Документи на реєстрацію для участі у виборах міського голови Тернополя у міську ТВК подали 11 кандидатів. 

Нагадаємо, 30 вересня закінчився термін подачі реєстраційних документів на участь у місцевих виборах, що відбудуться 25 жовтня. У Тернопільській міській територіальній виборчій комісії сьогодні, 1 жовтня, повідомили, що майже без проблем зареєстрували таких представників партій: від «Народного контролю» - Володимир Бліхар, від «Громадянської позиції» - Петро Ландяк, від Соціально-християнської партії - Орест Муц, від «Об’єднання «Самопоміч» - Тарас Пастух, від ВО «Батьківщина» - Михайло Ратушняк, Ігор Вонс - від «Блоку Петра Порошенка. І звісно ж, від ВО «Свобода» - Сергій Надал, який нині очолює міську раду.

Про більшість із цих кандидатів на тернопільську булаву «Терен» уже писав. Тоді із нашого поля зову випали двоє відомих у Тернополі чоловіків, які планують сісти у крісло мера. Отже, про них – докладніше.

Орест Павлович Муц – народився 26 лютого 1959 р. у с. Кровинка Теребовлянського району. У «Вікіпедії» стверджують, що він - член Партії регіонів (сам він це неодноразово заперечував – казав, що партквитка ніколи не мав – прим.), економіст, журналіст, громадський діяч. Член НСЖУ (2001). Народний депутат України (фракція Партії регіонів). Із квітня 2002 року до квітня 2006 року — депутат Тернопільської обласної ради від Тернополя. Із 2006 року до 2007 рік — народний депутат України V скликання, член фракції Партії регіонів. Із березня 2009 року — депутат Тернопільської обласної ради шостого скликання, голова фракції Партії регіонів в облраді. Із 27 квітня 2010 року — народний депутат України VI скликання, член фракції Партії регіонів.

Орест Муц закінчив Тернопільський кооперативний технікум (1983 р.), ТАНГ (1995 р.), нині - ТНЕУ), а також Київський національний університет внутрішніх справ, спеціальність - «правознавство» (2010 р.). Усім у Тернополі відомо, що він колись працював офіціантом, а також був шеф-редактором і засновником скандального  обласного громадсько-політичного тижневика «Репортер» (2001–2006). Майстер спорту із греко-римської боротьби (1982 р.).

Володимир Васильович Бліхар – директор товариства «Тервікнопласт» (торгова марка «Viknar’off»). Це – не надто «розкручена» в політичному плані людина. Хоча він уже робив спробу потрапити до Верховної Ради на минулих виборах до парламенту. Володимир Бліхар народився 11 березня 1979 року у Львові. Але навчався у школі у Тернополі. У 2002 році закінчив Тернопільську державну медичну академію імені Івана Горбачевського і отримав вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа». Після проходження інтернатури отримав спеціальність лікар-рентгенолог.

Ще із часів навчання в інституті займався підприємницькою діяльністю. У лютому 2008-го започаткував виробництво метало-пластикових конструкцій. І це підприємство стало одним із лідерів на ринку таких конструкцій в Україні. Одружений. Дружина Олена - також приватний підприємець. Разом виховують трьох дітей: сина Олександра, доньок Елізу та Еліну. Окрім того, Володимир Бліхар - представник відомої у Тернополі лікарської родини із глибоким місцевим корінням.

А тепер – кілька слів про решту кандидатів на міського голову (вони документи подали в останній момент – прим.). Адже про більшість із них інформації дуже мало.

Олег Іванович Вітвіцький народився на Теребовлянщині, у давньому українському селі Застіноче. Цього разу чоловік йде на вибори від Української галицької партії. Чому цього разу? Тому що він уже не раз балотувався, наприклад - в обласну раду. І тоді його просував КУН (Конгрес Українських Націоналістів). Тоді, коли керувала ВО «Батьківщина», тернополянину вдалося стати заступником голови облради. На державну службу він уже більше не повертався. Тепер – депутат Тернопільської міської ради. І позиціонує себе як тернопільський історик і громадський діяч. А ще – автор двох дитячих книжечок про Алярмика. Як волонтер кілька разів відвідував зону АТО.

До речі, оголосив Олег Вітвіцький про свій крок через «Фейсбук» і пояснив усе так: «1. Рішення йти на вибори я прийняв ОСОБИСТО і жодні вигадки про інші фактори щодо такого кроку не відповідають дійсності. 2. Я не перший день у місцевій політиці. Знаю слабкі і сильні сторони моїх потенційних опонентів і свої, також. Тому стримано дивлюсь на шанси перемогти у виборчих перегонах. А основним завданням, яке ставлю перед собою, вважаю донесення до тернополян достовірної інформації про те, що РЕАЛЬНО може зробити майбутній міський голова у майбутній короткотерміновій каденції. 3. Одним із головних чинників, який мотивував мене кандидувати на посаду міського голови стала наша команда, команда «Української галицької партії Тернопільщини».

Роман Юрійович Кінаш цього разу - самовисуванець, але на минулих виборах у депутати Тернопільської міської ради по мажоритарному окрузі №1 він йшов від партії "УДАР". Цей крок був зрозумілим, бо чоловік мешкає на вул. Бригадній (мікрорайон «Кутківці»). Натомість «Терен» виявив, що у Переліку первинних організацій політичних партій України, легалізованих шляхом письмового повідомлення про утворення Тернопільським міським управлінням юстиції (сайт - http://terjust.gov.ua) він вказаний як керівник первинної організації №91 Тернополя Партії Регіонів. Більше жодної інформації в архівах ЗМІ ми не виявили.

Півторак Святослав Романович очолив Тернопільську міську організацію Радикальної партії Олега Ляшка у травні, відразу як її зареєструвало міське управління юстиції. Відповідно, йде він на вибори саме від цієї політсили, хоча її останнім часом досить сильно лихоманило у кадровому питанні. Він - екс-редактор друкованого органу міської ради "Тернополя Вечірнього" і громадський діяч. Втім, ім’я Святослава Півторака є не зовсім «чистим», адже він був замішаний у кількох скандалах «міського масштабу». Місцеві ЗМІ неодноразово писали, як Святослав Півторак "прославився" поборами і конфліктами, працюючи керівником тоді ще кінотеатру «Перемога» і редакторм комунальної газети «Тернопіль вечірній». Натомість його батько Роман Півторак (він сам колись робив спробу стати міським головою – прим.) довго очолював училище у Тернополі, але через постійні скандали і порушені проти нього кримінальні справи позбувся посади. Тепер родина сконцентрувалася на просуванні політичної кар’єри Олександра Півторака – брата, який воював у зоні АТО.

Царик Руслан Ігорович - народився в Криму, але у партії «Нові обличчя» стверджують, що такого патріота України ще треба пошукати. Принаймні Володимир Муц так цитує у «Фейсбук» виступи, що звучали під час конференції політичного осередку: «Це чоловік, який розпочав свою волонтерську діяльність із перших днів Майдану, і до сьогодні жодного разу не здався. Уже десятки років працює на наше місто... І головне – ця людина завжди доводить свою справу до кінця і розуміє потреби людей. Це позитивна людина, за плечима якої є хороший досвід і наглядний приклад діяльності». Руслан Царик тоді заявив: «Я ніколи не був у політиці, і вважав, що це справа не для мене. Але за кілька останніх років все більше людей вказували мені на те, що я зробив більше, аніж діюча влада… Дякую, за надану мені довіру. Обіцяю, що у випадку моєї перемоги, ми залучимо до співпраці кожного, хто відчує бажання чесно вирішувати проблеми громади».

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Фото із відкритих джерел