13 Червня 2021, Неділя


Погода
Погода в Тернополі 14 червня

Бджолярі прогнозують хороший врожай меду у 2021 році (Агроновини)

На Лановеччині з’явиться нова ферма (фото)

У Бучачі тривають «Дні Пінзеля» (фото)

Резерви на Тернопільщині бачать у підвищенні легальної середньої зарплати

У містечку на Тернопільщині комунальники відремонтували знищені ліхтарі (фото)

Тернополяни зможуть пройти онлайн-тренінг «Донорство крові»

У Тернополі протягом чотирьох годин здав кров 31 донор (фото)

Роботи-рекордсмени світу можна побачити на виставці у Ланівцях (фото)

Це цікаво
Весільна діадема королеви Бони зберігалася у монастирі, що за 50 км від Кременця (фото)

Тернополяни можуть переглянути інструкцію для вступу-2021

Фотофакт
У центрі Тернополя посипався балкон (фотофакт)

Перше повнометражне українське кіно про освіту можуть переглянути тернополяни

Бізнесмени з Тернопільщини у 2021 році дійсно б’ють рекорди

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Біля неба (фото)

У містечку на Тернопільщині майже 50 дітей отримали свідоцтва про позашкільну освіту (фото)

Влада Тернопільщини працює над проєктом програми протидії шкідливим звичкам

У Тернополі з’явився перший власник речей з відомої екологічної колекції (фото)

За добу від коронавірусу на Тернопільщині померло п‘ятеро осіб

На Тернопільські ОТГ розподіляють мільйони гривень

На Тернопільщині померла колишня головна лікарка

Це цікаво
13 червня в історії Тернопільщини

12 Червня 2021, Субота


Погода
Погода в Тернополі 13 червня

Художник з Тернопільщини матиме у Києві свій Центр сучасного мистецтва

Фоторепортаж
Дитячий хор з Тернополя співав для Вселенського Патріарха (фото)

Дивовижні килими можна побачити у замку на Тернопільщині (фото)

На Тернопільщині відбудеться мотопробіг

Тернопільщина: Присяжний і Головко уклали джентльменську угоду (фото)

У Струсові змонтували першу арку прогонової будови мосту на трасі Н-18 (фото)

Генеральний директор однієї з компаній Тернопільщини став «Людиною року» (відео)

Для тернополян звучатимуть золоті хіти минулого століття

В Україні продовжує дорожчати цукор попри врегулювання цін (Агроновини)

У Тернополі палав вантажний автомобіль (фото)

Фоторепортаж
Одна з відомих компаній Тернопільщини відзначила свій день народження на вершині гори (фото)

Відео
Чортківський ЦНАП – перший в Україні, де одночасно працюють дві найсучасніші системи (відео)

У Кременці водіїв маршруток зобов’язали видавати квитки

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Будинки з паспортом (фото)

Юний спортсмен привіз до Тернополя «срібло» із Закарпаття

Анонс
Тернопільський ФК «Нива» завершить футбольний сезон у Херсоні

У Кременці відбувся масштабний концерт відомого танцювального колективу (фото)

За добу – майже 25 людей з Тернопільщини захворіли на коронавірус

Лікарню №3 у Тернополі не закриватимуть, але стиль роботи вже змінили

Власникам Bentley, Ferrari і Lamborghini на Тернопільщині заздрять не всі

Це цікаво
12 червня в історії Тернопільщини

11 Червня 2021, П’ятниця


Погода
Погода у Тернополі 12 червня

Відео
У церкві на Тернопільщині з’явилась святиня, яка зцілила багатьох людей (фото, відео)

Тернопіль 12 і 13 червня хоче показати приклад всій Україні

У Тернополі із автівки викрали близько 20 тисяч гривень

На Тернопільщині відзначили «Лемківський кермеш» (фото)

100 дітей з Тернопільщини відправили у оздоровчий табір (фото)

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних

Фотофакт
Тернопільські «Красунчики дня»

Циганське щастя вуйка Ладика

…Крізь відчинене вікно у квартирі чую мелодійний дзвін, а потім – закличний голос із явно не галицькою говіркою.

– Ножі! Дешево точу ножі! Виходьте з хати, бо скоро поїду, ніц часу не маю! Виносьте, все, що тупе вдома  – сокири, м’ясорубки, ножиці. Йо! Все заточу майже задурно!».

Виглядаю у вікно. Так, це він, знову він. Смуглявий чоловік років з 50 однією ногою пхає перед собою дивний візочок. Це щось середнє між прялкою і тачкою, видно, що «сам пан склепав». В руці – досить величеньке колотило-дзвінок, десь такий, як першокласникам дають покалатати.

Я його знаю. Щораз, коли він приходить до нашого двору, завжди виношу йому щось підточити. Хоча і не завжди це потрібно. Йду до нього не тому, щоб наточив якусь річ, як просто дати кілька гривень за добросовісну роботу, Віталію – саме так він колись представився. Зрештою, знову є нагода поцікавитися, як ще тримається його «маленький бізнес».

Почувши отой дещо настирливий дзвін і скрип коліщат диво-візочка, у якому невідомо як помістилася ціла пересувна майстерня із точилами, пасками-ременями, якимись спеціальними причандалами у баночках і коробочках, сусіди кажуть: «О! Вже циган приїхав! Треба щось винести, нехай заточить».

– Як життя-буття, пане Віталію? – запитую.

– Та не Віталій я, а Володька, вуйко Ладик мене кличуть, ви що, забули? – Хитрий блиск в очах дає зрозуміти, що мій співбесідник не хоче назвати своє справжнє ім’я, а чому, я згодом зрозумів.

– То що там у вас? – запитує.

Я простягаю Ладику два ножі, один із них – складний, ножиці, невеличку сокирку для рубання м’яса.

– Ви правильний хлоп, – каже Ладик. – Все пильнуєте, аби інструмент був гострий. Так має бути. А то переважно жінки виносять, аби їм щось заточив. Чи в них хлопів нема? Га? Чи може вони вже взагалі нічого там в хаті не точать?- сміється.  

Говорить швидко, не чекаючи відповіді на свої ж риторичні запитання. Нога упевнено натискає педаль, спрацьовують коліщата, велосипедне колесо, до якого примайстрований шків, розкручує вісь, і ось вже набирає обертів круглий точильний камінь.    

Ладик одягає окуляри, бере в руки один із ножів і піднімає його перед собою, пильно дивлячись на небо. Зараз він скаже: «Тупий, давно не точений, я вам все зроблю, аби було файно».

І дійсно, саме це фраза звучить. Мить – і ніж торкається розкрученого точила, і вже летять іскри, мружиться Ладик, віртуозно повертає лезо то в один, то в другий бік, раз у раз легко торкається вістря пальцем, швидко кладе ножик на шкіряний пасок, який теж крутиться разом із зернистим точилом. Ніж на очах ніби «свіжішає», витягує своє до блиску начищене і нагострене єство. Ось і все. Готово. Ладик бере жмуток волосіння, чирк – і відтятий пучок волосся падає на землю. Каже: «Тільки дітям не давайте. Вважайте, я вас прошу, бо то є дуже гостре. І жінці своїй то скажіть».

Я усміхаюсь, а Ладик вже бере наступний ніж, повторює звичну процедуру, потім підточує ножиці, перевіряючи їх на клаптику полотна. Підходить черга до сокирки. Майстер з пляшечки ллє якусь рідину на брусок, швидкими рухами тре по ньому сокиркою, вкотре розповідаючи почуту мною не раз історію про те, що, мовляв, його дід Павло найкраще у селі Великі Верхівки в Мукачівському районі точив все, що можна було точити. Каже, що діда знали на всьому Закарпатті, такий майстер був. 

Запитую Ладика про сім’ю, чи є поповнення у трьох його синів та шести дочок.  

– Олена, жінка, вдома. Із Світланою, їй сім років. А внуків у мене вже 19, – каже. – Якось діти самі дають раду, мало що допомагаємо.

Жінка в колхозі працювала, розповідає далі циган, зараз все то розпалося, а до фермера не хоче йти, дуже із себе пана пне, так людей обдурює восени, що страх. Знаєте, я трохи точив ножі на Закарпатті, але там велика конкуренція, то переїхав до Тернополя, до сина, він на БАМі живе. Та й тут трохи більше можна заробити, ніж в нас, там своя мафія, здирають, то мало що собі залишається, та й податкова ганяє.

Ладик розповідає, що у Тернополі таких як він, – 3-4 спеціалісти із Закарпаття. Їздять дворами, в перукарні заходять, пропонують щось заточити. За один ніж пан Ладик бере від 5 до 8 гривень, стільки ж коштує заточити ножиці. Гостріння сокирки потягне на 10, а повернути до «життя» ножі для м’ясорубки коштує в середньому 7 гривень. 

– Мушу підвищувати ціни, бо бачите, що з тим доларом робиться, та й все дорожчає і нема на то ради, – каже чоловік.

До Віталія-Ладика підходять сусіди, а він, швидко заточуючи домашній реманент, критикує нинішні вироби з металу.

– Та хіба то ніж? Все китайське! Шарк-шарк і вже тупе. Але нехай, мені більше роботи. А було колись! Залізо то залізо! Совєцьке залізо! Дроти можна було такими домашніми ножами перерізати. А сокирки? Та зараз вони щербаті стають, коли рубаєш гусячу кістку! Не то, що колись. Ото я з дідом робив кілька сокир на замовлення. Із сталі робили, з півосі МАЗа, правда, кували довго. Але як віддали в магазин у Мукачеві, то хлопці морожене м'ясо рубали півроку і не точили. Ото метал, а зараз – то таке…

Цікавлюся, як самому правильно заточити ніж чи ножиці.

– Але ви вже, пане! Ото все раз – і всьо вам розкажи, а я що тоді буду робити? Але хай буде, скажу, ви мені все ножі виносите, обіцяйте, що буде так і далі. Пані, ану, дайте ваші ножиці, – звертається до сусідки Ліди. – Ото дивіться. Ножиці мають болтик. Видно, що він розхитаний і самі леза хитаються, не пристають одне до одного. То я то підтягую. Гірше, коли є заклепка, але то теж можна підбити, щоб тісніше було. Даю каплю мастила, дивіться,  вже легше ходить. А тоді точу. Головне, щоб той кут, який є на ножицях вздовж леза, не мінявся, коли точите. А як зміните кут, передасте «куті меду», шураючи по сходах у під’їзді чи на бруску, то можете вже викидати такі ножиці. То я вам кажу, слухайте і дивіться, точіть отак во, від кінця до тих вушок, куди пальці запихаєте. То можна робити і простим напилком, але дуже акуратно.

Щодо ножів, то пан Ладик рекомендує мати вдома їх кілька – окремо до м’яса, овочів, фруктів. Каже, що ножі треба заточувати інакше, ніж ножиці. Їх точать від ручки до кінця леза, під кутом 15-20 градусів. Точити ножі потрібно то з одного боку леза, то з іншого, бо інакше заточення буде нерівним, і вся робота буде марною. Радить в хаті тримати кілька брусків з різною зернистістю. Добре, як є і кругле електроточило, то все можна зробити швидше. Пригодиться і круглий напилок – мусат. А от використовувати так звані механічні  точилки, коли ніж встромляють між два сталеві коліщатка і так намагаються заточити лезо, мій співбесідник не радить.

– То гарантія, що ви зміните кут заточки, і ніж буде недобре заточений, зіпсуєте його. Але нащо вам тим всім займатися? Нехай кожен робить свою справу. Вуйко Ладик багато не бере, ви ж самі знаєте. Приїду до вас раз на місяць, поточу файно – і вам буде добре, і мені якась копійка. Головне, щоб ніхто не псував нерви, різні там фінінспектори. Бо такий світ настав, що думають, ніби цигани золоті гори мають. Звідки? Ото що втовчу за цілий день – то і моє. Ви подивіться на мої руки. Га? Не хотіли би мати такі? Ото воно і є…

Він розкриває широкі, порепані, мов два ковчеги, долоні. Пучки у них, ніби у наперстках- мозолях, що стали вже мало не кістяними наростами. А пальці… Вони у давніх і свіжих порізах, зарубцьовані великими і малими шрамами…

– Та ви не дивіться, що маю такі руки. Мені з ними добре. Дякувати Богу, ще пальці згинаються, аби копійку заробити, а не йти з проcтягнутою рукою, чи порпатися у смітниках. Ото зароблю 500-600 рублів, і жінці поїздом передам, у мене земляк працює провідником. Щось собі лишу, щось сину з невісткою, бо живу у нього, та й внукам треба купити якусь забавку. Ото і щасливий, що маю для кого робити, що комусь я ще треба на цьому світі. В церкві дякую Богу за то всьо..

…Десь через годину точіння, він стомлено зібрав своє нехитре пересувне господарство, попрощався, усміхнувся мені напівбеззубим ротом – з-під вус блиснули три металеві коронки. І поволі покотив перед собою далі свій мобільний засіб для заробітку, пішов на сусіднє подвір’я. Пішов чоловік, який, очевидно, боїться назвати своє справжнє ім’я. Я зрозумів, що майстер просто потерпає, аби хтось не відібрав його єдиний «бізнес», не «дістав» поборами чи податками за те, що він робить для людей….    

Подумалось: а, може, то і є воно, циганське щастя? Відчувати, що ти комусь потрібен на цьому світі. Потрібен сам собі, своїм рідним, дітям-внукам, людям і Господу Богу. Зрештою, отака потрібність, напевно, і є щастям не тільки для вуйка Ладика…                                                        

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора 

 

39

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора