14 Липня 2020, Вівторок


Погода
Погода в Тернополі 15 липня

Перевезти крадену деревину на Тернопільщині стає все важче

На Тернопільщині лікарня просить гроші в людей

Жителів Тернопілля ледь не обрахували на 400 тисяч гривень

Відео
У центрі Тернополя перевірили дотримання вимог карантину у новому закладі

Юний тернополянин представляє два футбольні клуби

На Тернопільщині хочуть оздоровити економіку

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Для тернополян стартує онлайн-фотоконкурс «Правова допомога поруч»

У середмісті Тернополя – затор через аварію (фотофакт)

В Україні туристична перлина з Тернопільщини потрапила у десятку місць, де можна набратися сили

Мандрівки Тернопільщиною. Те, що відкриває міські кордони 

Тернопільщина – у п’ятірці найгірших областей України (інфографіка)

Анонс
У Зборівській громаді відкриють жіночий клуб

Тернополян дивує хаотичність в реформі освіти

Відео Це цікаво
Тернопільський Прованс: лавандове поле щодня відвідують сотні туристів (фото, відео)

Дощі на заході України викликали хвороби і вилягання зернових (Агроновини)

На Тернопільщині юнак обібрав власних родичів

Фоторепортаж
Кого і чим нагороджували у Чорткові на День міста (фоторепортаж)

Скільки балів потрібно тернополянам, аби пройти на магістратуру?

Житель Чортківщини опанував незаконне хобі

«Якщо проект реалізують, ми матимемо найкращий стадіон світу», – Дмитро Підручний

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Двері, котрих нема на вулиці Юліана Опільського (фоторепортаж)

Тернополяни по-новому реєструватимуть нерухомість

На Тернопільщині знову відгукнулася війна

Тернополяни зможуть побачити фільм про корабель-герой (фото)

Через вогонь на Тернопільщині ледь не трапилось горе

У Тернополі змінили схему автомобільного руху

Тернополяни розпочали цікаву дискусію: чи варто збільшувати став

Фотофакт
У парках Тернопільщини проводять дезінсекцію від кліщів (фотофакт)

На Тернопільщині затримали серійного крадія (фото)

Фоторепортаж
На Тернопільщині не припиняють робити місто красивішим (фоторепортаж)

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Для чого замковий камінь у сакральних і світських будівлях (фоторепортаж)

На Тернопільщині на дорозі знайшли тіло чоловіка

За місяць на Тернопільщині понад 4500 разів порушили ПДР

Відео
На дорогах Кременця стане світліше (відео)

Майже 1500 осіб вже одужали від коронавірусу, проте захворюваність продовжує зростати

Через кілька днів Укрзалізниця відновить курсування кількох поїздів Тернопільщиною

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Сецесійні підвальні ґратки (фоторепортаж)

Фотофакт
Відома українська телеведуча відвідала Тернопільщину (фотофакт)

Фотофакт
На Тернопільщині жителі поділились тим, чим пишаються у місті (фотофакт)

Терміново
На вулицях Тернополя сьогодні не буде світла

Це цікаво
14 липня в історії Тернопільщини

13 Липня 2020, Понеділок


Погода
Хороша погода 14 липня обіцяє хорошу погоду 14 листопада

Тернопільщина отримала 54 тисячі євро на два проекти

У Тернополі тролейбус №3 не курсуватиме звичним маршрутом

Мисткині зі Львова писатимуть ікони у замку на Тернопільщині

Юрчику із Тернопільщини все ще потрібна ваша допомога: хлопчик вийшов з коми

Відео
Чортківський музичний гурт SVITY презентував нову пісню (відео)

Тернополяни можуть допомогти відбутись молодіжному англомовному таборі MASCOT

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фоторепортаж
У Чорткові відкрили перший багатофункціональний спортивний майданчик (фото)

Чому українці не турбуються про свій життєвий простір

Якщо житель Антверпена щодня споживає 85 літрів води, Амстердама – 100 літрів, спекотної Барселони – 106, то пересічний киянин – 450 літрів.

Екологічність – тенденція, що впевнено простує світом: дизайнери створюють одяг з натуральних тканин, кращі ресторани пропонують гостям органічні страви, а архітектори працюють над еко-проектами майбутнього. Водночас все більше глобальних подій – музичних, гастрономічних і навіть кінофестивалів – вибирають еко-орієнтацію, пропонуючи своїй публіці проводити час не тільки весело, але й корисно. Що на цьому терені маємо ми, українці?

На жаль, наша країна за світовими тенденціями не встигає. І справа не в тому, що ми знайшли якийсь ефемерний власний шлях. Просто зона комфорту звичайного українця обмежується межами його власного дому, і це факт. І якщо на вирішення критичних політичних питань об'єднуючого потенціалу вистачає (досвід наших революцій промовисто свідчить про це), то екологічні проблеми не знаходять відгуку в суспільстві – не в останню чергу через низький рівень економічного розвитку.

Проявляється це в кожному з нас – від найвищого чиновника і до простого українця. Тому Україні ще далеко до втілення таких загальнодержавних програм, які ефективно впроваджуються в ЄС. Згадані ініціативи спрямовані на подолання енергетичної, а передусім вуглеводневої залежності. Так, на Лісабонському саміті у 2007р. Європа прийняла рішення про поступову відмову від вуглеводневої енергетики взагалі. До2020р. ЄС планує довести долю відновлюваних джерел енергії до 20% (з 7% нині – щоправда, за даними 2007р.), а до 2050р. – зменшити частку вуглеводнів до менше ніж 50% енергії.

Отже, поки Європа зачинає третю глобальну науково-технічну революцію, ми заледве замислюємося про встановлення окремої сонячної батареї чи вітряка. Воно й зрозуміло: у країні, де для більшості придбання енергозберігаючої лампочки викликає труднощі, говорити про сучасні екологічні технології, мабуть, зарано… Зате любов до використання позашляховиків у міських умовах – це, звісно, «своє, рідне».

Держава так само, як багато десятиліть тому, намагається відродити важку промисловість, що є складовою звичної для нас радянської моделі економічного розвитку. Ця ж модель базується на ідеї невичерпності ресурсів і необмеженості впливу людини на природу.

Говорити ж про так званий «зелений ріст» (green growth), проголошений свого часу південнокорейським президентом Лі Мьон Баком, у нас просто смішно – при чому не тільки у владних колах, які про цей курс нічого не знають, але й у масштабах усієї країни загалом, більшість населення якої ставить на чільне місце зовсім інші питання.

До чого це призведе – відповідь очевидна. Далі «радянських досягнень» ми не підемо. Бо саме рівень екології та підхід до навколишнього середовища є індикаторами рівня росту економіки та побутової культури.

На жаль, недбале ставлення до природи та її ресурсів є характеристикою не лише нашої економіки чи якихось загальнодержавних показників. Носієм цього «вірусу», що знищує нас через руйнування навколишнього середовища, є майже кожен українець.

Такий стан справ неприпустимий. Потрібні зміни.

Певним кроком в цьому напрямі є нові тарифи на комунальні послуги. Звісно, вони стануть непосильним ярмом для багатьох українців. Проте з іншої, екологічної точки зору, такі зміни матимуть свій ненульовий ефект, бо висока вартість комунальних послуг завжди веде до більшої заощадливості громадян. Так, поки українці, незважаючи на свій економічний рівень, нехтували економією, «багаті європейці» були дуже обережними. За кордоном досі не гидують навіть мити посуд у тазку, а утеплювати під'їзди та ставити сонячні батареї – і поготів. Зуби там чистять, набираючи воду в склянку. А в Японії навіть створили спеціальні зливні бачки, що працюють на воді, використаній після вмивання (рідина потрапляє туди просто з раковини).

А от українців сумнозвісна радянська система споживання поколіннями привчала до необдуманого користування комунальними благами – можливо, намагаючись цим виправдати глобальні дефіцити інших благ, можливо, ще для чогось. У будь-якому разі коли людина неадекватно дешево отримує що-небудь, вона не замислюється над тим, скільки це «дешево» коштує насправді.

Ця традиція, що до певного часу підтримувалася і в сучасній Україні, не могла призвести до яких-небудь позитивних результатів, тим більше в екологічній царині. Для порівняння: якщо житель Антверпена щодня споживає 85 літрів води, Амстердама – 100 літрів, спекотної Барселони – 106, то пересічний киянин – 450 літрів, уявіть собі! Чи зумовлений такий об'єм споживання якимись об'єктивними чинниками? Аж ніяк – для надміру немає ні необхідності, ні купівельної спроможності. Все це – «плоди» цілеспрямованої політики, що протягом десятиліть монтувалася в свідомість українців.

За класичним визначенням австро-американського економіста та соціолога Йозефа Шумпетера, шлях до інновацій завжди лежить через катастрофу. Що ж – можливо, саме нова цінова політика стосовно комунальних послуг стане таким деструктивним елементом.

Принаймні говорити про високу зацікавленість в екологічних проблемах з боку самого населення не доводиться. Добровільна участь наших громадян в екологічних заходах – це, на жаль, скоріше ідея для нового фантастичного блокбастеру, аніж реальний стан речей. Тому набагато більше надій покладається на ті одиниці справжніх еко-активістів, що здатні власним прикладом створити ажіотаж та привернути увагу до важливих проблем навколишнього середовища. Пропаганда екологічно свідомого способу життя, екологічна реклама, аж до поширення креативних «повісток на суботник» – все це виглядає найбільш дієвими засобами в нашій боротьбі з власною байдужістю та звичками заради спільного зеленого майбутнього. Цивілізований світ давно зрозумів необхідність повернення до природи, і наше завдання – не залишатись осторонь, занурившись по вуха у вирішення особистих, «більш важливих» проблем.

Як цього досягнути? Лише одним шляхом – власною участю. Тільки коли в країні буде критична маса небайдужих громадян, ми зможемо розраховувати не просто на успіх, але на справжнє «екологічне диво». Тільки коли якомога більше українців долучаться до «очищення карми» і хоча б один раз власноруч приберуть сміття, яке вже стало повноправним членом нашого довкілля, тоді можна очікувати на зміни.

Якщо влада не проявляє зацікавленості в даному напрямку, справу в руки мають взяти громадські екологічні організації. Екологічний спосіб життя у всіх його проявах – як економія природних ресурсів, як турбота про життєвий простір, що не обмежується домом, та хоча б у вигляді викинутого в смітник папірця – має стати складовою частиною нової свідомості українця, готового турбуватись про те, щоб передати рідну землю своїм дітям та внукам у придатному для життя вигляді. І якщо ні самі громадяни, ні держава з цим завданням впоратися не можуть, його треба доручити тим, хто дійсно спроможний і готовий це зробити. Треба усіма можливими засобами розширити зону комфорту українців, змусити їх самих брати на себе відповідальність за дім, двір, вулицю, місто, державу.

Лише власні переконання в майбутньому спонукатимуть громадян не смітити та з огидою дивитись на стихійні звалища. Бо поки відповідальність за навколишнє середовище не стане складовою українського менталітету, всі екологічні розмови й надалі будуть вестися у звичних для нас темно-сірих тонах.

Ігор БОРТНИК, uainfo.org

 

5

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора