставку «водіїв-інвалідів» (фотофакт)

Фотофакт
Оновлення інфраструктури Заліщиків триває (фотофакт)

Анонс
У травні із концертним туром Тернопільщину відвідає французький співак

Тернополяни можуть долучитися до розробки ескізу нового парку

Фотофакт
Тернопільські водії плутають себе з інвалідами? (фотофакт)

Фотофакт
Тернопіль перетворюють на великодній кошик (фотофакт)

Тернополянин Андрій Горбатюк пояснив, чому вбив майстриню тату

Фоторепортаж
У Бережанах відбулась зустріч з тернопільськими акторами (фоторепортаж)

Це цікаво
19 квітня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині школярі висадили молодий ліс (фото)

На міському стадіоні відбулося дербі двох футбольних команд з Тернопільщини (фото)

Представники Тернопільського «Інваспорту» здобули срібну і бронзову нагороди

18 Квітня 2019, Четвер


У Хоросткові виготовляли символ Великодня – писанки (фото)

Погода
Погода у Тернополі 19 квітня

Частину Бережанщини тепер посилено охоронятимуть

Справу агрохолдингу із центральним офісом у Тернополі передали у поліцію

Відео
У тернопільському салоні краси орудувала злодійка (відео)

Студент тернопільського вишу з «правильною тарілкою» переміг на міжнародному конгресі

Відео
У Чорткові в річку вперше за десятиліття запустили понад півтонни риби (відео)

Тернополяни підкорили води Чорного Черемошу

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Протягом дня на Тернопільщині більше 70 людей звернулися за медичною допомогою

Тернополянам нагадали, для чого їм Президент

Фоторепортаж
Кольорова краса тернопільського ранку (фоторепортаж)

Анонс
У день виборів у Тернополі потужно лунатимуть пісні

Фото колегіуму на Тернопільщині зайняло другу позицію у топ-10

Селера – унікальний суперфуд для схуднення, чоловічої сили та прибуткового експорту (Агроновини)

Більше п’ятдесяти колото-ріжучих ран виявили на тілі вбитої тернополянки

Фотофакт
У Чорткові скоро з’являться туристично-інформаційні таблички (фотофакт)

Терміново
Підозрюваному у резонансному вбивстві тату-майстрині оголосили запобіжний захід

На Чортківщині подружжя вирощує овець незвичайної породи

За підроблені податкові звіти тернопільське підприємство заплатило більше півтора мільйона

За вкрадений у жителя Тернопільщини рюкзак, набитий кругленькою сумою, судитимуть двох буковинців

Фотофакт
У Тернополі роздають квіти добра (фотофакт)

Це цікаво
У пасічника з Чортківщини можна придбати не тільки великодні свічки, але й натуральну косметику

Студентка присвятила вірш герою з Тернопільщини, який загинув за тиждень до кінця служби

Тернополянка зруйнувала усі стереотипи

Тернополянка Наталія Барнич щаслива на роботі. Вона – не вміє плакати, не дотримується в колективі дрес-коду і ніколи не скаржиться на чоловіка. Працює головним спеціалістом відділу комунікації ГУНП в Тернопільській області. А яка Наталія поза роботою? Про це вона розповіла сайту Про Те.

– На роботі я відповідальна. Як щось треба, розіб’юся, але зроблю. Кайфую від своєї роботи. Колеги іноді о третій ночі можуть скинути мені на пошту фото, щоб вранці мала з чим працювати. У нас дуже класний колектив. З цими людьми можна і працювати, і понадіятися на них, і потанцювати на дискотеці.

– Часто ходиш на дискотеки?

– Якщо мене витягнуть, йду. Не ігнорую. От недавно у Тернополі відкривали нічний клуб і я була з колегами. Просто хотіла подивитися. Ми прийшли, потанцювали, все культурно. Також якось їздила у відрядження до Чорткова. Ми там ходили на дискотеку. У мене є коліжанка, в якої часто збираємося з друзями. Навіть у хаті можемо зробити дискотеку.

– Чоловік легко відпускає на дискотеки?

– У нас ще від початку так було – відкритість і довіра. Йому треба, він іде. Мені треба, я йду. Чоловік не контролює і не каже: «Ні, ти з тими не йдеш». Бувало, ми сиділи з друзями в кафе, відзначали чиєсь день народження, а чоловік міг вночі приїхати по мене і навіть друзів порозвозити додому. Він не обмежує мене в спілкуванні. Взагалі ні в чому. Так само і я намагаюся. Його друзі часто дивуються, що він сидить десь з кимсь, а я не видзвонюю. Навіщо видзвонювати? Це вже як контроль. Я можу подзвонити лише тоді, якщо чоловік поїхав в дорогу чи везе кудись дітей.

– А як щодо стереотипу тої галицької порядної господині?

– Ой. Не галицька господиня і взагалі не, не і не… Мій мінус з дитинства – я страшенно не люблю прибирати. Можу приготувати їсти, можу щось спекти, але щоб почати прибирати – дуже складно себе змусити. Легше піти і попрацювати щось по роботі. Це мій мінус і я це знаю. Не намагаюся себе перебороти.

Я ніколи в житті не мала села. Була дача. Десь у сьомому класі бабця покликала мене на дачу садити картоплю, то я так нила, що вона сказала: «Йди краще додому». Зараз так само. Я працюю, чоловік працює і ми можемо все купити. Не варто гнутися на городі і не знати що там робити заради картоплі.

– Як сприймаєш і чи розумієш стиль життя жінки, яка і на городі працює, і вдома, і сумки важкі носить?

– Я навіть трошки заздрю таким жінкам. У мене знайомі є. Вони приходять додому з роботи і пилинки витирають. По 10 разів на рік вікна миють. Я б хотіла так, але я не така. Мені подобається чистота, але…

– Тобто таким жінкам справді заздриш? Чи це жарт?

– Заздрю, що вони мають таку силу волі прибирати. Я – не можу. Звичайно, приємно, коли все чисто. Я це зроблю, бо треба, але щоби отримувати від побуту задоволення чи щоби робити це кожного дня, цього нема. Вкінці тижня попідкидаю щось, повитирати і все. А є жінки, які кожного дня прибирають. Тоді жінка не бачить життя.

Якщо приходиш додому, бо діти і чоловік без тебе не розігріють їсти і нічого не зроблять, це теж неправильно. Мій чоловік зранку встає і сам собі готує сніданок. Діти також самі щось готують чи розігріють готову їжу. Нема такого, що я мушу зранку встати, бо треба зібрати дітей до школи. Вони самі все роблять.

Вважаю, що жінка повинна за собою доглядати. Мені кажуть: «О, ти йдеш в спортзал, але тре щось вдома робити. Зараз період закруток». Ну, я розумію, закрутки. Я розумію, ще якась робота. Але і на себе потрібен час. Коли жінка тільки в побуті, вона зношується, навіть зовні це видно.

– Але ти вишиваєш…

– Крім вишивання, освоїла техніку макраме, бісероплетіння, різьбу по дереву. Вмію різати по дереву лобзиком.

Я не вишиваю образів. Подобається вишивка на чорній тканині білими і сірими відтінками. Вишила кілька однакових картин Марлен Дітрих, бо друзі замовляли. Там було білого чи сірого більше двадцяти відтінків. Навіть як вишивала перші сорочки малому і собі, не хотіла, щоби було як у всіх. Синові вишила білими нитками на чорній тканині, а собі – на чорній тканині синіми нитками.

– Жінки, яким не вистачає догляду за собою і такого стилю життя, як твій, можуть осуджувати тебе, щоби компенсувати те, чого їм не вистачає. Бувало це?

– Осуджують. Знайомі казали, що, мовляв, ти жінка і маєш щось зробити вдома. А я кажу: «Але я і жінка, яка хоче жити». Відповідаю, але не сперечаюся з цим, тому що розумію, що це мій недолік.

– А чому ж недолік? Може це – перевага?

– Тому що у мене нема, наприклад,  такого, як у традиційній галицькій родині мусять бути щонеділі вареники чи ще щось. Зараз, слава Богу, є господині, які готують ці вареники і їх можна купити. До того ж я не їм цього.

– Є така фраза «А що люди скажуть»…

– Я це не сприймаю. Мені все одно. Навіть до церкви йду тоді, коли мені хочеться посидіти там і помолитися. Просто бачила зі свого досвіду – заходиш до церкви, а люди шушукаються. Це більше в селах. Або йдеш із церкви і чуєш: вона вдягнулася так чи не так, дала стільки-то грошей. Чи треба город прополоти, бо що люди скажуть. Та мені все одно, що люди скажуть. Мені має бути комфортно і має бути комфортно моїй родині і близьким. А те, що хто там щось говорить – хай говорять. Може комусь легше стане.

За останніх півроку я сильно змінилася як внутрішньо, так і зовні. Причина смішна і банальна. Одна людина захотіла мене принизити і написала в приватних повідомленнях не дуже приємні речі, які стосувалися мене. Я їх проігнорувала, але десь всередині вони все-таки засіли. І я вирішила мінятися. Зайнялася собою, змінила стиль життя, почала ставити акценти на правильне харчування та спорт.

– А ця людина, яка писала про тебе неприємності, ідеальна?

– Ні. От власне. Далеко не ідеальна. Мене це зачепило. Я зайнялася собою. Щоденне тренування, спортзал. Почала займатися з тренерами, які були на проекті «Зважені і щасливі». Це щоденні онлайн-тренування вдома.

– Полюбила себе?

– Почала любити себе. Ще не повністю, але вдосконалюся. Раніше навіть рідко фотографувалася, а зараз якась маніакальність з тими селфі.

До речі, не фарбую волосся. Часом надоїдає, бо воно в мене відтінками і всі думають, що фарбуюся.

– Тобто ти натуральна блондинка?

– Так. Завжди хочеться щось міняти. Я неодноразово ходила в перукарню, робила мілірування, але мені нанесуть коричневу фарбу, а воно все змивається. Фарба мене не бере. Так само моя мама не могла пофарбувати волосся.

Якщо чесно, то я не вмію користуватися косметикою. Почала використовувати помаду минулого тижня (сміється). Я ніколи не малювала губи.

– До 38 років не користувалася помадою?

– Ні. По-перше, у мене маленькі губи і я з’їдала помаду. Хоча чоловік завжди казав: «Намалюй губи, тобі так нормально». Я малювала, як збиралася кудись вийти. Виходила з хати, йшла пару метрів і витирала, бо мені було некомфортно. Тепер прогрес, що намалювалася і до вечора ходжу з помадою. Це єдине, що використовую з косметики. Жінки мають якісь креми, туші і тіні. Я не вмію цим користуватися.

– Що для тебе є гроші?

– Головне, щоби вистачило купити поїсти і вдітися. Не голі, не босі – і добре. Я ніколи не писала неправдиву чорнуху, навіть скільки б там не платили. Можу порекомендувати когось, хто так напише.

Звичайно, якщо хороша зарплата, можна більше собі дозволити. Ніколи не ношу з собою грошей. Вони завжди на карточці. Не скажу, що я марнотратна. Цього нема. Але якщо діти чогось хочуть, намагаюся зробити так, щоби в них це було. Хоча діти в мене не вимагають. Як є можливість, ми підемо кудись відпочити, порозважатися чи кудись поїдемо. Як нема можливостей, то нема.

Слава Богу, маю де жити. Це – основне. Хрущовка, але своє житло. Як буде далі, побачимо. Є сім’ї, які перебиваються з дітьми по квартирах чи живуть з тещею і тестем або зі свекром і свекрухою. Мені напевне пощастило.

– А ти жила б зі свекрухою? Адже досить прямолінійна.

– У мене хороша свекруха. Усі часто нарікають на свекрух, ворогують. Я так не можу сказати. Ну, ми бачимося рідко.

–  То може тому хороша?

– Ні, просто вона хороша. Мій чоловік має гарний характер. Така само і свекруха. Вона розуміюча. Як з друзями говорю усе, що я думаю, так і з нею – кажу все, що маю на думці.

– Тобто вона не нав’язує тобі свого способу життя і не повчає, як маєш господарювати тощо?

– Ніколи такого не було. Коли вона може, то помагає. Останні роки я не роблю ніяких закруток. Взагалі нічого.

– Вона не осуджує тебе через те?

– Ні. Помагає. Дає нам закрутки, ту ж картоплю. Хоча ми в селі не докладаємося, бо не маємо часу туди їздити. Чоловік, як може, то їде. Але все одно, свекруха усім, чим може, помагає. І дітям моїм допомагає. Вона понятлива. Знає, що мені палець в рот не клади, що я все одно маю свою думку, якби вона з її думкою не сходилася. Не пхається в наші стосунки.

У нас були певні проблеми в сім’ї, так, що вже думали розходитися. Батьки пробували помирити нас, але потім сказали, що це наше життя. Мовляв, вирішуєте все самі. І все. Так, ми сваримося, потім миримося, але це наше життя і ніхто не втручається.

– Як подолати сімейну кризу? Чи не варто, якщо вона вже є?

– У всіх це є. Я з тих, що давно би вже все відрубала. Я – бунтівник. Як мені не подобається – все, давай розходимося. А от чоловік усе згладжує. Дає мені час, щоби я перебісилася. Ми могли уже сто разів розійтися, але Володя ставиться до всього з розумінням. Напевне тільки завдяки чоловікові, його терпінню, його характеру не розходимося. Ми одружені 17 років. До того ще зустрічалися 4 роки.

Чоловік колись працював військовим за контрактом, був у поліції, має досвід встановлення супутникових камер спостереження. Тепер працює у приватній фірмі. Він любить форму, але зараз відійшов від того. Якщо у побуті порядок для мене дуже складно, то в чоловіка усе має бути чистенько. У нього завжди начищене взуття і випрасуваний одяг.

– Десь прочитала, що коли людина на чомусь дуже зосереджена, наприклад, у релігійних переконаннях або ж у побуті, то життя дає їй людину з протилежними переконаннями і звичками. Якщо хтось дуже любить порядок, то йому трапляються такі люди, які вносять хаос. Таким чином усе в просторі урівноважується. Може щось у тому є?

– Ми один одного точно доповнюємо. Я йому вношу безпорядок як в побуті, так і в сімейному житті. Чоловік каже, що зі мною не можна скучати, бо я кожен день можу щось витворити. От мені бамкнуло щось і я хочу поїхати на море. Сама. Але тепер вже трохи зупинилася. Починаю задумуватися.

Наскільки я важка і наскільки непередбачувана, настільки чоловік мене вгамовує, підтримує і допомагає у всьому.

– Що ти даєш чоловікові? Чомусь же він за тебе тримається.

– Мене теж завжди це цікавило – що я йому даю. Не знаю. Напевно, якось так Бог дав. Напевне він так скерував, що я роблю дурниці, а мій чоловік налаштовує мене і направляє, щоби я менше робила тих дурниць. Може йому потім воздасться (сміється).

– Ти його любиш?

– Так. Люблю і поважаю. Але він мене любить більше. Коли психую, то готова все припинити. А чоловік вміє перечекати. Таких чоловіків напевне вже нема. Мені пощастило. Не знаю, за які заслуги.

У нас ніколи не було такого, щоб я чи чоловік говорили іншим один на одного щось погане. Які б у нас не були проблеми, які б не були конфлікти чи що би там не було, я не буду виносити сміття і казати, що він – скотиняка. Ніколи. Так само і він.

– Ви для себе встановили таке правило?

–  Ні. У нас нема правил. Ми не живемо за правилами. Це якось само по собі. Я не хочу його обмовляти, бо знаю, що він багато для мене робить. Не можу казати щось недобре на свого чоловіка. Він може і може, але не комусь, а мені. Ми намагаємося, щоб і діти не чули, коли сперечаємося. Є пари, які з якихось міркувань розійшлися, а жінка починає – о, який він такий-сякий, бо робив те і те. Я цього не розумію. Що б не було, ви прожили разом шмат життя.

Поважаю чоловіка і він поважає мене. Це – найголовніше у стосунках, саме повага. Любов? Любов – це хімія.

– Про що мрієш?

– Хочу нову квартиру. У нас трикімнатна хрущовка, але не хочеться вже ні ремонт робити, ні ще щось. Квартира маленька, це не те, що теперішні помешкання з новим плануванням. Хочеться, аби було хоча б чотири чи п’ять кімнат – спальня, вітальня, дві дитячих. А найкраще – будинок. Мені чоловік не відмовляє. Я захотіла собачку – є собака. Захотіла татуювання – зробила.

– А яке тату?

– Пір’я на руці.

– Що це означає?

– В індійських племенах пір’я – це сила волі, цілеспрямованість, наполегливість. Воїни в племенах теж прикрашали себе пір’ям.

– У чому твоє найбільше щастя?

– У дітях. Пишаюся ними. Вони самостійні, знають, чого хочуть, добиваються свого. Відкриті і щирі. Дочка у школі іноді за це розплачувалася. Це деколи не подобалося ні вчителям, ні однокласникам. Але діти є такими, як є. Молодці.

– У чому найбільше розчаровувалася?

– Розчаровувалася в людях, яким довіряла. Коли зраджують друзі і знайомі – це найгірше. Але я – щаслива.

Наталія ЛАЗУКА

90

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора