Татарин, голову якого сепаратисти оцінили у 150 тисяч євро

unnamed-6

Боєць «Правого Сектору» з позивним “Татарин« - легендарна  особистість. До війни, проживаючи на території Кримського півострова,  займався реставрацією меблів і навіть не думав, що прийдеться взяти в руки зброю й повести за собою татар у вир боротьби за незалежність Криму і України. На його рахунку десятки вбитих терористів, він два рази був у полоні, проте виходив з »сєпарського” пекла, йому  руки  різали й відразу ж  зашивали, щоб він виказав інформацію, та чоловік залишався вірним Батьківщині до кінця. Публікуємо історію про легендарного комбата в рубриці «Війна, як вона є».

Коли розпочалась смута в Криму і прибули, так звані «зелені чоловічки», він почав вимагати від  влади, щоб йому з побратимами видали зброю для захисту республіки та тодішнє керівництво виявилось слабодухе.  Татарин вирішив продовжувати боротьбу своїми силами та надто вони були нерівні. Тоді всі  чекали, що прийде Українська армія і вони разом визволятимуть південний край проте, не так то було. Після фіктивного кримського референдуму, місцева влада повивішувала російські прапори на території півострова, а  чоловік взяв і  вивісив український прапор. Працівники служби безпеки України, які перейшли на бік сепаратистів, схопили “Татарина” і довго катували, а потім передали “беркутівцям”. Ті, познущавшись, передали російським козакам, а ті викинули на кордоні з Україною, де його підібрали наші прикордонники.

Згодом чоловік опинився в лавах «Правого сектору», де його навички помітило керівництво. Так він став керівником одного з підрозділів.

Бувало всяке. І треба було вбивати, і обмінювати полонених сепратистів на свого мертвого товариша, і нерівний бій, коли потрапили у засідку.

Під час одного з боїв хлопці вирішили підірватись та Бог вирішив, що комбат має жити та воювати далі. Його контузило, розірвало руку і він, на превеликий жаль, попав в полон. Опритомнів від того, що осетин (російський найманець), відрубував йому залишки ручної кісті, та на щастя шаблюка не змогла перерубати її. (Вже пізніше, визволившись з полону, Татарин повернеться на  російський блокпост, знайде цього осетина, знищить його, а шаблю забере, як сувенір - ред.). Потім розпочалося справжнє катування. З нього намагались вибити зізнання, що він “правосєк”, адже на той час  обличчя комбата, ще не було відоме сепаратистам, та чоловік, стримуючи біль, твердив, що він з батальйону “Дніпро”, інакше б його розстріляли на місці. Хоча знущаючись, йому кожного дня вливали  ліків на дві тисячі гривень, щоб не помер, розуміли, що цей бородатий дядько, не простий воїн. Возили на страту, ставили під стінку і стріляли поверх голови, щоб зламати бойовий дух, вночі комбата клали спати на землю, а інших полонених на ліжка з білими простирадлами,  таким чином, хотіли викликати ненависть до побратимів, в статевий  орган йому вставляли катетера, таким чином намагалися вберегтись від його втечі. Декілька днів Татарин терпів, а потім йому захотілось померти, сил уже не було. Ще й кавказці, які воювали за москалів, приносили голові “днрівської” служби безпеки, російському полковнику 100 тисяч доларів, щоб забрати “Татарина” і зробити публічну страту. Мовляв, стратимо мусульманина і ніхто уже з “правовірних” не воюватиме на боці “укрів”. Та російський полковник, виявився з офіцерською честю, якщо це так можна назвати. Він відповів, що своїх полонених  обмінює на інших, але не продає.

Потім надійшла новина, що Татарина з двома “правосєками” і одним підполковником ЗСУ, мінятимуть на 12 сепаратистів і одного російського майора. Коли настав день обміну, він і слова  не міг вимовити від хвилювання. Спочатку передали наших  трьох полонених і дочекались своїх 12, “Татарина” тримали, оскільки на нашому боці, ще був їхній офіцер. Раптом, хтось з нашої сторони почав кричати: “Я без Татарина не поїду”, Чоловік, почувши це, почав втікати в наш бік: голий, з катетерам в тілі. Сепаратист, який віз кримчанина, декілька секунд мовчав і думав, що робити, коли зрозумів, хто з його рук вислизає, почав бігти за ним і кричати: “Стій, Татарин! Стій” і вже готувався стріляти в полоненого, аж раптом з нашого боку хтось з солдатів випередив його і терорист впав замертво.  Уже добігши до наших, Татарин підійшов до російського офіцера і сказав йому: “Передай своїм мудакам, що вони упустили Татарина”. Пізніше, наш Герой забере пістолет ТТ в убитого бандита і віддасть своєму рятівнику.

Потім було лікування і знову війна.

Черговим випробуванням для Татарина стало Дебальцево. Одного разу, під час бою, їдучи машиною через поле, він попадає під обстріл, як наслідок - полон. Цього разу, сепаратисти уже не церемонились і зразу пролунала команда: розстріляти. На місце страти, його вели 4 терористи, які під час конвоювання мали необережність залишити чоловіка самого. Це була їхня помилка ціною в життя. Коли Татарин побачив, що вороги залишили його без уваги, він вскочив в танк, який стояв неподалік, і натискаючи все підряд, завів його. Коли “сєпари” відкрили вогонь по ньому, він просто розчавив нападників і на танку дістався наших позицій. Працівники СБУ, зразу ж машину забрали, сказали, що вияснятимуть, як вона попала на територію України.  А ціна тепер за голову комбата виросла до 150 тисяч євро.

Татарин мріє вільно пройтися вулицями українсько-кримської Ялти, скупатися в рідному Чорному морі, обняти своїх діточок, які ростуть без батька, та коли настане такий час - невідомо.

 

Вибір читачів за тиждень

Відео