Перший в Галичині пам’ятник Тарасу Шевченку було встановлено 105 років тому у селі Бурдяківці на Тернопільщині

Серед майже тисячі пам’ятників Великому Кобзарю, споруджених у світі, є і той, що стоїть нині в Борщівському районі,  у селі Бурдяківці.

Шевченко прийшов в Галичину після 1861 року

Тернопільський історик, завідуючий відділу обласного краєзнавчого музею Олег Гаврилюк каже, що на Галичині творчість Тараса Шевченка здійснила «прорив» після 1861 року.

– Сталося це після того, як до Львова шевченкові твори привіз наш земляк із Нараєва, український книготорговець, меценат, громадсько-освітній  діяч Михайло Димет. Свого часу він закінчив Бережанську гімназію, працював у Львові радником у магістраті, заступником президента торговельної палати міста. Він видав власним коштом «Словник німецько-руський» Омеляна Партицького й інші книги. Подарував «Просвіті» чимало книжок і брошур. Так ось, у 1862 році Михайло Димет привіз із Києва в Галичину, в тому числі й у Бережани, «Кобзар» Тараса Шевченка, – сказав історик.

Поява творів Великого Кобзаря зробила в Галичині, за архівними спогадами сучасників, «цілу революцію межи русинами». Його поезії переписували, читали на вечорницях, вивчали, навчали дітей, а купивши, зберігали як найдорожчу реліквію. Все це послужило певним поштовхом до створення різноманітних виявів пошани до Тараса Шевченка, в тому числі й виявилося у встановленні пам’ятників поету.

Перший в Галичині  

Одним з найцікавіших монументів краю дослідники вважають перший в Галичині пам'ятник Кобзарю у Бурдяківцях Борщівського району /див фото/.

А увіковічнив пам'ять про Тараса Шевченка наш земляк із Буцнева Тернопільського району Олександр Лушпинський.

– Цей пам’ятник Кобзареві можна вважати першим монументом на честь Тараса Шевченка у всій Галичині. До речі, після того, як Олександр Лушпинський у 1911 році встановив пам’ятник Шевченку у Бурдяківцях, він став автором пам’ятника поету і у Винниках поблизу Львова, – розповідає Марина Ягодинська, директор обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури.

За її словами, талановитий архітектор також спроектував церкву у Серединках, храм у Чернелові-Руському Тернопільського району, будинок Народного дому у Копичинцях на Гусятинщині. Серед його робіт – будівля читальні у Буцневі, де нині будинок культури.

– Олександр Лушпинський серед інших архітекторів брав участь  у відновленні собору св. Юра, а різьблений, у народних традиціях іконостас за проектом митця у 1937 році демонструвався на виставці у США. Помер архітектор у 1943 році, похований на Личаківському цвинтарі у Львові, – каже Марина Ягодинська.

Правдами і неправдами

У радянські часи, коли, незважаючи на певний супротив влади,  спорудженню монументів поету передували численні погодження, громади самі бралися за встановлення пам’ятників Тарасу Шевченку. Але, досить часто, такі пам'ятники, що мали мистецьку вартість, встановлювали подалі від обласного та районних центрів.

Наприклад, у селі Курівці Зборівського району пам'ятник Шевченку роботи Володимира Лупійчука було споруджено за кошти, зібрані вчителями і сільською молоддю за постановку по довколишніх селах п'єси "Назар Стодоля." 

– У Тернополі перший пам'ятник Тарасу Шевченку був споруджений у 1952 році в парку його імені. Мистецької цінності він не мав і простояв до реконструкції парку в 1970-х роках. Згодом, у 1982 році у сквері біля обласного драмтеатру було встановлено пам'ятник авторства Миколи Невеселого, який офіційно призначався для вестибюлю новозбудованого Палацу культури "Октябрь" (нині "Березіль" ім. Л. Курбаса), – каже Марина Ягодинська.

Виявляється, як пригадув свого часу краєзнавець Гаврило Черняхівський, «пам'ятник Т. Шевченку в Тернополі був поставлений уночі, без належного відкриття. Але зняти пам'ятник Кобзареві партноменклатура вже не змогла, побоялася громадського спалаху протесту».

Майже детективна історія вийшла зі встановленням пам'ятника у Настасові. Ось як про це пригадував нині покійний колишній голова обласної письменницької організації Богдан Бастюк на сторінках «Поетичної Шевченкіани Тернопілля».

«У ніч з 30 квітня на 1 травня 1969 року на одному з роздоріж у селі Настасів Тернопільського району на рештках постаменту, що зостався від "фіґури" святого Миколая, з'явився скромний пам'ятник-погруддя Тараса Шевченка... Сказати, що це було несподіванкою для тодішніх керівників району й області - це нічого не сказати... У часи, коли без їхнього дозволу-санкції і ворона не мала права перелетіти через ту чи іншу селянську хату, поява нехай і непоказного пам'ятника, нехай і в селі віддаленому від автотраси - надзвичайна подія, себто, «ЧеПе» - «чрезвичайноє проісшествіє», бо саме так з волі кремлівських небожителів та їхніх київських попихачів прийнято було називати отакі випадки проявів бодай найменшої ініціативи "простої" людності на місцях... А за кілька місяців до цієї пам'ятної події зі Львова приїжджала вантажівка, на платформі кузова якої з майстерні скульптора Д. Крвавича везли до Тернопільського краєзнавчого музею - художньо-меморіальну дошку з барельєфом Володимира Гнатюка... Але, крім згаданої бронзової дошки..., переправлялося тоді на Тернопілля і погруддя Тараса Шевченка роботи ще зовсім молодого випускника Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша Ярослава Павуляка... Пізніше барельєф Гнатюка знайшов собі місце в офіційно відкритому музеї у Велесневі, а погруддя Кобзаря якогось дня привезли до крайньої хати у Настасові, а далі - на фірі - до садиби Павуляків....».

«У камені, бронзі, граніті»

Є на Тернопільщині унікальне видання, яке умістило фотографії чи не всіх пам’ятників Тарасу Шевченку у нашій області. Це – альманах «У камені, бронзі, граніті». Його підготовлено на основі матеріалів, зібраних спеціалістами Тернопільської інспекції охорони пам'яток історії та культури та Державної архіву Тернопільської області.   

– Тут є зображення пам'ятних місць, пов'язаних з перебуванням на Тернопільщині Тараса Шевченка, опис монументів, меморіальних таблиць, встановлених в області. На Тернопіллі зараз нараховується 175 пам'ятників, меморіальних дощок, пам'ятних знаків і будинків, що пов'язані з перебуванням Тараса Шевченка на Тернопільщині чи з його вшануванням. До речі, найбільше в Україні їх нараховується на Львівщині – близько 200, а на Івано-Франківщині – понад двісті, – розповіла Марина Ягодинська, директор обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури.

За її словами, на жаль, не всі пам’ятки, що стосуються вшанування Тараса Шевченка, нині у задовільному стані. Ті, котрі були виготовлені із каменю чи бронзи, збереглися добре, а інші, зроблені із менш тривкого матеріалу, потребують оновлення. Але місцеві жителі намагаються підтримувати їх у хорошому стані, що засвідчує прагнення людей зберегти та увіковічнити пам’ять про Великого Кобзаря.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото з відкритих джерел

Вибір читачів за тиждень

Відео