Пармезан є однією з гастрономічних візитівок Італії.

Цей сир має технологію та традиції приготування, яким сотні років. Завдяки смаку продукту та вдалому маркетингу виробники пармезану заробляють мільйони, а загальний щорічний заробіток учасників консорціуму Парміджано Реджано – 2 млрд доларів. Утім, виготовити цей сир не так просто – варто чітко дотримуватись традиційної технології і використовувати переважно ручну працю.

Економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак на своїй сторінці у Facebook поділився такими цікавими фактами про пармезан:

Корів, що дають молоко для виробництво пармезану годують тільки травою та сіном з невеликої кількістю концентратів. Силос, сінаж, корнаж – заборонено давати.

На виробництво 1 кг пармезану йде 16 літрів молока.

Для переробки використовують молоко з температурою 18 градусів. Його не охолоджують, оскільки для виробництва пармезану не можна пригнічувати бактерії.

Виробництво пармезану відбувається практично без жодних засобів автоматизації та механізації – практично так само, як і 400-500 років тому. В мідних котлах, з використанням дерева і т.п.

99,9% відсотків молока, що виробляється в провінціях Parma, Reggio Emilia, Modena, Bologna (на захід від річки Reno) та Mantua (на південь від річки Po), йде на виробництво цього знаменитого сиру. Інші регіони не мають права виробляти цей продукт.

Щорічно виробляється близько 3,5 млн головок сиру пармезан, кожна з яких важить 40 кілограмів.

61% такого сиру виробляють фермерські кооперативи.

Джерело: seeds.org.ua

Індустрія, що створюється з нуля: названо три фактори розвитку українського гастротуризму

1502 (Copy)

Гастротуризм в Україні на сьогодні розвивається під впливом одразу трьох факторів, що збіглися одночасно.

Таку думку висловив ініціатор проєкту “Дороги гурманів” Юрій Шумахер в своєму блозі у виданні “Рубрика“.

Першим фактором фахівець називає пандемію коронавірусу.

- З одного боку, карантин відрізав нас від решти світу. Але разом з тим дав можливість звернути більше уваги на внутрішній туризм.

Подібну хвилю ми вже бачили після кризи 2008 року. Втративши фінансову можливість поїхати на п’ятизірковий all inclusive, українці почали шукати більш дешеву альтернативу вдома. Раптом з’ясувалося, що туристична Україна — це набагато більше, ніж звичні Львів та Одеса. У спадок від минулих часів залишився активний туризм — велосипеди, байдарки, піші походи, екологічні стежки. А у згаданих Львові чи Одесі туристи відкрили безліч невідомих куточків, до яких раніше ніхто не доходив, - зазначає Юрій Шумахер. - У 2021 році, на думку ініціатора проєкту “Дороги гурманів”, туристи відкривають новий бік гастрономічного туризму.

“Виявляється, що скуштувати фермерські продукти можна не лише декілька разів на рік на фестивалях, а безпосередньо на фермах, де їх виробляють. А виноробні та сироварні приймають гостей не лише у французькому Провансі чи італійській Тоскані, а й в усіх областях України”.

За словами Юрія Шумахера, якщо закарпатський Виноградів чи Шабо під Одесою реклами не потребували, то багато інших сіл та містечок з’явилися на туристичній мапі України саме завдяки крафтовим виробництвам.

- Ба більше: завдяки місцевим фермерам у ролі туристичних магнітів пробують себе регіони, до яких раніше українці їздили хіба що у відрядження. Донбаський сир, криворізька лаванда і навіть сєвєродонецькі банани — це не вигадка, а реальність, - зазначає фахівець з гастротуризму.

Другим фактором розвитку гастротуризму в Україні фахівець називає будівництво автодоріг в Україні, адже “до крафтових ферм треба якось дістатися, а розташовані вони, звісна річ, не в центрах великих міст”.

З українськими дорогами ще пару років тому ціною голівки сиру чи пляшки вина могла стати розбита підвіска вашої автівки.

Зараз ситуація виправляється.

За нещодавнім опитуванням, 82% українців помітили покращення стану доріг та збільшення обсягів їх ремонту протягом останнього року. Нові автошляхи “обростають” новими бізнесами, в тому числі туристичними та гастрономічними.

- На наших очах фактично з нуля створюється нова індустрія. Це справжня магія! І мені дуже приємно, що побудовані нами дороги є частиною цієї магії, - вважає Юрій Шумахер.

Третім фактором фахівець називає започаткування проєкту “Дороги гурманів”, який об’єднує крафтових виробників та поціновувачів їхньої продукції. Адже у дрібних господарств відсутні рекламні бюджети на власне промо, і вони ризикують залишитися невідомими для українців.

Юрій надає відповідь, чому варто поїхати на ферму, а не просто замовити її продукцію в інтернет-магазині?

- По-перше, вам покажуть процес крафтового виробництва. Селфі з білосніжними козенятами, власноруч видавлений виноградний сік, майстер-клас з доїння корови — це неповторні емоції, які ніколи не відчуєш біля полиці супермаркету.

По-друге, крафтова їжа — це завжди справа конкретних людей. Спілкування з ними не менш “смачне”, аніж їхня продукція, - зазначає ініціатор проєкту “Дороги гурманів”.

Юрій Шумахер також вважає, що локальний крафт — “це ще й про інтеграцію в Європу”. Адже з одного боку, фермери часто переймають досвід європейських колег, їздять навчатися до Франції, Швейцарії чи Італії. З іншого — відроджують місцеву культуру їжі, яку так цінують в Європі.

Джерело: seeds.org.ua