Сестра Тетяна Войтович зі Згромадження сестер Пресвятої Родини все життя творила навколо себе приязну і люблячу християнську родину. У роки підпілля і в часи волі прищеплювала дітям і юному поколінню любов до Бога й України, вчила, що таке добро і зло, що означає бути справжнім християнином.

Її смерть стала справжнім ударом для вірян, а зокрема для людей, які знали сестру Тетяну особисто.

- Завжди вважав її духовною мамою і знаю, що інші теж любили її як рідну, - розповідає Віталій Затильний. – У свій час вона вчила та наставляла мене, прищеплювала любов до всього, а не лише до рідних, Бога і Батьківщини.

Народилася Тетяна Войтович 12 липня 1927 року у селі Романівка. У 1970 році, коли релігію, як таку, забороняли десятиліттями, жінка вирішила присвятити своє життя церкві та Богу. Вже через два роки після надуманого, у 1972-му, вона склала свої Перші обіти. А вже 10 листопада 1982-го - Вічні обіти.

- Сестра дуже любила дітей, проводила для них веселе християнське дозвілля, готувала малечу до першого причастя. Пригадую, коли був ще малий, монахиня брала мене з собою на паломництва у різні святі місця: Гошів, Зарваниця, Улашківці. Ці поїздки були дивовижні, сповнені пригодами. Вона називала нас «делегацією» з Чорткова, коли приїжджали кудись. Згадую один кумедний випадок. Вирушаючи до Зарваниці, ми їхали спершу потягом до Бучача, але оскільки далі пересідали на автобус, то мали потрапити якнайшвидше на бучацький автовокзал. Потяг не зупинявся на залізничному перехресті, яке вело на автовокзал, а лише пригальмовував, тому треба було якнайшвидше сходити. І сестра Тетяна швидко і водночас поважно почала сходити, далі я зістрибнув, а ще одна сестра-монахиня Люба вже під час руху поїзда стрибала. Так весело, хоча й небезпечно було.

До слова, більшість життя монахиня провела у Чорткові та в селі Гошів, що на Івано-Франківщині. Там вона катехизувала дітей, працювала у дитячому садочку, а також у лікарні, приготовляла людей до Святих Таїнств.

- Сестра Тетяна мала великий вплив на своїх вихованців, адже декотрі з них стали священиками, монахами, а більшість залишилась добрими християнами. Я дякую Богу, що у моєму житті була сестра Тетяна і сестри Пресвятої Родини. Завдяки їм я зрозумів, що таке духовний світ і як він допомагає, коли реальний, глобальний світ, прагне знищити тебе як особистість. Сестро Тетяно, дякуємо, що Ви були і залишаєтесь далі у наших серцях як духовна мама!

Померла жінка 28 травня цього року, залишивши по собі неоціненний духовний слід.

Фото зі сторінки «Згромадження Сестер Пресвятої Родини»