Юлія Марченко — вимушена переселенка із Попасної на Луганщині. Її рідне місто після 24 лютого 2022 року активно обстрілювали росіяни. Своєю історією пані Юлія поділилася з журналістами Терену. 

Вони почали бити фосфорними бомбами. Перший раз прилетіло на подвірʼя  за домом. Другий – під нашу кухню. Почалася пожежа, адже від фосфору навіть сніг горить. Всі сусіди виходили і ми разом це гасили, — пригадує вимушена переселенка з Попасної Юлія Марченко. 

На початку березня 2022-го Юлія разом з родиною перейшли у підвал місцевої лікарні.

Кожен день вони били по цій лікарні. Не було такого, щоб було тихо. Вночі гради, днем міни, — розповідає жінка.

Через постійні обстріли, приміщення, яке стало прихистком для родини та знайомих Юлії, постійно палало. Погасити вогонь людям не вдавалося.

Ми самі гасили, але там були всі порошкові вогнегасники, а вони на верх не діставали. А гідрошлангами не могли гасити, бо води не було. Або ти тут згориш, або ти там згориш, бо тебе вбʼє. Діти спали, а ми мочили ганчірки і клали їм на обличчя, щоб вони не задихнулися, — ділиться спогадами Юлія. 

Виїхала родина Юлії Марченко з Попасної в березні 2022-го. Куди далі — спершу не знали.

Ми вийшли на евакуаційний потяг і не знала, куди їхати. Але в Тернополі є хлопці-військові, з якими я знайома з 2015 року, ми з ними спілкувалися. Я  подзвонила до них і вони нас запросили у Тернопіль, — каже вимушена переселенка.  

За два роки жінка звикла до нового життя та нового міста. Зараз Юлія є волонтеркою у гуманітарному хабі “Нове життя”. Разом з небайдужими допомагають вимушеним переселенцям 

 Читайте також: «У нас знаходять другий дім»: як вимушені переселенці створили гуманітарний хаб у Тернополі

Фото, відео Романа Луциківа