Про час, коли електрика ще була в новинку, нагадує не тільки електроопора на вулиці Івана Франка, біля міської елекрівні, а й давня огорожа біля нього.

Через шари фарби первісний вигляд огорожі, сказати б, замулений, а проте вона таки давня, приблизно середини минулого століття. Очевидно, спершу її верхні елементи були декоративнішими та багатшими на деталі, все ж і нині її цікаво розглядати.

Що ж до історії електрівні, то 16 травня 1896 року бургомістр Володимир Лучаківський зібрав засідання ради з 36 осіб на розгляд питання про будівництво у Тернополі центральної електростанції для електроосвітлення міста. На засіданні ради мали виступити з попередніми пропозиціями представники «Індустріальної електричної компанії з Женеви. На цій нараді було обрано делегацію з 11 осіб для введення подальших переговорів з Женевською компанією. Наступні засідання з доопрацюванням пропозицій компанії відбулися 19 травня і 27 серпня 1896 року. А у липні 1897 року міська рада уклала контракт з віденською фірмою «Естер Айзенбах Веркентсанштальт» на будівництво електростанції, електрифікацію й освітлення Тернополя. Міська влада надала фірмі 42-річну концесію на збудований об’єкт, а також зобов’язалася сплачувати 6000 корон щорічно за освітлення Тернополя 60-дуговими та 233 лампами розжарювання. Існуюче почасове освітлення вулиць обходилося у 5000 корон у рік. Уже в 1898 році на тодішній вулиці Кохановського (тепер Б. Хмельницького), неподалік від залізничного вокзалу, спорудили електростанцію. Тепер на цьому місці працює районна котельня. А будапештська фірма «Гонц і К0» здійснила будівництво електромереж.

DSC_3029

DSC_3030

DSC_3026

Анна Золотнюк

Фото авторки