Громадянин С.  звернувся  до місцевого центру  за наданням йому безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки у вересні 2004 року померла його мати. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями у м. Кременець Тернопільської області.

 Спадщину після смерті матері прийняв, оскільки вступив у володіння спадковим майном, так як на день смерті матері постійно проживав з нею. У 2018 році, при зверненні в нотаріальну контору йому стало відомо, що сестра, без його відома, уже успадкувала після смерті матері частину вищевказаного житлового будинку. Після цього  за його апеляційною  скаргою Апеляційним судом Тернопільської області скасовано рішення Кременецького районного суду від 29 вересня 2008 року, яким встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті її метері, та відмовлено в задоволені позову.

При повторному  зверненні до державного нотаріуса, йому було  відмовлено в оформлені спадщини, що залишилась після смерті матері,  так як неможливо отримати документи про місце реєстрації спадкодавця, тому необхідно встановити факт реєстрації за однією адресою та факт спільного проживання з 15.05.1981 року по 15.09.2004 року.

У серпні  2018 року адвокатом  Мирославою  Черняк  (доручення  № 142 від  25.07.2018) підготовлено та  подано   до  суду  позов  про встановлення факту реєстрації за однією адресою та факту спільного проживання  померлою матір’ю з 15.05.1981 року по 15.09.2004 року; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 червня 2011 року; скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по вул. Ясна, 4 в м. Кременець за його сестрою та визнання за ним права власності на частину вказаного житлового будинку, як за спадкоємцем.

Позовну заяву було обгрунтовано тим,  що  відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

         Згідно  ч.2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України  у судовому порядку  можуть бути встановлені також інші факти,  від  яких залежить  виникнення, зміна або припинення  особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо  законом  не визначено іншого порядку їх  встановлення.

         Відповідно до ст.1301 Цивільного кодексу України   свідоцтво  про право  на спадщину  визнається  недійсним за рішенням  суду, якщо не буде встановлено,  що особа, якій воно видане, не мала права  на спадкування, а також у інших випадках, встановлених законом.

 Під  час  судового процесу  сестра заявника  подає зустрічний позовом в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері та визнати за нею право власності на спадкове майно.

        Адвокат,  якого призначив місцевий центр  підготувала  відзив на  зустрічний позов, який  обгрунтовувала тим, що  спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1ст. 1268 ЦК України).

          Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч.ч.3,4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

            Так, згідно з ч.3ст. 1268 ЦК України  спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

           Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

            Частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

           Відповідно до ст. 1272 ЦК України наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

          Відповідно до роз'яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Рішенням Кременецького  районного  суду  від  03.04.2019  року позовну заяву громадянина С. було задоволено, а у задоволені зустрічного позову відповідачки по справі відмовлено.

Додатково інформуємо, що отримати правову допомогу жителі Збаразького, Лановецького, Кременецького та Шумського районів можуть, зателефонувавши до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (03546) 2-52-33, або за допомогою скайп-зв’язку: kremeneckiy_mc. Місцевий центр розташований за адресою: вул. Шевченка, 59А, м. Кременець.

Інформацію надано Кременецьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в рамках реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО».