Найкраща вчителька фізкультури з Тернопільщини: здоров’я – це одна із вершин, на яку потрібно підніматися щоденно (фото)
Четвертий рік поспіль в Україні визначають кращих учителів за версією педагогічної премії Global Teacher Prize.
Серед минулорічних переможців і Оксана Юрків, яку визнали найкращою вчителькою фізкультури 2021 року. Вона дев’ятий рік працює у Козівській гімназії імені Володимира Ґерети. За цей час провела понад пів тисячі уроків фізичної культури.
Як же вдалося педагогу із провінційного містечка стати переможницею у престижному конкурсі? Чим є для не і її вихованців уроки фізкультури? Чому батьки радо віддають в руки Оксани Юрків своїх дітей не тільки під час навчання у школі, але й поза уроками? Про це та інше – у розмові нашого кореспондента із вчителькою-новаторкою.
- Отож, Оксано, як кажуть, «без вступу», як же це все трапилося, ота подія, що прославила Вас на всю Україну?
- Скажу відверто, це все якось було спонтанно, та участь Global Teacher Prize. Ви не повірите, але самі діти й номінували мене на цей конкурс.
- Навіть так?
- Направду. Я би сама, напевно, ніколи би не наважилася, не думала про це, не було часу, а вони написали організаторам такого колективного листа, висунули мене на той конкурс і то для мене була велика несподіванка. І коли з Києва зателефонували, що я номінована на участь в конкурсі, то що мала робити, не могла ж підвести своїх вихованців, вони ж повірили в мене, і тим більше, я мала би повірити у себе.
До речі, я завжди закликаю своїх учнів до максимальної активності, до участі в різноманітних проєктах, конкурсах. Бо кожна із таких подій – це досвід, знайомства, нові перспективи, це все допомагає у подальшому житті.
- Що є ключовим у Вашій перемозі, у тому професійному турнірі кращих із кращих педагогів України?
- Не можу сказати буквально, що мовляв, секрет успіху у тому чи тому. Я ж усього-на-всього простий вчитель, спеціаліст першої категорії… Узагалі, це була моя вже друга вища освіта, осмислено її здобувала, вже після закінчення Тернопільського національного економічного університету.
Але кожен виш дав мені певні знання, які згодилися у житті. Узагалі, завжди кажу і учням, і нинішнім студентам, коли зустрічаюсь з ними - беріть із навчання максимально, що можете взяти. Це - багаж, який ніколи важким не буває, ноша, яку завжди використаєте у житті.
- Попри дві вищих освіти, Ви ще й професійна спортсменка?
- Так, це було у минулому. Професійно займалась гандболом, цей вид спорту – любов мого життя. Грала у гандбольній команді «Галичанка» у Львові, за збірну України неодноразово виступала, в команді ТНЕУ. А потім з’явилася сім’я, діти, нові турботи, обов’язки…
- Що ж стало ключовим моментом, коли відбулася ота переорієнтація із професійного спорту на педагогіку?
- Я просто живу фізкультурою, так, люблю спорт, але – дітей, ще більше. Хочу, щоб в них свідомо формувалися звички здорового способу життя.
- Ви відчуваєте, що якось змінилося ставлення до Вас з боку учнів після перемоги у конкурсі?
- Скажу відверто, що я аж такої явної зміни у ставленні до мне не помічала… Можливо, учні 5-6 класів, якось дивляться з більш відкритими оченятами, а старшокласники - як було, так і є, може якійсь прояви гордості, що у них така вчителька (сміється).
А їх як любила, так і люблю. А щодо самої себе, то так, якось ніби стала більш вимогливішою, хочеш ще більшого самовдосконалення, бути ще більш кориснішою для своїх учнів…Ставиш перед собою певні, вищі, планки. Головне – не зупинитися у своєму розвитку.
- Гімназія, де Ви працюєте, чимось відрізняється від інших подібних закладів Тернопільщини?
- Та нічим особливим. У нашій гімназії 314 гімназистів. У нас немає якого супер-пупер надсучасного спортзалу, спеціальних новітніх тренажерів, але попри це, якось даємо собі раду. Головне, аби спортивні заняття не були нудними, намагаюся зробити так, щоб школярі ще з дитинства, ким би вони не стали в майбутньому, знайшли свій вид спорту, охоче робили фіззарядку, полюбили рух, активність на все життя.
- А у Вас, що, всі радо біжать на Ваші уроки?
- Не можу сказати, що у мене всі учні ідеальні і всі люблять фізкультуру. На жаль, між руховою активністю і гаджетами діти переважно обирають друге. От, був у мене хлопчик, який, ну просто, ніяк не хотів ходити на уроки фізкультури і все. Але якось поступово зрозуміла, що він любить прогулянки на велосипеді. І саме через отакі спільні вело прогулянки навернула його до фізичної культури. І бігаємо разом, і волейбол, футбол граємо з ним та іншими дітьми.
Я на них часом кажу, ви мої енерджайзери, вони мене заряджають своєю енергією, хоча іноді, признаюсь, така втома, але це проходить…
- Що ж потрібно вчителю фізкультури, аби стати успішним?
- Можливо, це банально, але я так думаю, що - любити свою професію. Це означає максимально розвиватися у цій сфері. Головна моя мета, щоб діти були здоровим, щоб вони розуміли, що таке фізична активність. Так, я їх не навчу професійно всім видам спорту, але певні навики вони повинні опанувати. Скажімо, добре, що вони вмітимуть грати у футбол, волейбол, баскетбол, займатися легкою атлетикою. Так, це непогано, але добре, коли вони матимуть поняття, що таке, скажімо, корфбол, флорбол.
- А яким би назвали свої взаємовідносини із учнями?
- Принаймні, у мене стосунки із учнями не панібратські, це точно. Вони, стосунки – дружні, мабуть, це так буде правильно, ми як би колеги, які один одному довіряють й допомагають. І під час навчання, навіть і під час відпустки. Бо відпустка вчителя-фізкультурника це продовження занять із дітьми, де прийдеться, де є можливість. Напевно, для вчителів інших дисциплін це важче, а фізична культура це дає, таку можливість.
- Як ставляться вдома, де є така активна вчителька фізкультури, і, передусім, дружина, мама?
- У сім’ї до цього ставляться з розумінням. Чоловік педагог-фізкультурник, прекрасно мене розуміє і підтримує, й це дуже важливо. Та й діти, мої два хлопчики - теж. Я сама з близнючок. То мама в дитинстві все казала, ну що то таке – сестричка, інші дівчатка граються ляльками, а Оксанка – м’ячиком і м’ячиком. Тато звідки б не приїжджав, завжди мені привозив м’ячик. У мене і зараз у багажнику два м’ячі – футбольний та волейбольний.
- Ви вже використали отих преміальних 30 тисяч гривень?
- Вже замовила спортивне знаряддя. На це підуть всі «преміальні» гроші. Ще й наша громада для закупівлі інвентаря 10 тисяч гривень виділила, так що, оновимо нашу матеріальну базу.
- Що найчастіше Ви кажете своїм вихованцям?
- Найчастіше?.. Не люблю повторюватися, аби не бути занудою. Але суть моїх спілкувань із дітьми зводиться до одного. До то, що я вже казала, аби вони не боялися бути активними. Активність у всьому – у навчанні, спорті, житті. А фізична культура – основа того, щоб тіло було у тонусі, та й розум теж. Спортивні заняття тонізують, формують певні, я б сказала, лідерські якості. Наводжу приклади із життя успішних людей, для яких день не може розпочатися без пробіжки, гімнастичних вправ, і це люди, які зайняті мало не 24 години, та вони знаходять час для того, щоб тримати себе у фізичній формі. Можливо й тому досягають таких високих вершин у житті. А здоров’я – це одна із вершин, на яку потрібно підніматися щоденно, а не ліниво переступати з ноги на ногу біля її підніжжя. Треба із своїх слідів робити стежину. Упевнено робити, аби щодня бути у формі, на вершині…
Фото автора та з домашнього архіву Оксани Юрків
