В Україні створили уже 90 патронатних сімей, завдяки яким вберегли від інтернатів 350 дітей. У Тернополі поки що така практика не працює. Тож поділитись досвідом на днях приїжджала патронатна вихователька з Києва Наталія Вазильчук.

- Патронатна сім’я – це хороша заміна інтернатам, - розповіла пані Наталія. – Надіюсь, невдовзі таких закладів у нас не буде. Адже в сім’ї діти перебувають в затишку і атмосфері здорових відносин. У них звичний режим дня, вони мають можливість спілкуватись з друзями. А ми, на відміну від працівників інтернатів, бачимо дітей цілодобово, що дає змогу краще зрозуміти їхні потреби.

61997771_2553037968061216_138868357242814464_n

Допомагає дітям Наталія разом із чоловіком, сином, батьками. Девіз їхньої родини «Чужих дітей не буває».

- Ми пройшли у 2014 році курси для прийомних сімей, - продовжує вона. – Але згодом дізнались про патронат. Діти до таких сімей потрапляють через службу дітей. І через 6 місяців за можливості повертаються в біологічну сім’ю або ідуть в прийомні сім’ї або  під опіку родичів. Ми налаштовуємо дітей, що у нас вони не назавжди. Але ставимось до них, як до своїх. Хоча труднощі у тому, що у цих дітей є певний багаж, який може не співпадати з нашими цінностями.

Фото автора