Тернополянка Ірина Кравчук розмальовує одяг для себе, рідних, сусідів, друзів. Ірина має художню та економічну освіти. Працює керівником художньої майстерні «Синя пташка». Захоплюється японським живописом і танцями. Творить стилізовані сценарії для святкувань, малює листівки. Любить заварювати духмяний чай. Пише білі і трішки пастельних відтінків вірші. Творить мініатюрні аксесуари для фей. Насолоджується спогляданням природи.

– Малюнками на одязі я милувалась ще зі студентських років, – розповідає Ірина. – Але для мене важливо, щоб будь-який мій витвір базувався на якійсь ідеї та концепції. Навіть на перший погляд найпростіший мій малюнок розповідає свою історію. Вперше я намалювала на спині своєї білої сорочки два великі ока – одне широко дивиться, а інше заплющене. Це про те, що ми бачимо набагато більше, ніж оточуючі про це думають і на багато речей часто закриваємо очі, пише сайт ПроТе.

– Який одяг беретеся розфарбовувати переважно – той, якому чогось «бракує», тьмяний чи який потребує ремонту?

– Будь-який. Я дивлюсь на річ і вже чітко бачу: «Кілька маргариток зліва зроблять тебе неймовірним». Можу навіть так побачити сукню у вітрині, чи джинси незнайомки у тролейбусі. Я могла би багато їм запропонувати. Або ж хтось засмучений приносить пошкоджену улюблену спідницю, а я ж знаю, що це початок нового яскравого життя цієї речі.

– А який одяг за стилем і фасоном, фактурою тканини пасує розфарбовувати? Є якій табу? Чи взагалі без рамок?

– Думаю, щодо стилю та фасону – рамок немає, адже мистецькі ідеї настільки різноманітні, що завжди можна віднайти щось своє. З тканинами для розпису все ж є обмеження, адже не на усяку поверхню зможе якісно лягти акрилове покриття. Підходить – бавовна, денім (джинс), шовк, льон, бамбук. Але, приміром, тканина, що дуже тягнеться, чи з ворсом не триматиме добре фарбу. Та й малюнок не виглядатиме органічно, якщо це кашемірове пальто.

– Які візерунки наносите на одяг? Що переважає?

– Часто це квітково-рослинні мотиви. Мій улюблений візерунок – із зеленим витонченим листям. Я часто порівнюю людину з тендітним листочком, який проростає або відривається від дерева та долає свій унікальний шлях. Квіти для мене – це символ відновлення і внутрішньої сили, вони теж бувають різні і в цьому ще прекрасніші.

– Що люди кажуть, побачивши ваші творіння?

– Кажуть: «Вав! Це так гарно!», «Ух-ти! Де ти таке взяла?», «О, це ж у стилі Пікассо?».

– Які фарби використовуєте?

– Акрилову фарбу для тканини. Такі можна знайти в магазинах художніх товарів. Випробувала різні фірми. Зараз підтримую українського виробника.

– Чи не важко малювати по тканині?

– Якщо знати основні правила, то це зовсім не важко. Одні з них – прати тканину перед розписом, під час нанесення фарби під місце малюнку підкладати захисну основу, стежити за консистенцією фарби, підбором пензлів і чистотою робочого місця.

– Як потім за цим одягом доглядати? Чи можна прати і прасувати?

– Так, малюнок дуже стійкий. Можна прати і прасувати. Але у дбайливому режимі. Прання не більше 40 градусів, без відбілюючи компонентів, без витискання-скручування малюнків. Прасувати зі зворотнього боку.

– Як самі любите вдягатися?

– Настроєво. Дуже люблю змішувати стилі і кольори, звісно, додаючи малюнки. Були випадки, коли перед виходом з дому домальовувала якусь деталь на одязі просто на собі, бо відчувала, що вона вкрай необхідна. І таки так, – потім не могла вже уявити своєї сорочки без котика на манжеті).

– Скільки у вашому гардеробі речей, розписаних власноруч? Що саме?

– Їх багато. Сукні, джинси, футболки. Я надаю перевагу мінімалістичним, простим та лаконічним малюнкам. Найулюбленіша – це куртка з голубкою з картин Рене Магрітта. Для мене ця пташка – свобода, затишок і тепло посеред всілякого мороку і холодних небес.