Храм Святої Покрови з-поміж усіх церков Чортківщини вирізняється особливою духовною атмосферою, яка її оточує. Направду, мало де у районі можна побачити стільки незвичних речей вже одразу на самому церковному подвір’ї.

У цей святковий день зробімо крок назустріч святині, якій нині виповнюється 115 років. У цьому нам допоможе настоятель церкви Михайло Левкович.

- Отче, розкажіть про історію храму, - прошу його.

- Напевно, треба почати з того, що здавна церкви будувались на особливих місцях, відзначених тими чи іншими подіями. Там, де стоїть наша, ще задовго до побудови храму забило потужне джерело з дуже смачною та цілющою водою. Біля нього віруючі люди й вирішили побудувати церкву. Нині джерело обрамлює капличка Божої Матері.

- Маєте архівні дані про те, хто керував будовою, інші подробиці?

- На жаль, такої вичерпної інформації ми не маємо. Є,  правда, окремі, розрізнені факти про це будівництво. Наприклад, відомо, що Святопокровська церква біля джерела постала зусиллями не лише місцевих людей, а й жителів навколишніх сіл. Будували її упродовж трьох років. Стиль храму – візантійсько-класично-романський.  Цікаво, що міщани проект церкви замовили у тодішній Львівській архітектурній компанії, яку очолював архітектор Микола Шашкевич. А будівництвом керував Андрій Дражньовський з Чорткова.

- З першого погляду на церкву зрозуміло: будівничі зводили її на совість, мурований храм дуже органічно вписався у навколишню місцину…

- У цьому велика роль не тільки архітектурного задуму, але й самого будівельного матеріалу. Це місцевий камінь. Люди возили його і з Вигнанки, і з ближніх каменоломень, звідти брали й пісок, глину для випалювання цегли. На Чортківщині у той час не було потужних ливарень, тому головний дзвін замовили і привезли, як тоді казали, «з того боку - Гуцульщини», а саме з Надвірної. Водночас, із церквою будувалась і дзвіниця. До речі, 14 жовтня 1905 року, на свято Пресвятої Покрови, церкву освячував теж священик із Прикарпаття – єпископ Станіславський Григорій Комишин.

- Історія кожного храму - це сукупність людських історій. Мабуть, і у вашого є такі?

- Був один цікавий випадок. У ніч з 6 на 7 липня 1944 року німецькі бомби зруйнували капличку біля церкви. Але скульптурне зображення Матері Божої вціліло. Навкруг літали осколки, лунали вибухи, а скульптура не постраждала. Місцеві люди розповідали, як молодий червоноармієць потайки сюди приповзав, щоб не бачили ні командир, ні комісар, і там, біля Богородці молився. І вона врятувала йому життя.

Після війни парафіяни на місці зруйнованої зробили дерев’яну капличку, а вже у 80-х роках вимурували її з каменю. 

- Буваючи у Чорткові, щораз навідуюсь до цього храму, і бачу, що під Вашою орудою він оновлюється, змінюється…

- Так, ми завжди прагнемо, аби церква і все навколо неї було як духовна оаза, щоб люди могли сюди прийти і помолитися, зупинитися на Хресній дорозі, напитися води з джерела, посидіти у затінку у церковноум парку-скверику. Виклали з каменю символічну гору Синай, на якій молився Мойсей і де він одержав від Господа скрижалі із заповідями. Цікаво, що у тому куточку років з 15 тому забило нове джерело! Його ми назвали джерелом Всецарциці і збудували там каплицю з трьома ангелами, які на своїх німбах підримують склепіннія, де зображено Божу Матір. А нагорі стоїть хрест, де, за свідченням величезної кількості людей, 24 серпня 2004 року з’явилася фігура Пресвятої Богородиці.

- А які біля церкви оригінальні фонтани!     

- Це люди хотіли, щоб так гарно тут було. І воно так стало. І купальню зробили, сходи виклали річковим каменем. Встановили оригінальний годинник на дзвіниці. О сьомій ранку і о сьомій вечора звідти лунає мелодія церковного гімну «Боже, великий, єдиний»…

Після розмови з отцем, перш ніж покинути Святопокровський храм, підійшов до церковного джерела. Кілька ковтків і, здається, усім тілом розлилась живильна благодать. Обов’язково повезу додому цю джерелицю, неначе тихий і радісний спомин про церкву-іменинницю, що у день Святої Покрови відзначає своє 115-річчя…

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора