В обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація стрічки краєзнавця-дослідника Ярослава Гевка про видатного поета Василя Ярмуша, чиї твори у часи радянщини були заборонені. Завдяки панові Ярославу, який по крихті збирав інформацію про Ярмуша, сьогодні маємо унікальні документи про життя і творчість людини, яка продовжила традиції кращих митців слова України.

Два роки Ярослав Гевко з дозволу дружини Ярмуша Марії працював над Василевим творчим доробком, розмовляв з матір'ю поета, його родиною, друзями. Тоді всі ще були живі. Сам Василь прожив лише 36 років. Помер після важкої хвороби.

Під час зустрічі присутні подивились унікальний фільм про мужнього земляка, якого не хотіли брати на роботу у жодну редакцію, про його сміливу громадянську позицію і страждання. Режисер Ярослав Гевко пригадує, що у свій час відправив у видавництво "Радянський письменник" власноруч підготовлену до 50-річчя Василя його збірку "Зійшла в полях озимина", але так і не дочекався її виходу. Слово Ярмуша десятиліттями було під забороною. "Чого ви схилились, раби? Чом вниз опускаєте очі? Покиньте копати гроби, в яких закопати вас хочуть" – особистості, які писали такі рядки, владі були неугодні.

Голова ТОО Національної спілки України Олександр Смик влучно зауважив, звертаючись до молоді: «Ви сьогодні щасливі люди, бо вперше відкрили для себе це ім'я. Ми часто вшановуємо тих, кого вже нема, а їх треба шанувати і читати ще за життя».

Спогадами про Ярмуша поділилися донька поета Мирослава Денисюк, краєзнавець Богдан Головин, Ярослав Гевко, голова міської "Просвіти" Дарія Чубата, вчителька ЗОШ №14 Оксана Криницька, дружина Левка Крупи пані Марія, всесвітньовідомий кобзар Микола Литвин, який спеціально приїхав на зустріч. Присутні підтримали пропозицію Ярослава Гевка відкрити музей у Василевій хаті, де все ще й досі збереглося і пам'ятає його сліди. А ще було б дуже добре започаткувати "Ярмушеві поетичні читання" в Острові і возити до майбутнього музею школярів, студентів, педагогів. 

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора