Українського актора і театрала Леся Курбаса вшанували на Тернопільщині

   У музеї-садибі Леся Курбаса у селі Старий Скалат Підволочиського району готуються до 130-річчя театрального реформатора, режисера театру і кіно, драматурга, актора Леся Курбаса.

    Щороку, уже традиційно, у день народження митця, 25 лютого у музеї-садибі Леся Курбаса відбуваються мистецькі імпрези,  виставки, присвячені славетному земляку. Цього року вони відбулися під знаком підготовки до знаменної дати - 130 річчя від дня народження режисера, яке відзначатиметься наступного року.

   «Колись цей будинок, де нині музей - належав дідові Олеся, настоятелю місцевої церкви. Тут є п’ять кімнат, в яких зібрані унікальні документи, періодика, театральні афіші і світлини початку ХХ століття, предмети тієї епохи, книги з бібліотеки Курбасів. Намагалися презентувати для відвідувачів музею  уявлення про зародження, становлення і розквіт українського театру», - розповідає директор музею, заслужений працівник  культури України Ольга Петрівна Василишин.

     Кожна кімната музею – то фрагмент із життя та творчості Леся Курбаса. Наприклад, у першій з них відображено дитячі та юнацькі роки Леся. Серед експонатів – книги з його особистої бібліотеки, які засвідчують про його широкий інтерес до навчання, родинні фото, матеріали про діяльність театру товариства «Руська бесіда», в якому працювали акторами батьки Леся, а згодом і він сам. Є тут і експозиція, що розповідає про його навчання у Тернопільській українській гімназії, Віденському та Львівському університетах.

    «Коли ми зайдемо у другу кімнату музею, то перед нами розкривається творча діяльність Курбаса в Києві. Відвідувачам завжди цікаво ознайомитися із рідкісними виданнями, які є тут. Це, зокрема, п’єса «Молодість» М. Гальбе у перекладі Леся Курбаса, журнал «Мистецтво» (1919, № 1) із  статтею режисера про Молодий театр «На грані». На стенді є і журнал «Барикади театру», що побачив світ у 1924 році, тут же - відгуки преси, афіші, програми, численні фотографії, макети театральних постановок», - продовжує пані Ольга.

 Серед театральних раритетів - збережені оригінали  афіш 1922-1926 років театру  «Березіль».

   Власне, експонати наступної, третьої кімнати музею і розповідають про театр «Березіль» у Харкові, про кращі  вистави здійснені Лесем Курбасом і його сподвижниками. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» в Харкові Курбас малює світ, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах». Творча співпраця тривала і в Харкові.

   У музейній кімнаті також відтворено долю Курбаса у той час, коли він перебував у тюрмах,  останній його театр у Соловецькій тюрмі.

3 листопада 1937 року Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандормох в Карелії. Наступного дня там же розстрілюють 1111 етапованих із Соловецького кремля — «в честь подготовки к празднованию ХХ-летия Великой Октябрьской социалистической революции». Серед 1111 розстріляних – Микола Зеров, Павло Филипович, Марко Вороний, Валер’ян Поліщук, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Михайло Яловий, Олекса Слісаренко, Антон Крушельницький, Матвій Яворський, Володимир Чехівський...

    У 1957 році Леся Курбаса посмертно реабілітовано. 30 років творчість видатного діяча культури була під забороною.

 Лише у 1991 році Кабінет Міністрів України скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР»…

    «Четверта за рахунком кімната, є, по суті, своєрідним мистецьким залом, де ми проводимо зустрічі, театральні, літературні вечори. У центрі, біля сцени - погруддя Л.Курбаса. Тут можна побачити численні фотографії меморіальних дошок на честь Л.Курбаса, дипломи та грамоти, автографи та відгуки відомих людей, які відвідували наш музей», - каже пані Ольга. 

      У музеї серед збережених відгуків є й хвилюючі слова завідувача кафедри театрального мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, народного артиста України В’ячеслава Хім’яка. А звучать вони так: «Мабуть, ви, шановні земляки Леся Курбаса дуже щасливі, що живете там, де жив наш геніальний митець, ходите його стежками, милуєтесь тими краєвидами, серед яких зростав він. Завдяки таким людям, як він, ми маємо можливість видавити з себе комплекс меншовартості, бо не може бути менш вартісним народ, який вирощує таких геніїв”.

    Зараз працівники музею-садиби у Старому Скалаті вже живуть думками про 130-річний ювілей Леся Курбаса. Адже корифея українського театру тут по-справжньому люблять і шанують. Кожен його день народження в Старому Скалаті відзначають нарівні з храмовими святами. До речі, знаменно, що характерною ознакою наступного святкування стане й те, що  відзначатиме своє 30-річчя і обласний меморіальний музей в Старому Скалаті. Адже саме 19 лютого 1987 року, напередодні столітнього ювілею Леся Курбаса, тут відбулося урочисте відкриття першої експозиції в домі, де виріс і з якого пішов у світ видатний актор, режисер-новатор і справжній патріот України. До цієї дати планується видати оновлений путівник “Музей-садиба Леся Курбаса”, провести урочисту академію, відкрити художню виставку, організувати зустрічі тернопільських театралів, акторів  провідних українських театрів.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото автора

Вибір читачів за тиждень

Відео