/ /Тернополянка розповіла про труднощі за кордоном

19 Жовтня 2019, Субота


Анонс
Ланівчан запрошують відвідати показ фільму «Коли падають дерева»

Що робила б Тернопільщина, якби не було штрафів

Екс-голова Чортківської райдержадміністрації очолила обласний лабораторний центр

У Тернополі мешканцям двох вулиць необхідно запастись водою

На Тернопільщині відкрили перший музей Богдана Гаврилишина (фото)

У Тернополі вночі в ДТП через п’яного водія постраждали двоє пасажирів (фото)

В Тернополі відкрили кабінет дільничного офіцера поліції

Доля тіньового ринку спирту виросла до 55% (Агроновини)

Помер викладач тернопільського університету

Чому тернополяни вперше потурбують свого нардепа Андрія Богданця (фото)

На Тернопільщині чути паленим пластиком

Це цікаво
19 жовтня в історії Тернопільщини

Учні Скала-Подільської дитячої музичної школи – переможці Міжнародного конкурсу

Закінчився збір проєктів до Громадського бюджету Іванівської ОТГ

Вихованці Шумського ліцею у фіналі освітнього проєкту «Відкривай Україну»

18 Жовтня 2019, П’ятниця


На Гусятинщині відбувся турнір з волейболу серед ветеранів

Погода
В Тернополі очікують теплі вихідні

На Тернопільщині комунальне підприємство завищило ціни на тарифи

Більшість елітних авто на Тернопільщині належать підприємствам і фірмам

Фоторепортаж
У Зборові вшанували пам’ять військовослужбовця велопробігом (фоторепортаж)

Кременецькі лижники «порвали» суперників (фото)

Відійшла у засвіти відома працівниця музею на Тернопіллі

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних

Фотофакт
Тернопільський «Красунчик дня»

Землевласники на Тернопільщині цьогоріч розщедрилися

Тернополянам на замітку: що таке суперфуди і чи є від них користь

Хвилинка грамотності для тернополян: правопис власних назв (частина 2)

«Ліс мене любить, і це у нас взаємне почуття», – вважає шумчанка Альбіна Павлівець

На ходу за свободу тернополяни прийшли з чорними парасольками (фото)

«Тополина» з Тернопільщини – на міжнародному фестивалі

Депутатів з Тернопільщини відправили у Львів (фото)

У Тернополі ярмаркували наймолодші (фото)

Терміново
З рейсового автобуса на Тернопіллі випала дитина і загинула

Тернополяни невдовзі побачать менше пластикових пакетів

Фотофакт
У Тернополі в сквері встановлюють стелу пам’яті (фотофакт)

Через тіньові оборудки в спиртовій галузі держава щороку втрачає 4,6 млрд грн. (Агроновини)

На Тернопільщині більше тижня розшукують жінку, яка залишила біля річки свої речі та зникла (фото)

Автор двохсот подвійних сюжетів із Тернопільщини відкрив виставку в Парижі (фото)

Тернопільська чемпіонка припинила тренування разом зі збірною

На Чортківщині оголосили про початок опалювального сезону

Це цікаво
Виявили 15 небезпечних додатків на Android

Це цікаво
Не всі тернопільські матері зможуть отримати допомогу при народженні дитини

Фоторепортаж
Будинок у Тернополі, котрий захопила осінь (фоторепортаж)

У мережі з’явились захоплюючі світлини міста на Тернопільщині (фото)

На Тернопільщині невідомі намагалися вкрасти зерно

У Чорткові продавщиця магазину привласнила з каси майже 70 тисяч гривень

Комбайн затягнув під колеса чоловіка (фото)

Відео Це цікаво
Рештки померлих та домовини – показали як виглядає родинна усипальниця Вишнівецьких у Збаражі (відео)

У Чорткові міська влада допомагає двом військовим частинам

Фотофакт
На Тернопільщині чимало ділянок доріг зазнали ремонту (фотофакт)

У Шумському кафе відвідувачам запропонували їсти руками

Набережна тернопільського ставу знову оновилась (фото)

Тернополянка розповіла про труднощі за кордоном

– Іспанія навчила розраховувати лише на власні сили. Тримати свіжі ідеї в голові і реалізовувати їх мовчки. Любити життя таким, яким воно є і довіряти небесам. Цінувати справжніх друзів, які залишилися в Україні. Нарешті зрозуміти, ким є твоя родина для тебе. Доцільно використовувати час. Йти до своєї мети. – розповідає тернопільська художниця Марія Ділай. Вона уже четвертий рік проживає в Іспанії – у провінції Малаги, Рінкон де ля Вікторія, на узбережжі Середземного моря, пишуть на сайті pro.te.ua.

– Жінки тут мають усі права, як і чоловіки, –  продовжує Марія. – З одного боку – це свобода. З іншого –  відповідальність, адже все порівну. В ситуаціях, де чоловік поглумився над жінкою, звичайно, виграє жінка, бо забирає собі все, що нажив чоловік за їхнє спільне життя. Захист дітей на високому рівні. Одна дитяча скарга і батькам буде несолодко. Можливо і тому так багато дітей, а особливо хлопчиків, виростають інфантильними, хоча дуже сімейними.

На високому рівні і медичне забезпечення. Якщо ти звертаєшся до свого сімейного лікаря, тобі виписують будь-які ліки майже безкоштовно. Якщо звертаєшся по медичну допомогу, їх дають безкоштовно. Це тішить, звичайно.

По приїзді Марії найважче було подолати мовний бар’єр і звикнути до клімату та їжі.

– З’явилося відчуття вакууму, –  говорить художниця. – За пів року мозок здається акваріумом з бульбашками – ніби там в середині намагаєшся хоч щось схопити і зрозуміти. Було важко самій опанувати мову.

Також середземноморський клімат для українки занадто спекотний і вологий. Тіло реагує і на зміну їжі. Через те перші роки адаптації у психологічному стресі. Не можу звикнути до їжі. Навіть при великому виборі продуктів. В Україні їжа  краща за смаковим властивостям. Я взагалі люблю готувати і придумувати власні страви. З великим вибором морепродуктів і фруктів видумую нові рецепти. Але мій син таки наполягає на українських стравах, вареники і деруни йому не замінить ніяка паелья.  Просто влітку в Іспанії неможливо їсти українські страви. Вони дуже важкі, а літо настільки спекотне, що лише охолоджуєш себе свіжим фруктом з холодильника, чи просто іспанським гаспачо. Зізнаюся, навіть були проблеми зі шлунком на початку, тепер ніби все внормувалося.

У чужій країні до Марії особлива увага через її зовнішність. Біляві жінки зі світлими очима в Іспанії – рідкість.

– Тут дуже мало блондинок, –  продовжує. – Андалусія довго була під владою арабів. Усі звертають увагу на довге світле волосся і блакитні очі. Слов’янська зовнішність одразу  впадає у вічі.

Також Марія довго звикала до манери спілкування іспанців.

– Іспанці дуже гомінкі, –  розповідає художниця. – Коли їдеш у автобусі чи стоїш у черзі супермаркету, вислуховуєш безліч життєвих історій і кожен свою намагається розказати якнайголосніше. Спочатку важко, а потім звикаєш. Енергійний іспанський люд відкритий до спілкування – хоче все знати і поділитися своїм. Дуже щирі і відверті, прості і водночас мудрі. Доступність людини до людини. Незнайомці підходять один до одного і розмовляють про все, багато посміхаються. Але найбільше мене здивувало їх життя за законами – у всіх сферах життєдіяльності. Ніхто нікому не заважає робити те, що він хоче. Сексуальна свобода. Їдучи у громадському транспорті, можна побачити кумедно одітого трансфестита чи гея, який надранок повертається з вечірки.

Дуже вразило, що відпочиваючи у барах чи ресторанах, іспанці кидають все сміття і папірці на підлогу. І чим більше папірців, тим престижніший заклад. В Україні я цього просто не уявляю. Таку героїню, як Ольга Фреймут, напевно зразу посадили б за грати. Особливо надмірної чистоти у закладах харчування нема – лише зранку, коли люди ще сплять. Здивували безліч музеїв і галерей. Кожен день по тридцять подій у місті. Просто губишся – куди б піти. Є все на будь-який смак, будь-яка музика і любий драйв, мистецтво яке не має меж. Щоб провести виставку, треба записуватись за рік у офісі культури, чекати дозволу мерії на виділення відповідного музею. Черга художників превелика, усі хочуть дивувати світ.

На власному досвіді художниця переконалася, що іспанці у своїй країні дуже доброзичливі до українців.

– Вважають нас працьовитими і чесними, –  усміхається. – Цим я горджуся. Так, я дуже хочу до рідного міста, така інколи туга нападає, ніби під впливом наркотиків, усе б кинула і поїхала… Але, на жаль, поки що це нереально. Тому я виплачуся тихенько, вийдуть емоції і продовжую жити далі. Місто, де я народилася, завше буде в серці і душі. Ми за кордоном – як вирване коріння.

Читайте також: Тернополянка в Іспанії отримала більше допомоги, ніж за все життя вдома

Іспанія – це гаряча країна, весела, цікава. Тут живе багато людей різних національностей і всі між собою вживаються, і кожен на своїй мові служить закону держави. Хоча іспанську зобов’язані знати усі. Школи і курси – все є для опанування і здачі державного екзамену.

Проте багато чого тернопільській художниці свого часу не вистачало і вдома. У рідному Тернополі. Саме тому наважилася на разючі зміни.

– Вдома не вистачало розуміння, мені завжди хотілося чогось більшого, – говорить Марія Ділай. – Ті зусилля, які я докладала, завше були знецінені, незрозумілі близьким. Я бачила життя під іншим кутом і часто натикалася на «нікомуценепотрібно», але можливо саме це спонукало до далекої подорожі, яка закінчилась одруженням з іспанцем.

Все ж не можу звикнути до іншої реальності, мій мозок думає по-українськи. І це назавжди. Мені не вистачає моїх друзів тут, людей, з якими ділила особисте в Україні, з якими святкувала дні народження. Просто була з цими людьми. Мені не вистачає мого старшого сина. Сподіваюся, він приїде до мене і побачить інше життя. Не вистачає мого кота, якого дуже люблю і залишила мамі. Бракує снігу та українського Різдва, маминих празників в селі, де готують смачні холодці і голубці, печуть пляцки. Хочеться теплоти родинного гнізда. Не вистачає спілкування українською мовою зі своїми людьми. Все ж таки це боляче – переїхати в іншу країну. Які б не були цінності тут, а таке відчуття – ніби з тебе передчасно вийняли дитину. Її вже нема, а біль і туга залишилися у тілі. Так само і за рідним краєм. Рідним лісом, чорною землею і білим снігом.

Я мрію, дуже мрію побачити Україну. Повернутися додому переможницею, бо найбільше моє бажання в житті, щоб мої діти пишалися мною. Щоб українці любили, поважали як митця, який живе заради вищих цілей, жертвуючи найдорожчим. Хоча життя закрутило свою дорогу, і, як кажуть іспанці, «побило палицею», від цього стала лише сильнішою і витривалішою. Вперто прямую до свого призначення.

Водночас у чужій країні Марія навчилася шукати внутрішню рівновагу у самій собі.

– В Іспанії я знайшла дорогу до себе, зрозуміла, що щастя не залежить від твого оточення, а лише від внутрішньої гармонії і чим наповнене серце, – додає художниця. – Моє щастя у самій собі, у спокої, мирі в душі, любові, у своїх дітях. Я знаю, що вони обов’язково будуть щасливими. Моє щастя у моїх картинах, які розходяться по світу. От тільки сьогодні відправила картину до Нової Зеландії. Так тішуся цим.  На цьому континенті ще не було моїх робіт. Ця картина дуже відома в Іспанії, адже прикрашає обкладинку книги відомого новозеландського психолога Марії Осборн. Пишаюсь тим, що саме мою картину взяли на обкладинку, а також багато інших картин у внутрішнє оформлення книжки. Ось так божим дивом твориться доля людини. І навіть не страшно, що усі ми смертні, адже частинки моєї душі навічно залишаться на всіх континентах землі, мої думки і моя творчість… Значить, недаремно живу. Для мене було важливо не лише дітей народити, а й реалізуватися – не обов’язково для грошей і слави, а  для майбутніх поколінь. Хтось з великих буде бачити твої картини і цінуватиме автора більше, аніж у дома. Це роздуми вголос, щиро, правдиво, так як воно є…

В Іспанії мій світ перевернувся. Це відобразилося у творчості. Повністю змінила кольори, ідеї, композицію, перейшла на філософське бачення втілювати емоції в життя на полотні.

Адже це так цікаво уявити собі  страх чи розчарування, щирість або любов, уявити їх в символах, які найперші приходять тобі на думку, і вималювати їх на полотні. Так з’явилися колекція 35 картин під назвою «Відродження мистецтвом».

Марія працює з людьми, які постраждали від домашнього психологічного насильства. Допомагає жертвам насилля за допомогою арт-терапії. Виставку «Відродження мистецтвом» продемонструвала в Іспанії. Отримала там премією і диплом Міжнародного інституту жінок. Художниця планує показати ці картини і в Україні.

– Виникла ідея показати в живописі стосунки людей, які живуть разом, і хтось із них страждає від психологічного насилля, –  продовжує художниця. – Жертва починає малювати і самозцілюється. Намалювавши кожну емоцію, звільняєшся від травми, і бачиш життя по-новому, нову дорогу. Ви пережили травму на картині і це більше не повториться. Малювати емоції – захоплююче, цікаво. За психологією – це чотири періоди виходу із токсичних стосунків. Вони дуже болючі, а остання стадія відновлення найбільш важлива.

Ці чотири періоди відродження після токсичних стосунків я бачу і в Україні, яка намагається вийти на новий рівень і вперто малює горизонти до нового життя. Можна порівняти, як Україна страждає від окупації російських військ, тим самим захищаючи свій внутрішній світ, свій народ від руйнування. Тому емоція «Агресія» теж є у зображенні моїх полотен, у символах, у кольорі, у плямах, які нікого не залишать байдужими. Симетрія та асиметрія, холод і вогонь, світло і темрява, завше боротьба двох сил, які споконвіків намагаються подолати один одного. 35 емоцій – це весь внутрішній світ людини, який вона переживає самотужки і майже щодня, але ніколи над цим не замислюється. Це шлях до самопізнання, який веде до внутрішньої гармонії спокою і щастя. Я вірю в світлу перемогу і відродження України.

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА

573

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора