Ночував у парках, аеропортах, на вокзалах (фото)
«Я був у тридцяти трьох країнах, крім Тунісу, — всі європейські. В Європі не так багато країн, тому вирішив побувати в усіх. Для початку», — каже тернополянин Олег Кошла.
Подорожує він найчастіше восени, взимку та навесні. Адже саме тоді можна знайти квитки на автобусні- чи авіарейси за низькими цінами. Такі шукає на сайтах лоукост-перевізників. До речі, інформацію про бюджетні мандри збирає у своїй фейсбук-групі Free Travels. Тож поспілкувалася з Олегом про подорожі, пригоди та економію.
— З чого і коли почалися мандрівки?
— Вперше поїхав за кордон у 2006-му, але активно почав мандрувати десь два з половиною роки тому. Певне, все почалося з самостійної поїздки. Бо до того були мандрівки, організовані турфірмами, і вони мене «напрягали» — тебе везуть кудись, ти не можеш ні змінити маршрут, ні готель, не маєш часу десь погуляти. А коли попробував мандрувати сам, одразу втягнувся. Це як наркотик.
— Які пригоди траплялися? Що страшне, смішне було?
— Страшні пригоди трапляються, коли десь на села їдеш (сміється – А. З.). Була така смішна і стрьомна ситуація. Це було на півночі Польщі. Я їхав міжміським автобусом. У мене завжди в подорожах рюкзак і невелика наплічна сумка, в якій фотоапарат, камера, паспорти, гаманець і всяке таке. Поставив те все біля себе. Коли точно зупинка не знав... От і сиджу, бачу замок, ну і то треба шоферу казати, щоби зупинився і виходити швиденько. Я схопився, рюкзак вхопив, вийшов. Озирнувся — красиво. Дай, думаю, дістану фотік. Хоп, а сумки нема. Бігом на зупинку, думаю, мо, якісь таксисти є, щоб автобус наздогнати. Але які там таксисти — маленьке містечко. Тоді, думаю, давай кого-небудь запитаю. Стоять дві машини, до першої мужик вийшов, до нього підбігаю, описую ситуацію, кажу: поможіть, заплачу вам (цікаво чим, гроші в тій сумці, що поїхала, в кишені тільки кілька злотих). Він каже: та нє, їду косити на город і поїхав собі.
Тоді я до другого, старшого дядька. Кажу: так і так, шеф, фсьо пропало. Він каже: ну поїхали. Автобус ми не наздогнали. Приїхали в те місто, куди він їхав, а там кілька зупинок, поки я виходив дивитись на бус (якийсь стояв, але не мій), під‘їхало весілля і багато авто підперли того чувака, з яким я їхав, він каже: біжи на автобусну, а я, як виїду, то дожену. Ми туди, там нема, знову стоїть якийсь, знову не той, що треба. Повертаємося в місто, і тут бачу автобусне депо чи то пак АТК, чи як вони там називаються. Заїжджаємо, дивлюсь — мій автобус, якраз шофер виходить, я до нього, все в автобусі так і лежало, ніхто нічого не взяв.
Ну і все, дядькові подякував, питаю: скільки, він каже: ніскільки, я собі маю спацерек сьогодні, не мав шо робити, а так покатався. Потім він ще повіз мене по кількох замках і церквах, різним пам’яткам, екскурсію зробив, про війну і Путіна поговорили, і відвіз назад у те місто, де підібрав, і все абсолютно безкоштовно. Так що в принципі навіть погані ситуації часом обертаються на добре.
— Яка країна найбільше сподобалася?
— Мабуть, Італія. Був там вчетверте, щоразу відвідую нові місця і щоразу все по-іншому. Північ, де Альпи, така Австрійсько-Німецька, і чим далі на південь, тим божевільнішими стають люди. В Неаполі переходять дорогу тільки швидкі або мертві пішоходи — ніхто не звертає уваги червоне чи зелене світло, не перепускає на пішохідних переходах. Дуже сподобалося у Португалії. Там чудова їжа, добре вино та портвейн, що ясно, бо він походить з Порту. Був скептично налаштований щодо цієї країни, а там виявилося дуже мило, а ще відносно недороге проживання та харчування порівняно з іншими країнами Європи.
— Як можна зекономити на витратах?
— Їжу переважно купую в супермаркетах. Правда, іноді їх важко знайти, бо, буває, розташовані далеко від центру чи за містом, але є навігатори, особливо добре мати офлайн-карти. Купую щось швидкого приготування, мівінку часто беру з собою. У хостелах майже завжди є кухні, де можна собі щось приготувати.
Оскільки найдешевші подорожі не в туристичний сезон, тому більше подорожую восени, взимку, навесні. І коли довго ходиш, рятує гарячий чай чи кава. Тому беру з собою термос. Так економиш, бо завжди можна попросити десь кип’ятку. Іноді його дають задарма, іноді беруть за це смішні гроші, ну, іноді це смішні гроші за їхніми мірками. Літом добре мати з собою півлітрову пляшку, бо в жарких країнах на вулицях є фонтани з питною водою.
Дешево поїсти можна у студентських їдальнях, щоправда, їх буває важко знайти. Але завжди є місцеві, в яких можна запитати. У Швеції та Норвегії продають одноразові грилі — приготувати щось гаряче можна в будь-якому парку, це виходить досить дешево та смачно.
На ночівлі можна зекономити, якщо вибирати нічні переїзди. Сідаєш в автобус, засинаєш і прокидаєшся вже в іншому місті. Якось було п’ять нічних переїздів поспіль. Звикаєш і зразу відрубуєшся. Якось спав у віденському парку. Ночував у аеропортах і на вокзалі. В Європі не страшно. Ось заночувати у Запоріжжі на вокзалі було б страшніше.
— Є традиції в мандрівках?
— Я люблю пиво, тому завжди пробую місцеве. Найліпше було в Бельгії та Чехії – там його варять найрізноманітніших видів і з різними смаками.
— Куди їдеш наступного разу?
— В Ізраїль. Трапилися квитки за половину від вартості —переліт зі Львова й назад обійшовся в 1 300 гривень.
Анна Золотнюк
Фото надані Олегом Кошлою.
