Теребовлянка творить зі шкіри практичну красу
Викладачка Теребовлянського вищого училища культури Наталія Холод уже кільканадцять років виготовляє речі зі шкіри. Серед них — сумки, гаманці, паски, ключниці, палітурки для книжок, скриньки, фляги. Про особливості роботи зі шкірою я й поспілкувалася з майстринею.
— Творити власноруч мені подобалося з дитинства. Спершу планувала освоїти різьбу по дереву. Проте коли прийшла в Косівське училище декоративно-прикладного мистецтва подавати документи й побачила відділ художньої обробки шкіри, зрозуміла, що хочу працювати з нею — мені дуже сподобався цей матеріал. Я серйозно ставилася до навчання, переймала знання й уміння в майстрів. Після училища навчалася в Івано-Франківському педагогічному інституті, обравши художньо-графічний факультет. Дипломну роботу теж робила по шкірі, — розповідає майстриня.
Ще під час навчання Наталія Холод почала збирати необхідні інструменти. Для роботи зі шкірою не потрібний складний у використанні чи громіздкий інструмент, але треба чимало специфічних приладь.
— Мій основний інструмент — ножі для розрізання шкіри, вони бувають надзвичайно різноманітними. Крім того, використовую різної форми пробійники та різці, штампи для вибивки зі специфічними рельєфами, інструменти для забивання капслів і блочків, лінійки, долота — прямі та півкруглі, — пояснює співрозмовниця.
Робота зі шкірою — старовинне ремесло. Художня обробка шкіри — один із найдавніших видів мистецтв. Уже в V столітті до нашої ери люди володіли технікою обробки цього матеріалу.
— Мені подобається, що це ремесло зберігає живими давні традиції. Плетінки, народні орнаменти — це все мені дуже близьке і подобається, тому в моїх виробах переважають автентичні мотиви. А ось фурнітуру застосовую сучасну — вона полегшує працю над виробом і робить зручнішим його використання, — провадить мову далі пані Наталія.
Для рукотворів Наталія Холод обирає м’яку телячу чи козячу шкіру. Ці матеріали зручні в роботі та приємні у використанні. Перш за все, у шкірі цінують практичність — вона не затирається, добре пристосована для щоденного застосування та набирає потрібної форми.
— Шкіра — теплий та пластичний матеріал. Із ним цікаво працювати, він комфортний у використанні — пристосовується до звичок користувача. Часто замовляють обкладинки для фотоальбомів, пояси, сумочки — шкіра матеріал, котрий має великий запас міцності, виглядає стильно, а річ із неї створена руками, отже оригінальна й неповторна. Між іншим, ніколи не берусь за роботу, поки не бачу, якою вона має бути. Тільки повністю сформувавши образ і продумавши деталі, ріжу шкіру, — каже майстриня. — Одне з найскладніших і найпам’ятніших замовлень — палітурка для Євангелія. Це тепер уже добре знаю, як її виготовляти, а перша стала маленьким випробуванням. Адже мала створити не просто виріб, котрий відповідав би вимогам щодо якості й краси, а й певним правилам. Так, у центрі палітурки має бути зображення Вознесіння Христа, у кутах — Євангелісти. На задній частині палітурки майстер може бути вільнішим і зобразити, приміром, архистратигів чи зішестя Ісуса Христа в пекло.
Чимало задумів Наталія Холод реалізує зі студентами. Наприклад, пам’ятною була дипломна робота, де працювали над виготовленням весільного комплекту, котрий складався з альбому для світлин, рамки для фото, скриньки для грошей, скриньки для обручок і кошику для цукерок. Особливо приємно, відзначає майстриня, що деталі цього набору вже були на весіллі та виконали свою місію. Інша цікава робота, виконана зі студентом-дипломником, — козацький набір із сумки через плече, поясу з напоясною сумкою, кисетами для тютюну та дрібних монет, футлярами для ложки та ножа, флягою. Задля виконання цих виробів довелося зануритися в історію. А ось допомагаючи донці з її дипломною роботою, пані Наталя поєднала вишивку та шкіру, й тепер часто використовує ці матеріали разом.
— Найбільше мені подобається створювати речі із клаптиків тканини та шкіри, комбінуючи різні кольори та текстури. Збираю клаптики неординарних матеріалів, потім вони довго лежать-заважають, що аж думаєш викинути, але за певний час народжується задум, — сміється пані Наталя. — Люблю використовувати для виробів старі хустки, вишиті речі, тканини з цікавою фактурою чи візерунками.
Для себе й родини співрозмовниця найчастіше виготовляє сумки, гаманці та футляри для ключів. Каже, вже й не пам’ятає, коли востаннє купувала ці вироби. Тим більше, що коли до речей зі шкіри ставитись відповідно, вони можуть прослужити дуже довго.
— Перш за все, час від часу використовую воскові пасти, а щоби підтримати яскравість кольору — підфарбовую, — пояснює майстриня. — У мене є кілька сумок, котрі не можу зносити роками — вони вже й набридли, але ж у доброму стані, тому викинути рука не підіймається. А коли й трапляється таке, що наважуюсь позбавитись речей зі шкіри, то розпорюю, використовую частини для інших виробів, звичайно ж, залишаю фурнітуру, тому так виходить, що все одно не викидаю їх.
Анна Золотнюк
Ілюстрації надала Наталія Холод
