Якби хтось випадково сьогодні зайшов на головне підприємство «Агропродсервісу» у Настасові, то, мабуть, подумав би, що потрапив на якийсь поважний етнографічний фестиваль. Усе чарівне жіноцтво, передусім апарату управління, немов героїні із народних обрядових свят, демонструють ледь не всі стилі і техніку української вишивки. Це дійство і видовище просто зачаровує своєю свіжістю, весняністю, світлими чарами і загадковістю, яка притаманна кожній українській жінці, берегині нашого народу.

Не відстають і чоловіки, які дефілюють у вишиванках і потайки намагаються справити враження на панянок. У цей день усі навперебій вихваляються вишиванками своїх бабусь і матерів, які дбайливо збережені та перенесені на сучасні блузки і сорочки. Це ж прекрасно, що ніби  вервечка, снується нитка історичної пам’яті, яку так ревно оберігають і примножують в «Агропродсервісі».

А ще у Настасові кидаються у вічі непідробне духовне піднесення серед працюючих. Вишиванка емоційно заполонила своєю магією, неповторною індивідуальністю об’єднала весь колектив компанії.

І дуже добре, що в Україні народилось таке прекрасне  свято – День вишиванки. Хоча воно налічує лише кілька років, проте вже встигло зробити свій фантастичний потужний внесок у єднання і культурне відродження всього багатонаціонального українського народу. Тож, дай Боже, нам побільше позитивних емоцій, бо люди трохи приупали від страхіть війни на сході держави, економічних негараздів і соціальних потрясінь.

Вишиванка – не просто сорочка, саме у ній відображена душа народу, бо кожен її візерунок має велику захисну силу, є показником працьовитості, зв'язку з природою і сподіванням на кращу долю.