Тарас Навольський: «Хочу здійснити давню мрію – відновити судноплавство на Дністрі» (фото)

IMG_8660

Уродженець Заліщик Тарас Навольський до 9-го класу навчався в місцевій школі, згодом переїхав до Канади, де здобув середню і вищу освіту, навчаючись у престижному Йоркському університеті на спеціальності фінанси. У той час долучався до всіх подій, пов’язаних з українською громадою, займався волонтерством, був скарбником у Конгресі українців Канади (відділ у м. Торонто), радником і помічником українця, депутата Канадського парламенту Бориса Вишневського.

Здавалось би, перед героєм нашої пуб­лікації відкривалися широкі можливості й реальні успіхи. Однак, пан Тарас зробив неочікуваний, на наш погляд, крок: залишив Канаду, повернувся в Україну, у рідні Заліщики, аби реалізувати свою давню мрію – відновити судноплавство на Дністрі. Погодьтеся, такий вибір заслуговує поваги, але сприйняти важко, особливо тепер, коли десятки молодих українців прагнуть потрапити на роботу в країни, подібні Канаді.

Але про все по порядку. Спершу невеличкий екскурс у минуле…

Історія  водного  шляху

Офіційно судноплавство на Дністрі функціонувало з 1862 року. У період Австро-Угорської імперії розуміли важливість розчищення русла річки і проводили відповідні роботи: дно очищували й поглиблювали, вирівнювали, укріплювали береги. Нині потерпаємо від зволікання в цій справі з боку держави. Натомість населення, що проживає поблизу річок періодично відчуває руйнівні наслідки паводків.

Двадцяте століття принесло нові проєкти стосовно освоєння Дністра. Спочатку у 1927-у році планувалося будів­ництво каналу «Сян – Дністер». У 1938-у цей проєкт затьмарила пропозиція професора Львівської політехніки Матакевича щодо спорудження водної магістралі Балтійське – Чорне море через Віслу – Сян – Дністер – Прут – Дунай. Вартість проєкту становила 400 млн злотих із 8-річним терміном окупності. Плани зруйнувала Друга світова війна. У цей час активно розвивалося цивільне судноплавство: в арсеналі були човни, галери, каяки, баржі та пороми. Також з’являються перші водні туристичні прогулянки поблизу тогочасного курортного містечка Заліщики. У цій же акваторії активно функціонував яхтинг.

У радянські часи на території, де нині розташоване ПП «Трітон» (власність Т. Навольського) базувалося Дністровське управління річкового транспорту. Головний підрозділ розташовувався в Добрівлянах, у сферу впливу управління входили водний шлях від м. Галича, до Могилів-Подільського, Старої Ущиці. З розпадом Радянського Союзу його, як і сотні інших підприємств, спіткала гірка доля занепаду, розрухи і, зрештою зупинки.

«Це запало мені в душу»

Тарас Навольський згадує, що в дитинстві й  у пізніші роки спільним із батьком Іваном Михайловичем захопленням було сплавлятися на плоті Дністром від села Устечка до Синькова. Одного разу, приїхавши на літні канікули з Канади, сплавляючись плотом, побачив, як баржі, баркадери на території згадуваного підприємства ріжуть на метал. – Мені стало образливо, – каже пан Тарас, – що майбутні покоління не бачитимуть судноплавства. Тим паче, тоді тут містилося   чимало одиниць плавзасобів. Підприємство було важливим ще й тим, що судноремонтне, суднобудівельне,  має сліпи та стапельні каретки (рейки, що входять у воду). 250-тонну землечерпалку без проблем можна транспортувати із води. Хоча не все так просто. Колись із нуля будувати було важливо, нині чомусь інвесторам перешкоджають у такій справі. Отож, побачивши руйнацію обладнання і плавзасобів, Тарас загорівся ідеєю відродити підприємство. У цьому його підтримав батько (І. М. Навольський – відомий у краї підприємець). Згодом, сповнений рішучості і великих сподівань, молодий підприємець придбав у власність виробництво й задумався: з чого починати діяльність?

Чимало мороки було з отриманням усіх необхідних документів. – Якщо в Канаді я би звернувся у відповідні органи, повідомив їм, що як інвестор, хочу робити певну справу, мені б до місяця часу надали всі необхідні папери. А в Україні треба пройти замкнене коло. Один чиновник відсилає до другого, другий – до третього і т. д., – каже пан Тарас. На сьогодні ці питання вирішені, підприємство має дозвіл на початок будівельних робіт, облаштування фарватеру, водного шляху. – Ми єдині в цьому регіоні, що маємо плавзасоби, – зазначає Тарас Навольський, – робимо все для розвитку підприємства.

Відродити знамениті заліщицькі пляжі

За Польщі Заліщики славилися своїми облаштованими курортно-відпочинковими місцями, особливо сонячним і тінистими пляжами. Досі збереглося чимало світлин того часу як свідчення цієї багатої інфраструктури. Підприємець Тарас Навольський співзасновник громадської організації «Сонячний пляж», у якій спільно з численними однодумцями прагне відновити ці несправедливо забуті історичні відпочинкові місця. Багато зацікавлених людей уже відгукнулися на цю пропозицію, узяли участь у розчищенні територій, де колись відпочивали місцеві і приїжджі туристи.

Важливо, що діяльність підприємства, яка передбачає відновлення судноплавства на Дністрі, має підтримку і схвальну оцінку Заліщицької громади. Люди розуміють, що організовані водоочисні роботи в майбутньому зменшуватимуть можливість паводків. Адже 2019-го, наприклад, потік води був більшим, ніж під час паводку 2008 року. А коли підприємство частково розчистило русло, посередині облаштувало фарватер, вода почала швидше протікати й менше виходити за межі берегів.

Кадри вирішують усе, але їх потрібно готувати

За словами Тараса Навольського, найбільша проблема полягає в тому, що  як інвестор, він не може збагнути ставлення держави до бізнесу. Отримання відповідних дозволів – це одне, а де, наприклад, в Україні отримати свідоцтво судноводія. Виявляється, нині це зробити не так просто, адже спеціалістів такого ґатунку навчають лише в Києві й Херсоні. Професіоналів шукали, молодих людей направляли вчитися, словом, цю проблему розв’язано. Хоча складно нині знайти капітана на катер чи спеціаліста обслуговувати земснаряд.

До речі, Законом України 1996 року «Про морські та річкові водні шляхи» відрізок Дністра від села Делава Городенківського району Івано-Франківщини до м. Хотина Чернівецької області визнано офіційним річковим водним шляхом довжиною 219 кілометрів. Мінімальна глибина фарватеру відповідно до технічних вимог мала би мати 2,80 м, а нині місцями Дністер обмілів через намул до 30 см. А ще мають бути спеціальні місця для розвороту суден. Поки що нині по Дністру ходять кілька плоскодонних катерів і технічні плавзасоби підприємства.

Мають бути чіткі правила взаємин із державою

Для успішної роботи на підприємстві вже відновили частину техніки, обладнання. Тарас Навольський каже, що в перспективі тут має працювати до ста осіб, а це додаткові робочі місця для Заліщицької громади. У розмові пан Тарас щоразу порівнював економічну ситуацію в нас і в Канаді й робив висновки. На його переконання, він як підприємець, інвестор, зобов’язаний усвідомлювати, яке обладнання придбати, яких спеціалістів запросити на роботу, що вироблятиме й де реалізовуватиме продукцію чи які послуги надаватиме. Для роботи бізнесу мають бути чіткі межі. Від держави вимагаються лише закони, які сприятимуть розвитку бізнесу, а не одні складні рішення нині, а завтра вже іншого змісту. Не перешкоджати в роботі – тоді буде розвиватися підприємництво, дивіденди отримуватиме і бізнес, і держава.

Петро ГУДИМА

Вибір читачів за тиждень

Відео