Знаний тернопільський дослідник історії рідного краю Руслан Підставка оприлюднив нові історичні факти.

У своєму блозі Руслан Підставка розповідає про митно-переходовий пункт «Збаразька Буда», який був розташований за майже 5 км на північ від Збаража, на західній околиці Чорного Лісу. 

– Ще з 1772 року, після Першого поділу Польщі було встановлено кордон між Австрією і царською Росією, який проіснував до початку Першої світової війни 1914 року. Остаточно кордон сформувався з 1792 року і став добре охоронятися лише після російсько-французької війни 1812 року, – пише Руслан Підставка. 

Архівні джерела зазначають, що «...у 1877 р. кількість установ Радивилівського митного округу збільшилася на одну митницю – поблизу села Колодного почала функціонувати «Збаразька митна застава».

За архівними матеріалами, через цей переходовий пост можна було легально переходити (очевидно, хто мав перепустку) до Росії. На австрійському боці були пости жандармерії і скарбової (митної) сторожі, що відповідно перевіряли перепустки та крам, який перевозився через кордон. Біля цих установ була корчма, де могли зупинятися мандрівники та контрабандисти, що таємно і нелегально перетинали кордон в обидва боки. В цій корчмі вони іноді залишали більшу частину зароблених грошей (рублів та «римських»).

– Всі ці будівлі називалися «Збаразька Буда», – пише пан Руслан. – На російському боці були пости митного і паспортного контролю, а крім того, казарми для митників і солдатів-«об’єздчиків». Недалеко села Шимківці, між Капустинцями і Чорним Лісом стояла військова частина російської прикордонної сторожі, були конюшні, казарми, склади та інші допоміжні будівлі. Звідси направлялися парні дозорці (піші і кінні) на встановлені прикордонні смуги. Безпосередньо в с. Шимківці розміщувався гарнізон солдат-прикордонників чисельністю до взводу, а місце жителі називали його просто «пост». 

81520104_2592353470831129_4920738816936902656_o (Copy)

Цікаво, що за словами автора історичної розвідки, незважаючи на митні суворості в прикордонних селах були «провідники», які за певну плату переводили через кордон тих, хто хотів перебратися в Австро-Угорщину. Звідти було набагато легше емігрувати до Канади, Австралії, США, Західної Європи. 

Нелегали з російського боку прямували до Збаража щось купити, обміняти гроші, горілку і тютюн на сіль, нафту, сірники, продукти харчування. А вже коли когось упіймала вартівники, то було багато труднощів. Такого провинника вели на постерунок до капітана сторожі, а самих злісних іноді везли до Дубна. Порушників кордону карали примусовою працею до двох тижнів.

І ще. В серпні 1914 року, з початком І-ї світової війни, кордон практично перестав існувати, але в період ІІ-ї Речі Посполитої його було відновлено під назвою «Сокальський». В період німецької окупації 1941-1944 рр. по цій же межі було встановлено кордон між Дистриктом «Галичина» і генерал-губернаторством «Україна». 

Нині ж, переїжджаючи цією територією на Тернопільщині, мало хто знає, що він перетинає колишній міждержавний кордон… 

80864176_2592354197497723_2782846393549586432_o (Copy)

Фото з допису