/ /Чому плакав чоловік у Тернополі?

18 Червня 2019, Вівторок


Фоторепортаж
Тернопільські артилеристи позмагались на кращий протитанковий розрахунок (фоторепортаж)

З поліції додому житель Тернопілля поїхав на краденому велосипеді

На ринку у Чорткові торгує жінка, котра не визнає Росію агресором

Фотофакт
На виїзді з Тернополя – майже півкілометровий затор (фотофакт)

Фотофакт
У Тернополі водії паркують авто, як заманеться (фотофакт)

П’яний чоловік прострелив собі живіт

За 17 днів на Тернопільщині зареєстрували 108 ДТП

Відео
На Тернопільщині одне із сіл області засипав величезний град

Терміново
В Тернополі трапилась жахлива аварія: двоє людей загинули (фото)

Анонс
У Тернополі футбол зіграють ветерани та митці

Майстрині Тернопільщини готують вишиванку для Володимира Балуха (фото)

Відомий супермаркет розчарував тернополян (фото)

У майже 300-літній церкві на Тернопільщині – храмове свято

Як тернополянам вберегти шкіру під час засмаги

Це цікаво
18 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині відбулась виставка «Перші марки Української держави 1918-1923 рр.» ( фото)

На Тернопільщині відбулася Ювілейна піша проща членів спільноти «Подружні зустрічі» (фото)

Солодка година – для підопічних відділення денного перебування «Центр надання соціальних послуг» Шумської ОТГ (фото)

17 Червня 2019, Понеділок


Кілька сотень медиків прибули до Зарваниці щоб взяти участь у професійній прощі (фото)

Погода
Якщо на Дорофія сонце парить і тиша в повітрі, можна готуватись до грози

На Тернопільщині хочуть «запрягти» вітер

Це цікаво
47 країн тернополянки Наталі Вихристюк (фото)

Відео Фоторепортаж
Співачка «на мільйон» запалювала на Тернопільщині (фото, відео)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Тернополян закликають напоїти тварин у спеку

Тернополяни можуть обрати в Україні вузи із списку кращих у світі

Кольоровий мінімалізм тернопільських вулиць (фото)

Як тернопільським вчителям навчити слухати іноземною мовою

Тернополяни нехтують зарплатою у 40 тисяч

На Лановеччині худобу рятували з болотяної пастки 

Дах Чортківського костелу стане золотим. Чи надовго?

Відео Фоторепортаж
На Тернопільщині встановили ще одну статую Христа Спасителя (фоторепортаж, відео)

Від журналістики до блогерства: тернополянка Наталя Литвин про успіх в Інстаграмі

Погода
Незабаром погода на Тернопільщині зміниться: очікують на грози та град

На Тернопільщині наповнили вином чашу княжих дружинників (фото)

Спортивний огляд тижня: тернополяни – найкращі в усьому світі одразу в кількох дисциплінах

Сезон кісточкових почався з рекордного імпорту (Агроновини)

На Тернопільщини більше ста осіб змінили місце голосування на парламентських виборах

На Тернопільщині можна побачити «Лемківські пацюрки»

На Тернопільщині пройшов тренінг для секретарів сільських рад (фото)

Переможець Кулінарного Кубку в Тернополі приготував коропа з хлібним желе та чіпсами (фото)

Це цікаво
17 червня в історії Тернопільщини

16 Червня 2019, Неділя


Усе про тварин і «гуманітарку» розповіли на Тернопільській митниці

Фоторепортаж Це цікаво
Тернопіль на межі. Для цього варто тинятись вулицями в спеку (фоторепортаж)

Фоторепортаж
У Чорткові спекли найбільшу круглу піцу в Україні (фоторепортаж)

Фоторепортаж
На Півмарафоні найшвидшим був житель Тернополя (фото)

На сплату штрафу жителям Тернопільщини дають лише 10 календарних днів

Фотофакт
Тернополянка показала, як продавці квітів обманюють своїх клієнтів (фотофакт)

Громади на Тернопільщині тепер мають грошей стільки, що раніше і не мріяли

До кінця літа ціни на овочі знизяться на 30% (Агроновини)

Фоторепортаж Це цікаво
Металеві прикраси Тернополя (фоторепортаж)

Тернопільські випускники можуть дізнатись свій рейтинговий бал з математики

Тернополянин Володимир Стус не знає, що сказати, коли його питають, чим він займається. Володимир – цікавиться геть усім і вся. Бере від життя усе, бо розуміє, що ресурси і час людини обмежені. Поміняв кілька робіт і кілька захоплень. Шукає пізнання в розмовах із знедоленими та з безхатьками. Піклується про них і водночас вважає себе егоїстом. В Інстаграмі його називають Бездонний колодязь думок, пишуть на сайті ПРОte.ua.

– Я у постійних пошуках, – розповідає Володимир. –  Раніше думав, що назва мого диплому вирішує мою долю на найближчі 20 років. Але це не так. Ми живемо в час найбільших можливостей. Можна стати ким завгодно і при цьому щороку мати нову професію.

На даний момент не можу сказати точну назву своєї діяльності. Я займаюсь всім, що мене цікавить. За останні роки я змінив з дюжину робіт і спробував два десятки захоплень. Спектр інтересів постійно міняється, отримую новий досвід. І це прекрасно!
Тому коли мене запитують: «Чим ти займаєшся?», я з впевненістю можу сказати: «Усім, чим захочу».

– Чому прагнете спілкуватися з безхатьками  і з безпомічними? Що від них пізнаєте? Яку інформацію черпаєте? Як тоді світ розумієте?

– Питання не в тому, хто ці люди. Я просто впевнений, що кожна людина в моєму житті може розповісти якусь історію, яка докорінно поміняє мій світогляд. І ти ніколи не знаєш, хто і де це буде.

Ти живеш, існуєш зі своїми принципами та світобаченням, але ось випадкова зустріч з дідусем в горах Грузії змінює тебе з середини. Я не дуже релігійна людина, але в такі моменти у мене такі відчуття, ніби я спілкуюсь з Богом.

Чому спілкуюся з безхатьками, з безпомічними? Живучи в час новітніх технологій, ми все менше приділяємо час реальному спілкуванню. Всі кудись спішать, хочуть стати успішними, видатними, значущими, не помічаючи важливі моменти кругом. Тому спокійна розмова з цікавою людиною дозволяє мені нагадати собі про справді важливі речі.

– Як починаєте розмову з безхатьками, як знаходите з ними контакт? Багато людей їх стороняться. Якось після інтерв’ю з тернопільськими безхатьками мене питали, як не боялася їх? Але мною керували тоді пізнання людини і бажання написати цікаву статтю. А яка ваша мотивація?

– В парку одного разу я помітив дідуся, з яскравими очима та щирою усмішкою. Мені прийшла ідея створити фото, яке б нагадувало людям, що кожного щодня навколо нас є безліч людей, які заслуговують любові та уваги більше, ніж їхні смартфони.

Я підійшов до цього дідуся. Привітався. Пояснив ідею своєї фотографії. Спитав, чи він не буде проти стати моделлю для фото? Його звали Володимир Ярославович, 62 роки, в минулому художник.

Пан Володимир, маючи творчу натуру, почувши про задум, зразу засміявся і погодився.
«Як ти підходиш до них і починаєш розмову?!». Чесно кажучи, я завжди шокований від цих запитань. Адже ми говоримо про живих людей! Не про диких звірів. Кожного дня ми не бачимо сотні людей, які мають так само, як і ми, почуття. Люди, яким ваша усмішка, привітання чи добрий жест може допомогти пережити цей важкий день.

– Яка балачка була для вас найцікавішою? Чому?

– Найцікавіші розмови виходять  у мене з собою, якщо я буду достатньо чесним, сміливим та відкритим.

– Після якої розмови ж було важко на душі? Що вас вразило?

– Це була друга зустріч. Також випадкова. Пані Оксана, 83 роки. Вона виросла в дитячому будинку. Усе життя прожила в Тернополі і зараз продає квіти. Ніколи не мала дітей. З її слів, вона все життя сама. Морально це була найважча фотосесія та розмова у моєму житті. Після цього моменту я закрився в туалеті одного з закладів і проривів хвилин 8.

– Чому ще й фотографуєте цих людей?

– Фото – це можливість зупинити момент. Дивлячись на певні фото, я відчуваю емоції, які відчував в той день, в ту секунду. Фотографія для мене – це як машина часу.

– Відверто кажете, що ви – егоїст. У чому цей егоїзм проявляється?

– З дитинства відчував, що живу не так, як хочу я. Але силу голосу не мав, поки не став трошки старшим.

Егоїзм проявляється у тому, що більшість речей в житті я роблю в першу чергу для себе і думаю, чи потрібно те мені.

Це не означає, що я беземоційний, жорстокий чи роблю все тільки з думкою про вигоду. Ні. Це означає, що я не витрачаю свій час та енергію на пусті балачки, на ненависну роботу, на людей, які мені нецікаві. Проживаю кожен день, кожну подію та емоцію свідомо.

Егоїсти – це люди, які живуть повним життям, постійно наповнюючи себе та маючи можливість ділитися своєю енергією, емоціями і досвідом з людьми та світом.
Я завжди кажу: «Будь егоїстом, живи у своє задоволення, але при цьому не заважай іншим».

– Чому не всі признаються, що вони егоїсти? Адже егоїстами є усі, хтось менше, хтось більше, інакше би не вижили.

– Люди вважають, що це погана якість і не хочуть її визнавати, постійно стримуючи свої емоції. З дитинства нас привчають до статусу жертви. Нам кажуть: «Терпи, всі терплять. Не думай про себе. Роби, як він, як вони. Не будь егоїстом. Ти ж дівчинка/хлопець, ти не маєш себе так поводити!».

На нас навішують ярлики. Ми думаємо, що роблячи, як всі, робимо правильно.

Діти виростають беззахисними, бояться проявити себе, щоб когось не засмутити. Йдуть в університет на професії, які хочуть батьки. Народжують дітей та створюють сім’ї, бо так каже суспільство. Ламають здоров’я на роботах, аргументуючи це: «Все для дітей та сім’ї», не бачачи цю саму сім’ю роками. Роблять все, щоб інші почувались щасливими. А коли приходить час пожити для себе, бо діти вже дорослі, всі зручності життя є, виявляється що часу та енергії (а інколи й бажання) у нас вже нема.

– Говорите, що публікаціями про безхатьків і беззахисних людей хочете цим нагадати людям про важливі речі. Про що саме?

– Про прості, але важливі речі, які ми всі знаємо, але постійно забуваємо, чи не визнаємо.

Про те, що наш час обмежений. Ви вже прожили 30,40,50% свого життя. Ви щасливі, згадуючи свої минулі роки?

Стараюсь нагадувати про те, що світ прекрасний, він чекає, поки ми його вивчимо та побачимо. Постійно мотивую людей до пізнання світу і себе. На власному прикладі показую, що потрібно робити те, що любиш.

– Чого саме люди не визнають? Чому?

– Я не соціолог, не психіатр, та і взагалі не вважаю себе експертом у жодній з важливих життєвих тем. Але вважаю, що люди в нашій країні нещасливі в першу чергу саме через фальшиві цінності, які нам постійно пропагує сучасний світ.

Можливість визнання своєї слабкості – це неймовірна сила. Цього потрібно навчатись постійно. В наш час бути неправим – це розкіш.

– То може насправді ви не такий вже й егоїст?

– Багато хто так мені і каже в моєму блозі, бачачи мої надмірні старання допомогти людям і читаючи мої тексти. Але мені легше казати що я егоїст, щоб попередити та відфільтрувати «не своїх» читачів і людей. Так в майбутньому буде набагато менше проблем.

Я хочу робити речі, які мені подобаються і які заставляють відчувати себе живим. Хочу відчути максимальний спектр емоцій, поки є час і не хочу нікому заважати, доводити свою точку зору, витрачати свою, обмежену енергію, на людей, які мені не важливі. Мені просто нІколи.

– Кажете, що є люди, з якими в майбутньому хотіли б поговорити. Які це люди?

– Я не знаю ні їхніх імен, ні місцезнаходжень. Не знаю, коли і де це відбудеться. Але я впевнений на 100%, що в майбутньому мене чекають ще багато цікавих знайомств і історій.

– Маєте цікаве тату на руці? Чому саме таке? Що воно означає? Як оточуючі реагують?

– Тату, так само як і фото, є збереженням для мене моменту. Кожне з тату я зробив у важкий та важливий момент мого життя. Згадую, ким я був тоді. Це дозволяє подивитися, ким я став тепер.

Поки що тату два. Перо і стріла. З роками буде тільки більше. Кожний малюнок несе важливе нагадування тільки для мене. Для інших – це просто прикраса.
Навколишні реагують позитивно. Вже давно нема тих часів, коли хтось лізе із запитаннями чи рекомендаціями: «Та це ж на все життя!». Тепер люди легше сприймають чуже самовираження.

– Яка у вас освіта? Де і ким працювали, працюєте?

– За освітою я магістр із червоним дипломом. За спеціальністю: «Менеджер інноваційних технологій». За останні три роки я встиг спробувати себе як адміністратор тренажерного залу, офіціант (навіть знімався в програмі з Фреймут), підрядник на птахофабриці, був ведучим ранкового шоу на місцевому телебаченні, потім багато мандрував і почав вести свій блог, був арт-директором одного із закладів в центрі міста, був SMMщиком і розвивав 4 заклади харчування в Тернополі, навіть мав досвід як аніматор.

На даний момент життя я мандрую автостопом, ходжу з ночівлею в гори, фотографую, веду блог, вивчаю інтернет-технології, фотошоп, психологію, медитацію, продаю фото через інтернет, займаюсь творчістю і маю свою невеличку майстерню реквізитів. Через рік можливо поїду вивчати Азію чи переїду в глухе село і займусь сільським господарством. Хто знає…

Наталія ЛАЗУКА

100

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора