25 Жовтня 2021, Понеділок


Фотофакт
У ліцеї на Тернопільщині встановили креативний компас (фото)

Яких змін жителям Тернопільщини чекати від «помаранчевих» обмежень

У одній з громад Тернопільщини відбувся перший етап виборів старости

Тернопільський бігун виборов першість на Київському марафоні (фото)

Вбивство біля Тернополя 24-річної давності: підозрюваного вже також немає в живих

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фоторепортаж
У дитсадку однієї з громад Тернопільщини облаштували унікальний ігровий майданчик (фото)

Спортсмени з усієї Тернопільської області змагались у легкоатлетичному кросі

Суд у справі стрілянини в дітей у Тернополі: адвокат не виходить на зв’язок, не з’являються свідки

В Україні заборонили рекламувати дитяче харчування (Агроновини)

Фоторепортаж
На Тернопільщині дані про пацієнта можна передати лікарям просто із машини швидкої допомоги (фото)

На Тернопільщині попрощалися із Заслуженим працівником культури України

Як тернополянам не залишити дітей без уваги попри напружений робочий графік

У керівництві однієї з політичних партій Тернополя відбулись зміни

Сучасний клас інформатики облаштували в одній зі шкіл Тернополя

У Тернополі вивчити китайську – реально: учасники освітніх курсів отримали сертифікати (фото)

Колектив гімназії на Тернопільщині отримав золоту медаль за свої інновації

Фоторепортаж
На Тернопільщині виявили невідоме поховання часів Другої світової війни (фото)

На Тернопільщині завершують оновлення «багатостраждальної» дороги

У жахливій аварії загинула магістрантка ТНПУ

На Тернопільщині у вогні загинули 2000 курей

Тернополяни більше не зможуть без обмежень переказувати кошти через картки від Привату

Фотофакт
У тернопільській школі-ліцеї облаштували інтерактивний музичний клас (фото)

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Квіти міжвоєння (фото)

Фоторепортаж
Футболісти змагалися за Суперкубок Тернопільської області (фоторепортаж)

У громаді на Тернопільщині висадили 240 саджанців кущів

Фотофакт
Правоохоронці встановлюють обставини аварій на дорогах області (фото)

Порушення на Тернопільщині: якби не ризикували, ліцензію мали б досі

Юні експериментатори з Тернополя здивували столицю України

Викрадену у Львові дівчинку знайдено: жителю Тернопільщини загрожує позбавлення волі на 5 років

В одній з лікарень Тернопільщини катастрофічно не вистачає кисню для хворих на COVID-19

Поліцейські розпочали кримінальне провадження щодо 18-річного тернополянина, який під час бійки поранив ножем чоловіка

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. «Змійки» під ногами (фото)

Фотофакт
«Осучаснили меню для учнів»: в Осівецькій школі перевірили, як харчуються діти (фотофакт)

Тернополянам на замітку: долар та євро тримають позиції

Фотофакт
Чемпіон Кременеччини з футболу має нову емблему (фото)

На Тернопільщині від коронавірусу за добу померло 6 людей

Фотофакт
На Тернопільщині довели до ладу стихійні сміттєзвалища (фото)

У Тернополі триває виставка історій жінок, які зазнавали домагань у публічних місцях

Фотофакт
У Збаражі відкрили меморіальну дошку письменниці з Тернопільщини, яка пережила Голокост (фото)

Це цікаво
25 жовтня в історії Тернопільщини

24 Жовтня 2021, Неділя


Погода
Вночі та вранці на Тернопільщині обіцяють заморозки

Фотофакт Це цікаво
На Тернопільщині є своя Силіконова долина (фотофакт)

Терміново Фотофакт
Жителя Тернопільщини підозрюють у викраденні 9-місячної дівчинки у Львові (фото)

Фотофакт
На Тернопільщині авто злетіло в кювет: одна людина загинула (фото)

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Коли дерево говорить (фото)

Середмістя Тернополя, два мікрорайони та 13 вулиць дві доби потерпатимуть без води

Фотофакт
В одній з відомих духовних місцин Тернопільщини розпочалося будівництво дзвіниці (фото)

Поблизу Тернополя чоловік облаштував ділянку з вирощування заборонених рослин

Головний податківець Тернопільщини похвалив тих, хто не ризикує і не маніпулює показниками

На Тернопільщині стартував перший міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Повернення Іди Фінк»

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Визирнути з вікна (фото)

Юрій Ліщук: «Я припинив ненавидіти Тернопіль»

Корпус текстів про Тернопіль розширюється і це не може не тішити, бо дає змогу поглянути на звичне з незвичного ракурсу та почути його по-іншому. Я не дарма поєднала візуальну та словесну складові, бо такими вони є у книжці «Ставозеро» — новій збірці тернопільського поета Юрія Ліщука. У ній навколотернопільські вірші та фото, а ще роздуми та переживання, а ще… зрештою, перелічити все, що мешкає в поезії, неможливо. Тож про все це, і, властиво, більше, ніж це — у розмові з поетом. 

Довідково зазначу, що Юрій Ліщук — письменник, перекладач і фотограф-аматор родом із Тернополя, корінням — зі Львівщини. Послідовник рухів «тернопільська поезія мертва» та «озерні люди», засновник та учасник ініціативи «Галицький Трикутник» (2019-2021). Учасник Форуму Видавців (Львів, 2018, 2019), фестивалю «Ї» (Тернопіль, 2021), «Файне Місто» (Тернопіль, 2021), «Семінару творчої молоді» (Ірпінь, 2019-2021) та низки дрібних заходів та фестивалів. Отримав відзнаку конкурсу «Гайвороння» (Україна, 2021), фіналіст конкурсу Mili Dueli (Яйце, Боснія і Герцеговина, 2020-2021).

Послухати наживо, що письменник розповідає, представляючи нову книжку, можна буде вже сьогодні, 25 вересня, «На пошті». Початок заходу о 18:00. 

— Доброго дня, пане Юрію. Чому вам важливо було видати збірку? 

— Вітаю. Щодо збірки, то для мене її видання — то можливість закріпити весь доробок, який в мене набрався за проміжок часу з початку своєї літературної діяльності. Ідея з книгою насправді довго виношувалась, назрівала і я не знаю, чи можу бути задоволений проробленою роботою більше, аніж зараз.

— Як добирали вірші для неї? 

— То був довгий та затяжний процес. Близько року я працював над макетом книги — і десь стільки ж часу пішло на підбирання та відсіювання текстів. За той період проглядав близько ста з лишком віршів — період написання був довгим, тому й варіантів було немало. У книзі, попри відсутність дат написання, тексти подано в хронологічному порядку — і на це я опирався як на доказ свого розвитку в поетичному напрямі.

— Зокрема, у збірку ввійшли тексти зі старших шкільних та університетських років — як було дивитися на них з відстані часу?

— Іноді я був шокований (сміється І.В).

Якщо брати точніші роки — то був період з 2016 по 2020 роки, і протягом нього не побачив сильних відхилень в тематиці. Починаючи з першого курсу навчання в Тернопільському технічному університеті, щоправда, акцент зійшов з римованого на верлібри, яким і зараз надаю перевагу, не забуваючи при цьому про ритмотоніку. Серйозний вплив на тексти мав і період пандемії та карантину у 2020 році, тому близько половини творів у книзі — з того періоду, який ще досі є свіжим в пам’яті.

Ще варто згадати, що більшість текстів з 2016-2017 років, які могли бути вартими додавання і яких нема в книзі, я полишав у групі з текстами майже неактивного профілю ВКонтакті, куди заходжу заледве раз на рік. Але я вже не став їх додавати, не бажаючи збивати порядок, та й по загальній тематиці мені не дуже вони підходили. Хоча хто зна, може, їх колись внесу в наступні книжки. 

— Вносили у твори якісь правки, корективи? 

— Так, вносив. Подекуди самотужки, але здебільшого — завдяки Іванці Світляр — філологині, засновниці проєкту «Р.І.Д», вокалістці гурту «Тільки Світло». Її правки та корективи були дуже цінними під час підготовки збірки до верстки та друку.

— Навколо якої ідеї/теми групувалися вірші?

— Переважно навколо власних спогадів і вражень від побаченого/пережитого, тісно пов’язаних із історичними, пейзажними та особистісними темами.

— Назва «Ставозеро» виразно натякає на Тернопіль. Чому ви закцентували на цьому?

— Недарма звернули увагу на натяк на Тернопіль — за це і подякую. Насправді назва «ставозеро» має тут подвійну символіку:

По-перше, це, як вже було згадано у запитанні, посилання на зв’язок із Тернополем — містом, в якому я народився, прожив усе життя, яке продовжую його досліджувати, і яким я надихаюсь. І добра частина текстів, присутніх у книжці, а також більшість фотографій звідти ж, прямо пов’язана з його локаціями, об’єктами та мешканцями.

По-друге, зараз поняття «став» і «озеро» відносно міської водойми є тотожними — попри те, що історично вона була, є і залишається ставом — адже її колись для кращого захисту замку вирив засновник міста Ян Амор Тарновський, і тільки протягом совєтських часів водойму стали називати озером — я ставлюсь до цього лояльно. Та все ж хочеться, аби була якась історична справедливість, бо більшість людей, з котрими я спілкуюсь незалежно від міста, — іноді й з власне тернополянами — досі вказують на те, що водойма є озером. І замість того, аби на ту тему сперечатись, хотілось би, аби ті два поняття між собою були поєднаними, що я й вказав у назві книги. Хоча я особисто тішусь, коли люди називають водойму «ставом» — то тішить мого внутрішнього історика (сміється — І. В.).

— Які виразні деталі вашого ставозера?

— Повноводдя, глибина, чистота.

— Що формує його поетичний простір, за які буйки краще не запливати? 

— Формують обставини, пов’язані з довколишнім та мешканцями. Та й кожен із мешканців теж є каталізатором.

А щодо буйків — краще не сильно заглиблюватися в поняття відносно моїх текстів, а то можемо сидіти над цим годинами (сміється І. В.).

— Як вірші вплинули на ваш погляд на місто?

— Я припинив його ненавидіти. 

У мене був протягом того ж періоду, що і написання текстів до книги, проміжок, коли я відверто проклинав місто: часто через власну закритість, неприязнь, сформовані завдяки травмам дитинства, і при цьому часто старався ним прогулюватись, особливо восени по набережній чи Загребеллю. Мабуть, таким чином я хотів якось змінити свою думку щодо нього та паралельно — власне бачення світу, власний погляд на речі. Тоді й писалось не на жарт продуктивно та добре знимкувалось — тоді ще на телефон, яким і досі послуговуюсь, попри наявність фотокамери для кращої якості знимок, уже близько трьох років.

Тому історія моїх текстів — то й історія перетворення моєї ненависті до Тернополя крізь любов на любов до Тернополя крізь ненависть — і навпаки.

— Можливо, є місця, котрі потрапили у поезії? 

— Окрім згаданого раніше ставу, згадано й тролейбус № 3, що курсує між двома дальніми мікрорайонами — Аляскою і Дружбою, і проїжджає попри водойму, і мій рідний двір, хоча згадки там можуть бути прихованими, і — окремим віршем — набережна «Циганка». Хоча… я б тут порадив уже тим, хто матиме книгу в себе, віднайти, де є згадки локацій — перебіжні чи розгорнуті, і поринути в той Тернопіль, яким його бачу я.

— А де в Тернополі натхненно пишеться?

— Та будь-де! Хоч на лавці під домом, хоч в «коробці» з хлопцями, що після школи чи коледжу забігли поганяти м’яча, хоч у закладі харчування під час розрахунку за замовлення, та навіть під час домашніх вечірок вдома у товариша, коли стан алкогольного сп’яніння не є чимось фантастичним — і тоді пишеться натхненно!

Хоча якщо обирати окремі локації, то назву дві: особисту — лоджію в мене вдома й публічну — вочевидь, набережна ставу. 

— І властиво, як творчість впливає на розуміння себе, на авторефлексію?

— Властиво, без сумніву. Більшість ранніх текстів були часто про це, але значно глибше я став у це заглиблюватися під час карантину — звісно, тоді було багато часу на якісь внутрішні розмови, часто вголос. Для мене то є своєрідна медитація — проговорити тему, яка турбує чи назріває, і або забути її, або викласти її у формі вірша — звісно, за умови відсутності шкоди комусь. 

— В анонсі презентації збірки значиться, що будуть презентовані й відеокліпи на тексти. Розкажіть про них — які саме вірші ви вирішили супроводити відеорядом? Чому саме їх? 

— То є «втрачена земля», «11:09» і «експромт про зміни клімату» (останнього нема в книзі, але не поговорити про нього я не можу).

Насправді я маю ще кілька домашніх записів у архіві, але їх до огляду вирішив не брати з різних причин.

— Як добирався відеоряд до слів? Що їх поєднує? 

— Почну з «експромту» — то була раптова ідея запису, чисто задля практики мого знайомого, в якого є хороша, якісна камера. Перший — «втрачена земля» — я записав ще до того, як народився текст. І він мені є найбільш дорогим наразі, бо він, як і збірка, є цілковитим hand-made. А «11:09» — це відеотекст, що наразі претендує на переможне місце в боснійському поетичному конкурсі Mili Dueli, що з моменту свого заснування проводиться тільки онлайн. І всі три з них пов’язані між собою болісними та важливими темами, тому їх і обирав для зйомки.

— До речі, як заняття фотографією впливає на поезію та навпаки? 

— Із моменту, коли я став робити власні знимки, якість і розуміння того, про що я пишу, підвищилась, я став краще розбиратись у середовищі, про яке йде мова в тому чи іншому вірші. І вже часто знайомі стали вказувати на те, що і в фотографіях, і у поезії в мене вимальовується певний почерк. Така синхронність, як на мене, і є головною ознакою впливу. Зараз я, на жаль, знимкую вже менше, але коли пробиває на фоторейди — то чом би й не надихатись потім на написання текстів?

— І наостанок, як ви для себе розумієте добрий ваш вірш чи поганий і його треба переписати?

— Для мене поганий вірш — той, який не можеш і водночас не бажаєш писати. Не думаю, що варто грішити поняттям «поганого» часто, хоча така реакція є необхідною, аби відсіювати графоманство — насамперед стосовно себе. Також погані вірші для мене — то тексти, які треба писати під специфічні конкурси, де треба за певний проміжок часу написати пристойного вірша. Це можливо насправді, без сумніву, але найбільше я люблю творити, коли не маю обмежень і маю простір для фантазії. 

Поезія — то здебільшого простір для експериментів із формами, образами, темами, подачею і я не бажаю себе обмежувати в ній. Якщо вірш йде легко, все вище перераховане від форми до подачі не те, що є присутнім, а тісно і яскраво переплітається, а опісля є якесь задоволення від процесу і результату написання — тоді це є найвища форма доброго вірша для мене.

Інна Віконська 

Фото надав Юрій Ліщук

688

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
rek
Схожі матеріали

Інші публікації автора