Десяток міст, які варто відвідати цього року на Тернопільщині (фоторепортаж)
Оскільки зараз трендово складати список справ, запланованих на рік, то маю пропозицію включити туди й візити до кількох населених пунктів області.
Не знаю, як у вас, а в мене минулий рік пройшов під знаком мандрів. Запланованих і спонтанних, у місця, від яких були певні очікування й ні. Якщо мовити про глобальні висновки, то вони прості до безкінечності: навколо Тернополя дуже, ні, навіть дуже-дуже багато місць, вартих відвідування. Вони різноманітні — десь побачите залишки фортифікаційних, десь — сакральних споруд, в інших — навіть не залишки, а цілком пристойно збережені пам’ятки архітектури й історії. Проте в цьому дописі я розповім передовсім про ті містечка й міста, де збережена міська архітектура. І все це задоволення доступне щодня, середня тривалість добирання до цих лігумін і марципан — дві години автобусом.
1. Скала-Подільська. Місто, що розташоване, певне, найдалі зі всього списку від обласного центру, але, яке варте цієї дорожньої ініціації. Тутешні принади різноманітні — від сакральних споруд до залишків замкового палацу. Щодо останнього — чи не наймагічнішим місцем тут мені видалась оця точка, звідки видно коридор проходів, де відкривається одна, друга, третя престективи і аж до виходу у відкритий простір. А ще — середмістя, що зберегло автентичні деталі: двері, вікна, балкони. Іноді, щоправда, ніяк не можеш позбавитись враження, наче частина з тутешнього півскам’яніла, або ж снить, але в того є й позитив — збереження автентики.
2. Бережани. Просторі, світлі, різноманітні. Почніть із центральної площі, а далі просто гуляйте вуличками — саме у них, як на мене, головна принада міста. Тут збереглось в доброму стані чимало кам’яниць, зведених у різних стилях: ренесанс, класицизм, модерн і модернізм. Окрема тема — внутрішні дворики, що сплітаються у вузли й ведуть своїм маршрутом. А двері! Тут їх сила-силенна і кожні особливі, як ось ці.
3. Чортків. Це місто варто відвідати кілька разів, розділивши візит на, приміром, сецесійну, модерністичну й сакральну мандрівку, а ще не забудьте про вілли, які тут найрізноманітніші. Серед особливих принад — сходи. Ось як ці, з колишнього готелю “Брістоль” — чисто тобі витвір мистецтва. Не пошкодуйте часу. Спершу повільно підніміться догори, аж до світлового ліхтаря, нотуючи дорогою, як розкручуються сходи, а потім згори оцініть перспективу й повільно рушайте вниз. Це майже гіпнотичний мінімаршрут.
4. Агнон писав, що «аромат Шибуча — аромат звареного в медові пшона». Але, гадаю, кожному Бучач буде пахнути своїм. Це місто зручно пізнавати в ходінні. Він компактний, забудований дво-триповерховими кам’яницями, та ще й так, що постійно виходиш, куди треба. Не тільки для того, аби попрактикуватись у теренкурі, а для того, аби зрозуміти, наскільки цікавим є вписування міста в різноманітні долини-пагорби. Тут щоразу є нагода розглянути будівлі з різних точок — і це дуже непересічний досвід.
5. А опісля бучацького тренування їдьте до Кременця. Тут відчуєте вплив гори й замку. Зважте на це. Та й взагалі прокрутіть оце відчуття, коли є загальний настрій місця. Коли воно має вертикаль, яка дисциплінує, виструнчує. Важко виокремити кілька точок, які варто оглянути тут, тому пораджу улюблені: будинки-близнюки, єзуїтський костел і костел святого Станіслава. А далі, покладаючись на провіденцію, просто помандруйте середмістям: там доста цікавих будинків. Крім того, Кременець вартий уваги не лише через архітектурну складову — приїдьте сюди вегетаційної пори та прогуляйтесь ботанічним садом — і обов’язково захочете повернутись.
6. А тепер перейдімо до містечок — компактних, затишних. Але не думайте, що через малі розміри їх можна запізнати наскоком. Ні, вони потребують вдумливого пізнання. Одне з таких — Теребовля. Чи не щоразу, коли приїжджаю сюди, відкриваю щось нове. Навіть, коли йду одними й тими ж маршрутами. Цього разу були ці космічні сходи, від яких перехоплює подих. Серед обов’язкових і специфічно теребовлянських атракцій — оглядини віадуків. До речі, це може стати самостійною метою подорожі.
7. Копичинці. Містечко, куди мус поїхати любителям модернізму, бо тут його багато й різноманітного. Приміром, затишний центр, багато тихої одно- й двоповерхової забудови, кілька неординарних вілл, що зберегли старосвітський дух.
8. Підгайці. На чому ж тут наголосити? Можна розповісти про оригінальну віллу з камінним левом. Про те, що перший слід від медузи побачила на власні очі саме тут. Про розкішний костел Пресвятої Трійці. Про абсолютно європейську площу в оточенні симпатичних кам’яниць. І звісно, про те, що в ці кам’яниці варто зазирнути — іноді там цілі скарби зі старої кахлі, тамбурових дверей із кольоровим склом і мереживних поручней.
9. Струсів. Це містечко завжди починалось мені з костелу святого Антонія. Так цю традицію я й пильную. Він щоразу вражає — величний, незворушний, закінчується десь в небесах. А потім йду до палацу, чудуватись із заскленого переходу, розглядати двері та клямки. Відтак — прохід вуличками до залишків синагоги, розглядання хаток і аж до цвинтарів, а потім — знову повернення в середмістя. Ніби не багато, але на це може піти весь день і не буде ні разу шкода часу.
10. Грабовець. Він трохи випадає із цього списку, оскільки тут важливий не так населений пункт, скільки одна точка в ньому, а саме палац. Заувага: розташоване недалеко від Тернополя, це село легко відвідати, користаючись біциглем, і це буде дуже правильним вибором. Так ви побачите і красиву зусебічну природу, і хатки, і придорожні фігури. Але повернімось до початку. Точніше до палацу Созанського, зведеного 1891 року. Всередині збереглись дерев’яні сходи й плитка. Але ліпше оглядатись ззовні, де є багато оригінальних деталей, приміром, кольорова черепиця, аграфи, металеві балконні поручні.
Анна ЗОЛОТНЮК
Фото автора
