День міста — чи не найкраща нагода, щоби дізнатись про Тернопіль більше. 

Я не пропонуватиму вам історичних довідок і розвідок, натомість запропоную прогулянку середмістям. Прогулянку приємну й не без моралі, як, можливо, написав би класик.

1. Сходи. Вони у місті різні. Є закручені навколо своєї осі, є ті, котрі формують трикутники чи прямокутники. Є ті, чиї балясини оздоблені візерунками, наче коштовні браслети, є з мінімалістичними взорами. Я ж пропоную глянути не стільки на візерунки та очевидні принади, як на те, як витончено вигинаються дерев’яні поручні у будинку на Івана Франка, 11, бо ж краса в деталях.
   

   1

2. Кахля. Моя улюблена та, де любовно виписано Тернопіль польською. Взагалі у місті досить мало деталей, котрі б мали отаку легко прочитувану прив’язку до локації, занотовану географічну координату. Зверніть увагу на те, в якому оточенні ці кахля — можливо, оригінально вона й зовсім не з цього будинку на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Камінної. Ця клаптиковість, мозаїчність, хаотичність, ба навіть стихійність мені видається однією з ознак міста — перекроєного у різні часи.
   

   2

3. Вікна. За час фотографування у мене назбиралась колекція вікон різноманітних — від пишнооздоблених неокласицистичних до мінімалістичних модерністичних, від прямокутних до круглих. І все ж найулюбленіше — зелене ар-декове будинку на Миколи Коперника, 5. Воно тягнеться зеленою змією та є яскравим акцентом цієї композиційно виваженої будівлі з сірими стінами. Якщо ж ж опинитись на сходовому майданчику, коли сонце світить просто у вікно, то здається, що ти в басейні, бо простір наповнений зеленавим світлом.
   

   3

4. Двері. Здається, це той ресурс, котрий у місті виснажується найшвидше, бо чи не щороку автентичних залишається менше й менше, а їх місця посідають результати масового виробництва та відсутності смаку. Про що годилося б найбільше банувати, за які двері тримати кулаки, щоби вони не розчинились у небутті? Це нелегкий вибір. Найбільш шкода янголів, що зникли з кам’яниці на бульварі Тараса Шевченка, 5, проте продовжують жити в пам’яті. Подібних у місті нема, і що закономірно не буде, тож хай прибуде трохи суму в теплій передосінній воді. Але ж я говорила про мандрівку, а неіснуюче до неї не впишеш, тож провідати можна ось ці двері на Олени Кульчицької, 19. Тут не обійдеться без естетичного задоволення та метафори, бо скільки їх знаю, стільки вони зачинені.
   

   4

5. Огорожі. З ними все просто — йдіть на вулицю Академіка Гнатюка та розкошуйте. Тут огорожі з вигадливими та деталізованими візерунками, а також модерністичні, з мінімумом декоративних деталей. Котрі вам порадити? Та всі, бо кожні не тільки мовлять про витончені смаки (та моду), а й про побут того часу без параної підглядань.
   

   5

6. Маскарони. Тернопіль не Львів, де їх хоч греблю гати, проте й з тих, що є, складно вибрати. До котрого варто підійти перш за все? І власне, які найрепрезентативніші — чоловічі, жіночі, ті, де не розбереш людина це чи фантастична істота, лев’ячі? Тож пройдімося вулицею Руською. Тут на будинку 33 побачите ось цих святкових царів звірів із гірляндами квітів у зубах, а на інших будинках — чоловічі обличчя, вписані в замковий камінь, та жіноче на щипці.
   

   6

7. Вітражі. З ними у місті сутужно, а проте для свята кілька знайдеться. Приходьте у внутрішній двір Богдана Хмельницького, 33 та розглядайте вишукані рослинні лінії, зверніть увагу на глибокий насичений синій, близький до фіолетово колір, котрим виконана квітка.
   

   7

8. Дворик. Коли захочеться перепочити й зануритись у спокій та споглядальницький настрій, зайдіть у котрийсь із двориків. У той, де малолюдно, де зусебіч будете оточені пам’ятками архітектури, де багатоквітно й затишно. Мій улюблений ось цей на Миколи Коперника. Особливо вранці, коли залитий світлом.
   

   8

9. Люкарни. У піднесеному настрої саме час дивитись вгору. Туди, де люкарни. Старі будинки тішать різноманітністю цієї функціональної та естетичної деталі. Мої улюблені й ті, котрі пропоную вам до оглядин, — зі старого готелю Подільський. Попри те, що вони естетично привабливі, ще й у історичному місці — ви ж знайте, що це один із найдавніших готелів міста, де зупинялись зірки театру.
   

   9

10. Серце. Точніше вікно у його формі. Візитівка Руської. Цю деталь ви й без мене знаєте, тож просто розгляньте її оздобу. Делікатні квіти й листочки, стилізовані пілястри —сецесія тут розкошувала.
    

    10

Анна Золотнюк