На Тернопільщині капеланська служба Української православної церкви Київського патріархату прозвітувала про свою роботу за два роки.

Про те, що така, порівняно молода, духовно-військова інституція має авторитет на Тернопільщині, засвідчило, принаймні, два факти. По-перше, на звіт цієї служби прийшли не тільки, власне капелани, але й представники волонтерського руху, благодійники, меценати. По-друге, на таку подію завітав голова облдержадміністрації Степан Барна. Прийшов, очевидно, дізнавшись про неї буквально перед її початком, бо, принаймні, цей візит керівника області ніде не анонсувався. Але, зрештою, справа не у тім, хто і коли до кого прийшов. Головне те, що робили оці, справді подвижницького характеру, люди – священики, які через військовий конфлікт стали капеланами.

- Відколи почалася війна, ми переконалися, що Церква є невід’ємною складовою, яка працює на Українську державу, - сказав, звертаючись до присутніх, Архиєпископ Тернопільський, Бучацький і Кременецький Нестор. - Нині маємо і справжню армію, і справжню капеланську службу. Звичайно, отцям не просто нести оте служіння, якому ви самі вчилися на власному досвіді. Ви зрозуміли душу солдата і підтримуєте кожного бійця. І це – великий подвиг. Я щиро пишаюся, що ви туди пішли не з примусу, а через те, що серцем відчували необхідність зробити такий крок, - підкреслив владика.

Подякував капеланам за їхню духовну працю і голова облдержадміністрації Степан Барна.

- Для мене, як  голови облдержадміністрації, дуже важливо, щоб наші хлопці, які там, на передовій, перебувають, відчували, що про них  пам’ятають і їх підтримують. І те, що я не раз в окопах зустрічався із нашими капеланами, свідчить, що туди нікого насильно не заганяли. Всі йшли за покликом душі і серця. І те, що ви зробили на першому етапі, було визначальним. Бо саме тоді українська держава не мала ні армії, ні зброї, ні солдат. Але вона мала духовність і підтримку Церкви. І саме Церква насправді сформувала українську армію. Тому зараз й готується проект про капеланську службу. Тобто, йдеться про те, що там, де буде відновлюватися військова частина, обов’язково має бути церква. А у нас, на Тернопільщині, такі частини відновлюють у Тернополі, Теребовлі, Чорткові, Бережанах, Кременці. Згадайте, мало хто вірив у відродження 44-ї бригади у Тернополі. А нині там служить три з половиною тисячі військовослужбовців. Розширили на 50 осіб і Національну гвардію. Таких темпів відновлення військової інфраструктури за останніх тридцять років у нас не було. Це означає, що рівень довіри до тих військових частин, капеланської служби серйозно зростає. Але ми повинні не лише відновлювати військові частини, але й формувати там патріотичний, християнський дух. - сказав Степан Барна.

За його словами, 14 травня запланований виїзд у Старобєльськ, де  відзначатимуть дворіччя з часу заснування батальйону «Збруч».

- Головна ідея яка? Не просто відвезти туди групу артистів, кілька чиновників чи депутатів. Головне дати відчути хлопцям, що є ті, котрі за них думають, переживають. Також туди відправлять матеріальну допомогу. Усі райони закріплені за військовими частинами. Хотів би, щоб ви розуміли, що для кожного капелана облдержадміністрація, обласна рада, органи місцевого самоврядування є надійними союзниками. І ще одне. У  Тернопільській області 2 750 демобілізованих учасників АТО. Їм теж повинні приділяти увагу отці-капелани. До речі, ці хлопці можуть безкоштовно, за рахунок коштів обласного бюджету, пройти реабілітацію в медичному центрі в Петриках, що діє на базі геріатричного пансіонату. Я вже не кажу про Микулинці, Більче-Золоте, Заліщики, де такий процес чітко налагоджений. Є у нас 128 хлопців-інвалідів війни. Їм теж потрібна увага суспільства. В тому числі й капеланів. Маємо і 80 сімей загиблих солдатів, які потребують нашої спільної підтримки, - підкреслив Степан Барна.

А потім, власне, пішла мова про роботу капеланської служби за останніх два роки.

Присутнім продемонстрували відеозвіт про діяльність служби: зібрані факти, документи, світлини.

Отож, початок діяльності капеланської служби на Тернопільщині було закладено разом із першими поїздками нині старшого військового капелана, протоієрея В’ячеслава Кізілова в зону АТО. Ще тоді стало зрозумілим, що перебування капеланів на передовій – необхідне. Про це неодноразово говорили офіцери та й самі бійці. А перша поїздка відбулася у батальйон «Збруч», у селище Чаплинка на Херсонщині. На пропозицію виконати свій душпастирський обов’язок першими відгукнулося два протоієреї. А за неповний рік на передовій побувало 11 капеланів. Найперші капеланські місії у зону АТО – це не тільки душпастирська опіка бійцями на передній лінії боїв, але й організація збору волонтерської допомоги захисникам Вітчизни. Військове спорядження, медикаменти, продукти харчування, автотранспорт – все це капелани доставляли на схід України. Завдяки церковним громадам Української православної церкви Київського патріархату та їхнім настоятелям було організовано безперервний процес збору волонтерської допомоги.

До остаточного встановлення і роботи відділу військового духовенства при УПЦ КП синодального управління військового  духовенства у Києві, військові капелани Тернопільщини здійснили понад тридцять волонтерських рейдів у зону АТО. Було придбано та передано бійцям тепловізори, генератори, бензопили, автомобілі, прилади нічного бачення, спеціальні приціли, тактичне спорядження, біноклі та інше необхідне приладдя й техніку.

Капеланська служба везла допомогу усім, хто її потребував і за нею звертався. Це – батальйони «Збруч», «Шахтарськ», «Азов», військові бригади.

Старший військовий капелан В’ячеслав Кізілов розповів, що з керівництвом 44-ї артбригади налагоджена співпраця та підписано договір про душпастирську опіку у всіх її підрозділах в Україні. Загалом, за два останніх роки передано допомоги на більш як 2 млн грн вагою понад 100 т. Це стало можливим завдяки небайдужим людям, меценатам, підприємцям, волонтерам, які підтримали капеланську службу Тернопільської єпархії УПЦ КП.

Йшлося і про те, що у Тернополі було створено необхідну базу для дислокації військової частини. Тому тут й відновлено діяльність 44 – ї артилерійської бригади. Одразу ж виникло питання душпастирського служіння. Першими духівниками стали отці В’ячеслав Кізілов, Богдан Статкевич та Володимир Андрусів, який пробув із бійцями у зоні АТО понад 160 днів. На території військової частини проводилися регулярні богослужіння, таїнства сповіді, причастя, години неформального спілкування, відзначення християнських свят.

Частий гість бригади - архієпископ Тернопільский, Бучацький та Кременецький Нестор. З його благословення і відбувалися усі пам’ятні в бригаді події, в тому числі й відправлення віськовослужбовців на передову. У зоні АТО священики перебували у надзвичайно складних умовах, де порівну ділили з бійцями усі труднощі військового життя. Разом з ними будували польові каплиці, храми. Так, спільними зусиллями була збудована каплиця у стилі криївки у Сєвєродонецьку, у 44-й бригаді під опікою отця Володимира Андрухіва. Великий емоційний та моральний вплив на капеланів мала співпраця із добровольчими батальйонами. Один з них - Перший козацький батальйон «Торнадо».

- Наші капелани залишили у душах бійців глибокий слід, усюди, де вони були. Для кожного бійця військовий капелан став другом, батьком і братом, розрадником. Нерідко траплялося, що поїздка,  запланована на місяць, тривала 2-3 місяці. Так ставалося тому, що священики розуміли свою відповідальність, високу місію, щиро відгукувалися на потреби бійців. Під час чергової, другої ротації у зону АТО поїхало шестеро священиків капеланської служби, які залишилися ще на один місяць на третю зміну. Крім виконання своїх душпастирських обов’язків, отці готові були надати і першу медичну і психологічну допомогу, оскільки проходили спеціальні підготовчі курси у Києві, - розповів старший військовий капелан отець В’ячеслав Кізілов.

Крім цього, капеланська служба впроваджує програму адаптації бійців до мирного життя. Це – книготерапія, співпраця з психологом, сучасні практики духовної реабілітації військових, подолання стресових ситуацій. Діє «Школа життя» - курс лекцій та практик для подолання шкідливих звичок. Священики не стоять осторонь складних етичних та моральних проблем, що є у нашій армії. Серйозну увагу приділяють роботі з допризовною молоддю.

- П’ятеро капеланів були нагороджені медалями «За службу Україні», відзнаками та грамотами Міністерства оборони, - додав священик капеланської служби диякон Олексій Левенець.

Капеланське служіння у польових умовах надзвичайно складне. Ось і священик Олексій Левенець розробив переносний престіл для богослужінь у польових умовах. У грудні 2014 року з благословення святійшого патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета для капеланів у зоні АТО було подаровано десять комплектів переносних престолів. За останні два роки завдяки співпраці з благодійними організаціями капеланській службі вдалося забезпечити медикаментами та передати у військові  шпиталі через капеланську службу Харківської єпархії УПЦ КП, логістичний центр у Тернополі, ГО «Самооборона Майдану»  антибіотиків на більш як 800 тисяч гривень.

У планах капеланської служби – запуск власного медійного центру, нові проекти, продовження співпраці з громадськими та благодійними організаціями. А разом з Благодійним фондом «Апостол», Центром впровадження програм ЮНЕСКО, ГО «Самооборона Майдану», Спілкою бійців та волонтерів АТО «Сила України», Всеукраїнським громадським об’єднанням «Українське реєстрове козацтво» планується створити  екопоселення у козацькому стилі в селі Кокошинці Гусятинського району в рамках проекту «Козацька школа».

Того ж дня групі капеланів, благодійників та меценатів було вручено нагороди за подвижницьку працю задля захисту та зміцнення обороноздатності України.

Орест Сарматський

Фото автора