Вишивальниця з Тернопілля: «Для рідних твориться по-особливому» (фото)

Оксана Грицишин із Теребовлі почала вишивати з дитинства. Вишивкою оздоблює різні речі. Каже, ніколи не береться за голку з ниткою в поганому гуморі. Кожна вишивка для неї особлива, бо ж творить красу для людей. Про особливості вишивки я й поспілкувалася з майстринею.

— Перш за все, розкажіть, як ви почали вишивати. Що вас привабило у вишивці?

— Вишивати почала ще з дитинства. Часто забігали в гості до сусідки, яка попри всю сільську роботу, часто вишивала — так і собі у неї навчилась. Сьогодні вишивка — це невіддільна частина мого життя, відпочинок і дозвілля після роботи.

— Вишиваєте не тільки ви, а й ваша донька. Пам’ятаєте, як ви зацікавили її вишивкою?

— З дитинства дочка спостерігала за моїм рукоділлям. Особливо любила зашивати тло на ясиках (колись їх багато вишивали, мабуть, не було оселі без подушечок). Ось так непомітно вона теж перейняла вишиття.

Нині вона — моя ідейна натхненниця та мотиваторка, завжди закликає мене участі в нових і цікавих проєктах і виставках, пропонує вивчати нові техніки та поширювати красу у світ. Мені найбільш подобається вишивати хрестиком, а їй — традиційними техніками вишивки, каже що хрестик переросла. Так і народжуються у нас спільні роботи.

Pasted into Вишивальниця з Тернопілля «Для рідних твориться по-особливому» (фото)

— Зокрема, ви двоє опанували борщівську вишивку. Розкажіть, а які ще історичні шви й техніки вас приваблюють, пані Оксано?

— Борщівську вишивку я опанувала частково, основні шви, які мені піддались у проєкті «Відродження борщівської сорочки» — це колодки, кафасор та стебловий шов. Якось брали участь із дочкою в проєкті, де ми відшивали зразки вишивки буковинської майстрині Олени Гасюк із книжки «Буковинська народна вишивка». Крім нас, до цієї роботи долучились майстрині з різних областей України. На відміну від борщівських, у буковинських вишивках багато квітів і барвистих кольорів.

У давніх вишивках є щось магічне й таємниче, що наче підтримує зв’язок поколінь. Вишиваючи їх, наче торкаєшся традиції, повертаєшся у давні часи, уявляєш, яка майстриня вишивала ті візерунки колись, та мимоволі захоплюєшся.

Pasted into Вишивальниця з Тернопілля «Для рідних твориться по-особливому» (фото)

— Можливо, є серед них ті, котрі найбільше до душі?

— Мої студентські роки пройшли у містечку Борщів, тому й ці сорочки — моя любов назавжди. На жаль, я навчалась в часи, коли ця вишивка зазнавала, так би мовити, занепаду, бо сорочки продавали бабусі на базарі за безцінь і в дуже неохайному стані. Ми тоді не розуміли, яка це цінність, нам ніхто не розказував.

Щороку намагаюся відвідувати фестиваль «У Борщівському краї цвітуть вишиванки» і споглядати красоти. Можливо, з допомогою доньки й сама колись наважусь відшити особисто для себе сорочку з борщівською вишивкою.

— До речі, які особливості вишивок Теребовлянщини — можливо, є колористика й візерунки, притаманні їй?

— Теребовлянська вишивка зазвичай барвиста, часто для неї використовують хрестик, рідше — однотонні низинкові візерунки. Орнаментів, характерних суто для Теребовлянщини, не ідентифікують, найчастіше — це запозичені з інших регіонів, основну частину привезли з собою лемки. Точно можу сказати, що сорочки у нашій місцевості були не густо зашиті.

Pasted into Вишивальниця з Тернопілля «Для рідних твориться по-особливому» (фото)

— Серед ваших виробів сорочки, рушники, картини. Що ще вам цікаво вишивати?

— Найбільше подобається вишивати картини та одяг, бо ж тут є де розгулятись фантазії. До всього вишиття завжди беруся з добрими думками та в гарному настрої.

— А ще побачила ікони. Розкажіть, які особливості створення вишитих ікон?

— Ця робота по-особливому щемна, потрібно налаштуватись духовно, вишивати завжди в тиші, спокої та завжди з молитвою. Думаю, для кожної людини в житті ікона має особливе значення. Свої ікони завжди освячую в церкві. Серед сюжетів, котрі особливо люблю вишивати, — Різдво та Пресвяте сімейство, тому їх вишиваю найчастіше.

Pasted into Вишивальниця з Тернопілля «Для рідних твориться по-особливому» (фото)

— Ви вишили чимало різноманітних сорочок. Розкажіть про ті, котрі найбільше запам’яталися.

— Найбільш запам’ятовуються ті, що створювались для рідних людей — дочки, батьків, сімей брата та сестри. Для рідних твориться якось по-особливому, емоції, котрі при цьому виникають, важко передати словами.