Казкова історія Теребовлі в деталях від Олесі Хмелик

66526787_2321034681548479_297790848798556160_n

У День Теребовлі художниця Олеся Хмелик привернула увагу до збереження архітектурної історичної спадщини міста в незвичний спосіб. Вона створила розмальовку з архітектурними об’єктами «Доторкнись до історії. Розмалюй своє місто». Її видрукувати на банері й кожен зміг додати барв обраному місцю.

Нині Олеся мешкає в Теребовлі. Архітектурою цікавиться вже давно – досліджує її не тільки пильно розглядаючи, а й створює малюнки, на яких постають пам’ятки. Тож я поспілкувалась із художницею про те, чим її приваблюють давні кам’яниці, про ідею розмальовки з архітектурними елементами та любов до старих будинків.

28166611_1970778506574100_629542287009606709_n
28166611_1970778506574100_629542287009606709_n

– Олесю, розкажи, як сталось, що ти почала роботу над розмальовкою про Теребовлю?

– Ця розмальовка – одна зі сторінок майбутньої інтерактивної книжки про архітектуру Тернопільщини. Хочу осягнути в ній шість історичних міст – Бережани, Бучач, Тернопіль, Теребовлю, Чортків, Кременець. У ній будуть сторінки-карти із найбільш впізнаваною архітектурною спадщиною, сторінки-вімельбуки та розмальовки, на кшталт цієї. Задум хороший, а ось часу, щоби завершити його, на жаль, бракує.

– Що тебе пов’язує із Теребовлею?

– Теребовля – то «місто дитинства», дитячі канікули проводила саме тут. Маю багато яскравих спогадів – як грались на Замковій горі, ходили по суниці, яким був ще діючий басейн, як спускались на санчатах зі схилів, тусили на деревах (яких уже нема), і багато такого всілякого дитячо-цікавого та теплого. Але так чомусь склалось, що майже тринадцять років тут не була. І ось коли згодом повернулась, то щось наче відгукнулось всередині – історична спадщина, місця сили, навколишні ліси, місця, де можна (в)собі ненадовго загубитись… Словом, атмосферна ця Теребовля.

– Центральним елементом для розмальовки ти обрала плебанівський віадук. Чим він тобі подобається, які емоції викликає?

– Віадук вражає масштабами та середовищем навколо. Поряд прекрасні ландшафти, флора й дивна атмосфера спокою. В таких місцях забуваєш про час. На розмальовці він центральний, бо найбільш впізнаваний та відвідуваний об’єкт не лише для місцевих. Така собі туристична родзинка околиць Теребовлі.

66163219_2321037874881493_8882708953356566528_n
66163219_2321037874881493_8882708953356566528_n

– Цей міст наче розділяє місто на дві частини – теперішнє й те, де замешкують споруди, котрих уже нема. Чи то мені так здається?

– Так, справді, задум таким і був – показати спадщину, якої вже нема, і ту, яку ще можна вберегти. Це наче два світи – теперішній, де ще є що зберігати, і дзеркальний – те, що залишилось лише в спогадах старожилів чи на старих знимках.

– Як ти шукала складові для розмальовки?

– Деякі елементи зафіксувала ще коли вперше приїжджала сюди, деякі дофотографовувала пізніше чи просила знайомих пофотографувати. Ті об’єкти, які не збереглись, змальовувала з іконографій міста.

– Думаю, в тебе було візуальних об’єктів із запасом (принаймні, мені здається, що Теребовля такий собі згорток зі старосвітських деталей). Як ти відсіювала зайве? Який концепт роботи сформулювала?

– Направду, цю Теребовлю ще малювати й малювати, шукати й відшукувати (усміхається – А. З.). Для всіх історичних деталей потрібно щонайменше ще дві такі розмальовки. Вибирала я з тих об'єктів, які легко було б відшукати глядачеві, і з тих, чия історія бодай трохи відома чи досліджена. Прив’язувала елементи ліпнин до будівель, на яких вони розміщені. До прикладу, на фасаді колишнього народного дому, що на вулиці Князя Василька, дев'яносто дев'ять, близько семи різних видів деталей – мушлі, чортополохи, соняхи й інша рослинність – у розмальовці я зобразила їх поруч із будівлею.

– Розкажи детальніше про кам'яниці у розмальовці. Чому обрала саме їх? Яке значення вони мають для тебе?

– Ці будівлі – пам’ятки архітектури місцевого значення. Багато з них перебудовані до невпізнання, багато вже втратили свій пам’ятко-охоронний номер і виключені з реєстру нерухомих пам’яток. Але це ті будівлі, які мають в собі сліди історії міста, які формують середовище княжої Теребовлі, і які все ж залишаються цінними елементами-спогадами про мистецтво, зодчество та естетику минулих епох.

66654710_2321035004881780_3114694254241251328_n
66654710_2321035004881780_3114694254241251328_n

– Мені дуже подобається, що твій малюнок насичений деталями. Надто ж припав до душі маскарон. Розкажи про ці деталі – чи всі з них мають реальні прототипи, де їх вишукувала?

– Усі деталі, які тут зображені – реальні. Всі ще можна побачити на фасадах будівель, якщо придивитись (усміхається – А. З.). Маскарон розташований на будинку номер чотири по вулиці Зазамче. Крім нього на фасаді ще чотири ліпнини, які також зображені в розмальовці.

– Як ти думаєш, до яких роздумів спонукала твоя робота?

– Направду, не знаю. Мене трохи дивувало, що під час того, коли люди розмальовували, впізнавали лише кілька відомих будівель і віадук. Та хотілось би, щоб через призму такого інтерактивного споглядання, людям відгувались унікальність міста, його самобутність і значимість. Аби такий спосіб сприяв ретельнішому дослідженню архітектури свого міста. Аби було відчуття причетності до історії, творення, а головне, збереження спадщини.

– До речі, якби ти мала розмалювати лише один елемент розмальовки, який би обрала?

– Протягом всього часу, рисуючи, дуже себе стримувала, щоби не додати кольорів. І от зараз подумалось, що, мабуть, розмалювала б лише наплічник. Не ліпнину, не архітектуру і навіть не кам’яну кладку віадука. А саме яскравий кольоровий наплічник. Бо цей розстібнутий рюкзак – ключовий елемент, з якого розплітаються мости, і розгортається казкова історія міста в деталях.

– Скільки часу ти займалась розмальовкою – і приготуванням до неї, і власне малюванням?

– Історія цього рисунку почалась два роки тому. Тільки тоді задум був дещо банальнішим. А потім я системно підійшла до творення – від пошуків об’єктів і фотофіксацій, загального формування композиції та ескізування будівель до конкретності деталей та заповнення пустих плям. Малювала по кілька тижнів-заходів. А потім зрештою поставила собі дедлайн – і першого липня замальовка вже була завершеною.

– Я пам’ятаю, що в тебе було багато рисунків старої архітектури. Чим тобі подобається їх створювати?

– Усе просто – мені не достатньо лише фотофіксації історичної архітектури. Коли зарисовуєш, наче маєш змогу доторкатись і вдивлятись у те, як цей об’єкт хтось колись проєктував, який був задум, посил, акцент; яка форма даху, яка композиція віконних чи дверних фрамуг, яка фактура кам’яної кладки та як це працює в загальній композиції міста.

– До речі, розкажи про сам процес малювання, адже, так розумію, ти маєш добряче надивитись на споруду, аби потім відтворити її деталі.

– То дуже цікавий, моментами навіть магічний процес. Рисуючи, помічаєш багато раніше недобаченого. Починаючи з розгляду загальної форми будинку, занурюєшся в його деталі та елементи. Дозволяєш собі дофантазовувати, як на папері ліпнина завивається навколо огорожі, як з наплічника розмотується міст, або як із залізничних шпал проростає консоль-чортополох.

66661636_2321037878214826_515384496288169984_n
66661636_2321037878214826_515384496288169984_n

– Яка архітектура (стиль, чи, можливо, архітектура якогось міста) тебе приваблює найбільше?

– Дуже люблю гуцульську сецесію. Такий собі синтез інженерії та мистецтва, атектонічного декоративного з конструктивним, чи претензійного з народним. Синтез пластики орнаментів, природніх матеріалів і геометрії форм. Люблю творіння Казимира Мокловського чи фабрики Левинського. Це той стиль, який дуже класно можна передавати графікою через текстуру природніх матеріалів і некрикливого естетичного декору.

– Розмальовку якого міста ти хотіла би створити?

– Хочу мати змогу більше часу приділяти урбаністичним зарисовкам. Маю страшенне бажання зарисовувати й таким чином розкривати унікальність багатьох історичних міст, і не лише Тернопільщини. Багато вже є розпочатого, але наступною планую закінчити розмальовку Бережан.

Анна Золотнюк

На фото Лесі Лупійчук Олеся Хмелик, інші фото надані Олесею Хмелик

Вибір читачів за тиждень

Відео