Дванадцятирічна школа, конкурсний відбір педагогів, робота за контрактом – такі зміни чекають українську середню освіту, якщо Верховна Рада прийме новий Закон. Його проект розміщений на сайті Міністерства освіти і науки та має шанси вступити в дію вже у 2016 році. Чого насправді не вистачає нашій освіті для ефективності, «Терен» з’ясовував у тернополян, які мають досвід проживання, навчання чи викладання за кордоном.

Базового підвищення зарплати вчителям у новій версії освітнього закону не передбачили. Натомість пропонують добровільну сертифікацію педагога, в результаті якої він може отримати підвищення оплати праці. Також йдеться про перехід на контрактну роботу з вчителями. Згідно з таким договором навантаження на педагога може збільшуватись, оплата - залишитись стабільно-незмінною. На сьогодні за даними звіту European Commission навантаження українських вчителів перебуває на нижній межі середньоєвропейського, тоді як заробітна плата є суттєво нижчою.

Український учитель без досвіду в середньому отримує 1300 гривень в місяць, стільки ж заробляє двірник. Щоб заробляти на тисячу більше, педагогу потрібно пропрацювати в школі 10–15 років. Заслужений вчитель України має зарплату у межах 3000 гривень. Щоправда, до ставки педагог може назбирати додаткові виплати: за класного керівника - 20–25% від свого окладу, за перевірку зошитів — 10–20%, за завідування спеціалізованою майстернею, навчальним кабінетом або ж  дослідною ділянкою — 10–15%. Ці надбавки збільшуються після 5 років — плюс 10%, 10 років — плюс 20%, 20 років — плюс 30%. А от більшість додаткових видів робіт, які виконує вчитель після уроків, в оплату не враховують.

Чого насправді не вистачає нашій освіті для ефективності ми з’ясовували у тернополян, які мають досвід проживання, навчання чи викладання за кордоном.

У Китаї – максимальна пошана до вчителів

Тернополянка Світлана Поліщук протягом півтора року працювала викладачем англійської мови у приватних школах міст Китаю - Пекіні та Фучжоу. Як розповідає дівчина, вчитель для китайців – це досить престижна професія, проте іноземні вчителі набагато популярніші за місцевих.

«Китайці не вміють самостійно організувати креативний навчальний процес, тому іноземні вчителі користуються в країні шаленою популярністю, - каже Світлана. - Вони зазвичай працюють у приватних школах, де демонструють нестандартні підходи до навчання. До прикладу, ми під час уроків англійської мови продумували для учнів завдання для розвитку логічного мислення, організовували їх обговорення у ході невимушених життєвих подій – презентацій, дегустацій, вело-прогулянок. А от дисциплінованість стосовно всіх вчителів – на високому рівні як у державних закладах, так і у приватних. Діти готові слідувати системі навчання, педагог для них – справжній натхненник і провідник».

Мотивація учнів у Китаї – дієва. Діти змалечку розуміють, що їм потрібно продовжити навчання у виші.

«Це більше схоже на мотивацію з-під палки, але вона діє стовідсотково, - згадує співрозмовниця. – Протягом дванадцяти років учнів готують до вступних екзаменів, це їх головна ціль у навчальному процесі. Учні здають екзамени після кожного семестру. За місце в рейтингу вони серйозно переймаються вже у початковій школі. Китайці півдня проводять у школі, з 8.30 до 15.30. Після уроків є і сонний час, і підготовка домашніх завдань. Репетиторів для учнів наймають практично усі батьки. Адже в класах учнів може бути і понад 60, до кожного у процесі навчання не «достукаєшся».

За статистикою, у багатьох найпрестижніших вузах світу, приміром, Оксфордському чи Гарвардському університетах, приблизно 30-40% усіх студентів становлять китайці.

«Це тому, що навчання зосереджене на тому, щоб правильно здати екзамен. А це специфічні тести на знання, які не так просто правильно застосувати, - зазначає Світлана. – Тому після вступу китайським студентам нелегко вчитись у вузах».

У Китаї, як і в багатьох інших розвинених країнах, вчителі мають хороші матеріальні та соціальні переваги. У школах великих міст Піднебесної іноземні педагоги заробляють від 1200 доларів, китайські – від 500. Топ-учнів із перших щаблів рейтингу навчання держава забезпечує стипендіями. Це і відіграє вирішальну роль щодо якості навчального процесу.

Американські школи готують професіоналів

Сестра Світлани Катерина Поліщук навчалась протягом року у школі штату Мічіган (США) за програмою обміну FLEX. Сьогодні дівчина – студентка Утрехтського університету у Нідерландах (факультет права, економіки та управління). Вона згадує своє шкільне навчання в Америці як справжню професійну підготовку. Для учнів в США діє вільна програма, орієнтована на майбутню професію.

«Американський учень відчуває свободу і не знає, що таке тиск чи упереджене ставлення, - каже студентка. - У школах немає класів, класних керівників, старост класів, подвійних парт. Тому не існує поняття «улюбленця» чи «білої ворони». Учні мають перелік обов’язкових предметів, самі обирають потрібний для майбутньої професії курс – посилений чи звичайний. Також можна вирішити, у якому семестрі чи навіть протягом якого року їх будуть вивчати. А найбільше тішить вибір необов’язкових предметів – джаз, хор, інтер’єр, економіка споживача».

Семестри в американських школах ділять на блоки предметів. Кожен день учні мають однаковий розклад уроків по цих блоках. Така система, за словами Катерини, дозволяє максимально сконцентруватись та зробити навчання легким для сприйняття.

Хоча колектив класу в американських школах відсутній, у навчальних закладах роблять суттєвий акцент на комунікації та колективній роботі учнів.

«Програму підбирають індивідуально, а тому групи учнів постійно комбінують в іншому порядку. Проте навчання базується на роботі в групах, колективні завдання – типові також і для проведення проміжних тестів. Це і створює ефект невимушених товариських стосунків між учнями».

Окремої уваги заслуговує система оцінювання, завдяки якій учнів орієнтують на результат, а не на кількість балів для рейтингу.

«Ніхто не змагається, кожен почуває себе особистістю. Оцінки вивішують у закодованій системі, без імен та прізвищ. Серед учнів немає звички списувати одне в одного чи користуватись мобільними телефонами», - каже Катерина.

Уроки фізкультури для американців – це вид спорту на вибір. Учні можуть відвідувати заняття з аеробіки, бодібілдингу, плавання, спортивних ігор. У кінці семестру вчителі фізкультури оцінюють не показники нормативів, а теоретичні знання про обраний вид спорту.

«Усі знають, що фізкультура покращує самопочуття та підвищує розумові здібності. Проте часто після закінчення української школи діти ненавидять спорт. Такого б не було, якби учні могли обрати плавання чи гру в теніс для уроків фізкультури. А потім отримати оцінку за знання техніки та специфіки цих видів спорту, а не за нормативи, які не всі здатні осилити. Так відбувалось у моїй школі в Мічігані. Фізкультура була кожен день і давала свій звичний позитивний ефект».

Усі без винятку учні в Америці займаються позакласною діяльністю – біг, футбол, баскетбол, боулінг, участь в мюзиклах, оркестрах. За словами тернополянки, в іншому випадку американських учнів вважатимуть диваком. 

Із держбюджету США на розвиток освіти виділяють найбільшу суму коштів у порівнянні з іншими країнами світу. Вчитель у середньому отримує близько 50 тисяч доларів в рік.

У Польщі зрушення – завдяки адмінреформі

Протягом останніх років вдосконалюється система освіти у сусідній Польщі. Зрушення стались після передачі шкіл у 1999 році до відома органів місцевого самоврядування. Саме тоді директори та педагоги отримали більше автономії у виборі змісту навчання. У результаті - відмовились від традиційних навчальних предметів та замінили їх блоками знань.

«У Польщі гміни (громади, - прим. авт.) самостійно дофінансовують початкові школи (1-6 класи) та гімназії  (6-9 класи), - розповідає тернополянка Людмила Волошин, син якої навчається у першому класі в польському містечку Седльце. – Подекуди на освіту з місцевого бюджету віддають третину коштів. А за останні три роки навчання у рамках середньої освіти, професійні та спеціальні школи  несуть відповідальність повіти».

Ефект передачі польських шкіл на рівень місцевого самоврядування сьогодні відчутний. Завдяки фінансуванню на місцях провели масові ремонти та реконструкції.

«Традиційна школа невеличкого містечка Польщі – це класи з інтерактивними дошками, килимками для занять, місцями для проведення дослідів, - продовжує Людмила. – Навчальний процес дитини можна відстежити в онлайн-журналі та щоденнику. У цих програмах є інформація про успішність, відвідування, розклад, екскурсії та свята».

Мінімальна зарплата вчителів з найнижчою категорією 2.717 злотих за місяць. Залежно від стажу вчителя ця зарплата може зрости вдвічі. Окрім того, із місцевого бюджету фінансують надбавки та підвищення кваліфікації вчителів. Перераховують кошти і приватним школам – як з державного, так і з місцевого бюджету. Ці школи в Польщі вважають допоміжними та необхідними після основного навчання, а особливо - обдарованим учням.

Цього року держава також розпочала забезпечення учнів підручниками.

«Протягом перших трьох років підручники для учнів є безкоштовними, - зазначає тернополянка. – Ми лише купуємо необхідні речі для навчання, список яких надають у школі. Це зошити, фарби та інші приладдя. Також на Раді батьків можна встановити суму, яку ми готові віддати для розвитку школи. Ця опція не є обов’язковою, до внесків ніхто не спонукає».

Суттєвою підтримкою для навчальних закладів Польщі є фінансування з ЄС. Саме завдяки цьому забезпечується рівність доступу до якісної освіти у всіх гмінах. Регіональні фонди ЄС спрямовують більше коштів на підтримку бідніших громад. Також напряму фінансують розроблені ефективні освітні проекти.

Як показує досвід розвинених країн світу, якість освіти починається із фінансування, що забезпечить комфортні умови для учнів та відповідну оплату праці для вчителя. Лише після цього втілення нових підходів до програми навчання стає ефективним. А це і дванадцятирічна середня освіта, яка є доречною задля кращого визначення професійної орієнтації учня, це і блоки знань та вибірковість предметів, які обирають креативні та націлені на результат педагоги.

На даний час український вчитель без досвіду в 6 разів бідніший за китайського, у 7 разів - за польського, у 45 разів – за американського.

Середні зарплати вчителя у розвинених країнах світу становлять:

- Німеччина — 5000 євро;
- США — 4000 доларів;
- Іспанія — 1500 євро;
- Польща — 3360 злотих;
- Фінляндія — 2500 євро;
- Китай — 590 доларів.

За дослідженнями організації економічного співробітництва та розвитку ОЕСР в десятку кращих учні входять школярі тих країн, де заробітна плата, а значить і соціальний статус вчителя - досить високі. Лідирує у цьому рейтингу Фінляндія.

Катерина БОЙКО

Фото з відкритих джерел