Про свого родича Миколу Лизогуба, який 26-річним загинув у бою під Крутами, «Терену» розповів кременчанин, працівник Кременецького ВП ГУНП Олександр Сімонов. Микола Лизогуб був дядьком його бабусі Надії.

До 90-х років минулого століття ця тема фактично не піднімалася у родині. Тож порівняно не так давно відкрилися деякі сторінки з життя Героя.

Микола Лизогуб народився у селі Горинка на Кременеччині у 1892 році, навчався на лікаря в університеті Святого Володимира (сьогодні Київський університет ім. Тараса Шевченка). До того, як взяти участь у бою під Крутами, він прийшов до своєї двоюрідної сестри Ольги аби попрощатися. Жінка хотіла відмовити його, але він сказав: «Йдуть усі мої товариші, я не можу не піти…». Тож молодий кременчанин віддав своє життя за Незалежність України й героїчно загинув 17 січня 1918 року.

микола лизогуб

Серед полеглих мати Миколи, Єлизавета, не змогла знайти свого сина. Вона тужила за ним усе життя і скаржилася, що навіть не поховала дитину за християнською традицією. Як і 300 його побратимів, Микола Лизогуб похований у Києві на Аскольдовій могилі. Його нащадки водночас і сумують, бо загинув їхній родич – молодий чоловік, котрий міг стати чудовим лікарем, та пишаються, що предок – Герой, ім’я котрого увійшло в історію України.

Фото Олександра Сімонова