Євгенія Цебрій

Скандал зі старовинним млином на Тернопільщині: будівлю розібрали на дрова (фото)

na osn (2) (Copy)

Старовинний млин на Тернопільщині розібрали на дрова: чому не вберегли будівлю.

Коли відомий художник з Бережан Олег Шупляк днями попросив земляків у соцмережі допомогти з пошуком даних про старовинний млин у селі Біще, він і подумати не міг, що споруди вже не існує. Митець цікавився історією млина, його архівними і сучасними фотографіями, документами для художньо-соціального проєкту міжнародного рівня, який планував реалізувати його син - художник Віталій Шупляк. Однак виявилося, Біщівський млин, датований 1884 роком, влітку цього року розібрали і від нього залишилася лише купа сміття.

«Шок!!! Поки готували проєкт по об'єкту, самого об'єкта вже нема - розібрали на дрова. Українці, не жаліймося на свою долю - ми самі її собі творимо.  В черговий раз з сумом переконуюсь…» - написав Олег Шупляк на своїй сторінці у Facebook.

Чому давній млин, якому понад сотню років, не вберегли? Хто дав дозвіл на його демонтаж? Що буде на його місці? І куди поділася деревина? Відповіді на ці питання шукала журналістка «Терену». Як пишуть користувачі соцмережі під постом художника, для будівництва млина була використана деревина цінного дуба, яку ймовірно, продали за кордон.

1
1

 

Дідусь працював там мірошником

Біще - родинне село Олега Шупляка, там проживає його матір. А його дідусь колись був мірошником у цьому млині, тож він тісно пов’язаний і з особистою історією художника. Тому про прикру ситуацію, яка сталася, він не може мовчати.

Пан Шупляк зазначає, що останнім часом не бував біля млина, адже він знаходився в іншому кінці села, де йому не доводилось проїжджати. Але знав, що це приміщення є на місці. Відтак коли з’явився задум реалізувати творчий проєкт, пов'язаний із історичною будівлею, і сумнівів не виникало, що її вже може не бути.

- Колись це був єдиний млин на всю околицю, сюди з'їжджалися зі всіх сіл молотити зерно. Пригадую, дідусь розповідав, як в часи війни, коли німці відступали, один з них прибіг з каністрою підпалювати млин. Але дідусеві вдалося його вблагати не робити цього, - розповідає художник.

Цього року Олега Шупляка запросили на виставку у Францію, куди він поїхав разом з сином. Виставка відбувалася у невеличкому селі на тисячу чоловік.

- Ми там декілька днів проживали і просто були вражені тим, як французи ставляться до своєї історичної спадщини. Як вони дбайливо бережуть кожен камінчик, кожну детальку, не встановлюють жодного пластику, намагаються зберегти автентичність, - ділиться побаченим художник. - Здавалося, що знімають фільм часів Середньовіччя, і зараз з-за рогу вийде знімальна група. Я часто бував за кордоном і у великих містах подібне не так помітно, бо там змішалася і старовина, і сучасність. А це село було особливе. Все це надихнуло мого сина на проєкт, в якому Біщівський млин мав бути, як основний об'єкт. 

 

«Просто опускаються руки»

Віталій Шупляк зараз працює в Берліні. Він займається не лише живописом, а й влаштовує акції, перформанси, бере участь в українських і закордонних проєктах сучасного мистецтва.

- Син планував створити перформанс із застосуванням сучасних технологій - проєкт який би показував тяглість нашої історії, циклічність життя, перехід з однієї енергії в іншу, що життя продовжується, незважаючи ні на що, - пояснює Олег Шупляк. - І я хотів поїхати вивчити, в якому стані цей млин. Знаю, там була добротна конструкція з дубової деревини. Залежно від залучених коштів, він мав би бути частково відремонтований. Проєкт дуже важливий, тому що на території села немає більше об'єктів, окрім костелу, які б нагадували про його історію. Так, цей млин не мав статусу пам'ятки архітектури, але я думав, що він є пам'яттю для села. Та як виявилося, не для всіх. Можливо, були причини, щоб розібрати цей млин, я нікого не звинувачую. Але цей факт мене просто вбив. Я постійно розпинаюся, намагаюся донести до людей історію, це цінують у світі, є багато відгуків, але такі ситуації вибивають землю з-під ніг, опускаються руки. Це дуже сумно. Чи хочеться робити щось далі, коли люди такого не розуміють, коли їм це не цікаво? Я розумію, що після бою руками не розмахують. Але питання залишилися. Навіщо? Для Чого? Чому?

До слова, як дізнався художник, у Ізраїлі живе внучка колишніх власників млина і вона планувала приїхати в Біще, щоб подивитися на споруду. Однак через пандемію не встигла.

3
3

 

«Люди забирали собі все, що хотіли»

Староста Біщівського старостинського округу Галина Кізімович каже: приміщення млина було у аварійному стані, тому його, а вірніше те, що від нього лишилося, довелося розібрати. Це зробили влітку цього року. Залишилася лише мурована прибудова. Матеріали від розібраної споруди так і лежать на тій ділянці, де колись був млин. Сама ж ділянка є комунальною власністю Бережанської міськради. Наразі там нічого робити не планують, повідомила староста. Хіба почистити, щоб не стояла вода, адже раніше там була меліоративна система.

Як стверджує Галина Кізімович, Біщівський млин люди знищили своїми ж руками. І цей процес тривав не один рік. А щоб відновити старовинну споруду за кошти сільської ради - таких можливостей немає і ніколи не було.

- У такі будівлі, які залишилися з старих часів, які були «нічиї і всіх» люди постійно лазили і забирати усе, що хотіли. Така сама ситуація виникла і з млином, - говорить староста. - Сюди йшли ночами, товкли, відбивали все, що хотіли - забирали дошки, різали метал. Часто сюди приїжджали з металошукачами, рили, копали. І в коментарях у соцмережі так і пишуть: «Якби зараз пройтися по сільських подвір'ях, то добре видно, де є дошка з цього млина». Одні це робили, а інші телефонували і казали: «Ви влада, чому ви не реагуєте?». Довший час ми намагалися якимось чином зберегти цей млин. Я неодноразово викликала поліцію.

Коли з млина розібрали все, що могли, будівля стала аварійно-небезпечною, зазначає Галина Кізімович.

- Десь шифер проламався, десь дошка з цвяхами повисла, по землі різні уламки валялися. А там дуже часто гралися діти. І неодноразово я чула: «Роби щось, бо там діти», - каже вона. - І дивлячись на стан цієї будівлі, ми не могли допустити, щоб не дай боже стався нещасний випадок. Якби там нічого не розбирали, якби приміщення залишилося в тому вигляді, в якому було, ніхто б цього млина не чіпав. Можливо, на інших територіях, люди змогли зберегти такі будівлі, а у нас сталося, як сталося. Останній раз, коли я туди прийшла, там стояла вода по коліна, дошки з цвяхами стирчали, діти лазили по тих дерев'яних конструкціях. Після того ми зрозуміли, що виходу немає. Ставити сторожа там неможливо. Тому прийняли рішення забрати те, що лишилося від аварійно-небезпечного об'єкта.

2
2

Чи піднімала сільська рада питання про збереження млина?

- Ми говорили на таку тему, думали кудись звернутися листом в Тернопіль. Але тим часом люди робили свою справу і фактично вже не було що рятувати, - каже Галина Кізімович, яка 5 років була головою Біщівської сільради, а на початку 2021 очолила старостинський округ. - Цим мали б займатися відповідні управління культури районних сільських чи селищних рад, мала б бути програма, кошти на збереження таких об'єктів. Цей млин не мав жодного статусу. Якби він мав охоронне значення, можливо, тоді б за ним закріпили працівника. Я тільки за збереження таких об'єктів. Але при тій картині, яка була, я не могла допустити, щоб щоб не дай боже стався нещасний випадок з дитиною, тоді б моя совість була нечистою. Бо життя і здоров'я дитини найважливіше, тому я була змушена це зробити.

Староста Біщівського старостинського округу додає, що місці був заступник голови Бережанської ОТГ і бачив, який це аварійно-небезпечний об'єкт. І люди, з якими вона спілкувалася, особливо ті, які живуть поруч, підтримали рішення про демонтаж споруди.

«Сталося, як сталося»

- Млин був у дуже аварійному стані, в більшій частині завалився, були скарги від мешканців, які хвилювалися, щоб не сталося біди, адже там ходять діти. Тому розібравши млин, староста усунула небезпеку, - так пояснює ситуацію, що склалася, голова Бережанської ОТГ Ростислав Бортник. 

На питання, чи у Бережанську міськраду, на території якої розташований млин, надходило звернення за дозволом про демонтаж споруди, голова відповів: «Ну не зовсім. Лише усно до заступника».

Ми також запитали пана Бортника, який сам за освітою є архітектором, чи були варіанти зберегти старовинний млин.

- Чесно кажучи, я не бачив цього млина, але думаю, що його можна було частково зберегти, - каже голова ОТГ. - Але з іншої сторони, якщо він мав дійсно таку вагу, чому ще коли все було на балансі районного відділу культури, не прийняли рішення, що споруда має якусь культурну цінність. Такими речами до того ніхто не цікавився. А зараз, коли це сталося, починають все роздувати. Мені здається, це трохи неправильно. Ну сталося так, зараз вже того не повернемо. Розумію, якби це був будинок якогось діяча. Наприклад, в Біщівській громаді в Поручині є будинок, де проживав Левко Лепкий, цей будинок має культурну цінність. Млин також мав свою цінність, але там не було якоїсь визначної події, і це вже трохи на щабель нижче по пріоритетності. Тут є цілий ланцюг подій, які сприяли цьому всьому, і сталося, як сталося.

Фото надані Олегом Шупляком

Вибір читачів за тиждень

Відео