Писанки. Досвід майстринь із Тернопільщини (фото)
Мабуть, і ваша стрічка соціальних мереж зарясніла писанками. Тривалий час просто споглядала витвори майстринь нашого краю, а відтак вирішила поговорити з ними про писанки. І ось що вони розповіли.
Заслужена майстерня народної творчості України Тетяна Балбус із Кременця:
— Створення писанок у мене асоціюється з казкою, народними повір’ями, ритуалами й традиціями.
Я не займаюся традиційним писанкарством, а створюю текстильні писанки-нитянки. Для цього використовую бавовняні нитки типу «Ірис» для в'язання гачком і різну орнаментальну тасьму. Клею нитки на шкаралупу яйця клеєм ПВА, наносячи поступово тоненьким пензликом. Робота над цими виробами трудомістка, але вона захоплює, хочеться якнайшвидше побачити, що ж вийшло.
Такі писанки-нитянки я роблю зимовими вечорами, коли є час. Дарую їх друзям, родичам, інколи продаю на різних мистецьких заходах, у крамничках виробів ручної роботи.
В чому особливість цьогорічних писанок? Важко відповісти. Є майстри писанкарства, які розписують писанки традиційними мотивами, інші створюють свої орнаменти, ще інші творчо експериментують з художніми техніками і матеріалами. На мою думку, це правильно, адже кожний майстер — індивідуальна особистість, яка має право на власне самовираження.
Художниця Ірена Миколів із Бережан:
— Створення писанок — це своєрідна медитація. У живописі зовсім інша специфіка. Там треба постійно імпровізувати, бути готовою різко змінити спосіб малювання та задум. Із писанками все по-іншому. Я розплановую хід роботи далеко наперед і розслаблено собі працюю. Навіть якщо помилюсь — не страшно, бо в холодильну ще два десятки яєць (сміється — І. В.).
Коли працюю над писанками, то відчуваю інтригу, змішану з почуттям виконаного обов'язку. Адже я за писанки берусь перед сном, коли перероблю всю роботу. Тож настрій у мене зазвичай просто чудовий та весь процес я сприймаю за нагороду.
У цьогорічних писанках я майже зовсім відмовилась від геометрії. Раніше мені подобалось ділити яйце на три-чотири частини, малювати ромби та хрестики, триматись симетрії. Але кілька останніх писанок із минулого року та всі цьогорічні — несиметричні, а орнаменти складені із м'яких ліній чи квітів. Не знаю точно з чим це пов'язано, я вже давно не тримаюсь традиційної символіки. Створюю власну — авторську. Але припускаю, що квіткові гілочки та деревця розповідають про надію. Це про період активної творчості та народження ідей. І ще я почала малювати коників. Для мене вони є символом свободи та руху до мети. Дуже вже їх люблю.
Важко сказати, яка зі створених цього року писанок особлива, але, мабуть, одна з найулюбленіших — це писанка зі свастикою. Я малювала її, думаючи, про наскельний живопис первісних людей. Мені захотілось зобразити космос, кілька сонць на небі — і все це через прості символи, такі що й дитина повторить. Це поєднання несамовитого і дуже осяжного. А може, я люблю цю писанку за те, що вона пояснює мене. Або відображає рису, яку я шукаю в людях: здатність бачити прекрасне навколо себе та при цьому бути легким у спілкуванні. Коли дитина стикається із чимось надзвичайним, вона майже завжди може чітко пояснити, що її вразило. Без складних конструкцій та обережних формулювань. Напевно, за це я і обожнюю писанкарство.
Майстриня народних художніх промислів художнього писанкарства Катерина Поднєжна з Кременця.
— Створення писанки приносить радість і душевний спокій. В процесі з'являються нові ідеї і хочеться малювати все більше і більше.
Створення писанки для мене, як малювання картини для художника, тільки замість полотна — поверхня яйця. Я не обмежуюсь традиційними орнаментами, а намагаюся передати на шкаралупі не тільки зображення, але й настрій. Працюю в різних техніках. Найбільше мені подобається дряпанка та традиційний восковий розпис.
Минулого року через карантин довелось скасувати персональну виставку, та надіюсь цьогоріч вона відбудеться. Тож всі мої нові роботи — це підготовка до виставки. Там будуть представлені вироби в різних техніках і стилях. Кілька років тому я зробила серію дряпанок з зображенням архітектури Кременця. Це одні з найбільш цінних для мене робіт. Цього року я спробувала їх вдосконалити і створила нову серію кременецьких краєвидів, але цього разу в традиційній восковій техніці в червоно-синіх тонах, де полотном стало гусяче яйце.
Інна Віконська
Фото надані майстринями
