«Вважаю, що головне в іконі — це погляд і вираз обличчя. Малювання очей та погляду — найвідповідальніший момент. Дуже важливо не просто правильно передати кожну лінію та штрих, а зробити погляд живим. І коли очі виписані, й підходиш до ікони, щоби продовжити письмо, то зустрічаєшся з поглядом Бога. Це велика таємниця!» — каже художниця, іконописиця з Великого Кунинця Збаразького району Тетяна Починок. 

— Любов до малювання у мене з дитинства. Живописом та іконописом почала займатися ще з юності. Дядько-художник, знаючи мою любов до малювання, подарував олійні фарби та дав базові настанови. Коли побачив мої перші роботи, був вражений та сказав: «Думав, ти просто малюєш, а в тебе справжній талант».

78681425_256416092122848_2825563217372412229_n

— Створити першу мене спонукало знайомство із дівчиною, яка показала мені свої писані ікони. Подумала, що також зможу написати ікону. Хоча на той час у мене ще не було художньої освіти, я змогла зробити копію ікони. 

Нині іконопис для мене — це можливість послужити на славу Божу та задля духовної радості людей. Мрію, щоби так, як в дитинстві я зустрілася з поглядом Бога, мої роботи допомогли комусь подивитися на ікону й побачити самого Бога!

— Якщо говорити про живописні ікони, де зображення є реалістичним, як наприклад, ікона святого Серафима Саровського, то немає межі між живописом та іконописом. Ікона виконана так, як картина. У написанні пейзажу я навіть використовувала сучасні прийоми письма мастихіном — це робить фактуру рельєфною, дерева мають такий вигляд, як живі. 

Але якщо розглянути древні ікони, з яких власне почалося сакральне мистецтво, то тут справді є чітко виражені канони та правила, затверджені на Тульському та другому Нікейському соборах. 

Перше, що привертає увагу в іконописі — зворотна перспектива. Коли дивимося на картину, відчуваємо простір і мовби занурюємося у світ картини. Це враження виникає завдяки перспективі. В іконописі перспектива зворотна. Це зроблено для того, щоби коли людина дивиться на ікону, виникало враження, що Бог чи святий, який зображений на іконі, дивиться і наближається до нас.

Також в іконописі святих малюють високого зросту, що символізує їхню духовну велич. Риси обличчя виконані за правилами: очі завжди великі, ніс — видовжений, уста — маленькі, що символізує святість і цнотливість. В іконі все наповнено вагомим змістом: і одяг святих, і пейзаж. Колористичні канони також дуже важливі. Наприклад, золоте тло символізує багатство та велич Райського блаженства. Все в іконі покликане допомогти душі людини наблизитися в молитві до Бога.

102848900_2559352827649615_6151910057598962608_n

— Щоб створити ікону, потрібні знання художника й знання богослова. Перша моя спеціальність — регент церковного хору. З десяти років співала в церковному хорі. Пам'ятаю, як у дитинстві  мамин брат (той самий дядько) подарував мамі на день народження  ікону, яку сам написав. Це була велика ікона Ісуса Христа. Я любила дивитися на неї. А коли старший брат сказав, що Бог знає наші думки, не могла надивуватися і надивитися в очі Бога. Це була моя перша зустріч з Богом! І це було прекрасно!

— Художник В. Васнєцов — це велет духу та пензля. Всі його роботи прекрасні. Картина «Христос розіп'ятий» особлива — на ній зображено, як Бог віддав себе в жертву нам, людям, щоби вилікувати і врятувати нашу падшу природу. Все співстраждає Богові Синові, Ангели огортають Його крилами. Померлий Христос, сповнений величі та любові. Він мовби усміхається, а його розпростерті руки на хресті — це руки, які обіймають всіх людей.

У нашому житті дуже багато скорбот, тому ця ікона є однією з улюблених. Коли дивишся на неї та розумієш, як страждав Бог, то власні проблеми стають, мовби меншими, і на душу приходить умиротворення і тиша.

102294381_4065224063519561_6482829970565920211_n

— Так, для стильових ікон я використовую темперу. Ця фарба має зовсім інші властивості, ніж олійна, наприклад. Темпера дає можливість виконати ікону згідно з канонами. Робота темперою — дуже відповідальна і кропітка. Для неї потрібна спеціальна технологія письма. 

— Приступаючи до написання ікони, обов'язково потрібно звільнитися від поганих думок. Особливо відповідально писати ікону великого розміру, тому що можуть виникнути зовнішні перешкоди, як ось спокуси чи хвороби. 

Але коли ікона вже написана, то приходить радість на серце. Дивишся і дивуєшся, і відчуваєш себе свідком народження нової ікони, тому що вже не ти, а святий чи сам Бог дивиться на тебе! 

— З усіх ікон найбільше люблю ікону Ісуса Христа і Божої Матері. Також дуже подобаються євангельські сюжети, де відкривається любов Бога до людей. Це Різдво Христове, Нагірна проповідь, Воскресіння дочки Іаіра, Христос у гостях Марфи та Марії, Господь іде по воді, Втихомирює бурю на морі та, звичайно, Воскресіння Господнє. Також є багато улюблених святих угодників Божих. А улюбленими вони стають тоді, коли знайомишся з їхнім життям, бачиш їхню любов до Бога і людей. Захоплюєшся  їхньою силою духу. 

103594902_254814412610158_904186731509887483_n

— Я дуже люблю живопис. Це не лише іконопис, а й всі жанри (пейзаж, портрет, натюрморт, тематична композиція). Віддаю перевагу картинам, де присутні головні герої: тварини чи люди. Такі композиції для мене цікаві і наповнені. Іконопис, звичайно, це — найвище мистецтво.

Одночасно працюю над кількома роботами. Художники — дуже емоційні люди, все залежить від настрою. Буває, починаю роботу, вже фарби поклала на полотно, проте відчуваю, що немає натхнення. Тоді просто стираю фарби і відкладаю роботу. Але мистецтво також має властивість захоплювати й наповнювати душу художника, що можна забути про їжу і сон.

Зараз працюю над великою пейзажною картиною на стіні й над живописною іконою Божої Матері Почаївської. Хочеться більше часу приділяти малюванню, щоб це стало моєю основною роботою.