Новий рік - прекрасне свято. Точніше так: Новий рік може бути прекрасним святом, якби не пияцтво, якщо б не безсонна ніч перед телевізором і якби не контраст між очікуванням «чогось» 31-го грудня і відсутністю цього «чогось» 1-го січня. А так - все дуже мило. Мороз, передсвяткова суєта, загальна нервова напруженість. Діти чекають на подарунки, дорослі намагаються раніше завершити справи, попередньо відсвяткувати корпоративи. Всі живуть очікуванням чогось нового. Щоправда, рідко можуть дати відповідь на питання: »А що конкретно ти хочеш отримати чи змінити у році, який приходить? ” До Нового року нас привчила радянська влада. Якби не засилля ідеологічних свят, ніхто б не вкладав стільки душі в очікування зміни цифр на календарі. Адже всі інші свята вимагали або патетичної печалі, або нестримного ентузіазму. Звідси ця істинно дитяча любов до ялинкових конфетті, запаху хвої і мандаринів. Це зайвий доказ того, що старіє тіло, а душа, загорнута в вмираючу плоть, старіти не хоче, не може, не вміє. Вона, душа, залишається дитячою, їй хочеться казки і дива. Але є в святкуванні Нового року і смуток. Цей смуток народжується від того, що нового в Новому році немає нічого, крім змінених цифр на календарі. Все інше - старе. Людині властиво перетягувати свій старий скарб пристрастей і звичок з року в рік із завидною постійністю. Тому кожен новий рік - старий. «Куди дерево впаде, там воно і лежить», - говорить хтось із пророків, маючи на увазі злісний навик людини. І в одній з молитов соборування йдеться, що «Як руб повалений, вся правда наша перед Тобою, Господи«. »Повалений руб» - це і є те саме дерево, що впало, яке вказує завжди в одну і ту ж сторону, як і життя закостенівшої в гріхах людини. Над воротами Дантового пекла було написано «Залиш надію кожен, хто входить сюди». Над воротами, що вводять в новий календарний рік, можна писати «Залиш все зле, у році, що минає». Рік буде дійсно новим, якщо вступає в нього людина, яка запасеться бажанням оновлюватися: боротися зі злими звичками, облишити справи, які руйнують, придбати нові моральні якості . У нас є заповідь: бути мудрими, як змія. Саме ця тварина регулярно змінює шкіру, пролазить між гострими шипами чагарнику, або щільним камінням. Боляче їй чи ні, не знаю, але стара шкіра, як панчоха, сповзає, даючи місце новому шкірному покрову. Це, звичайно, урок, не тільки природний, але і євангельський. Земля протанцювала черговий вальс навколо сонця. І цей початок нового руху варто відзначити молитвою. Потихеньку входить в звичай служіння літургії в ніч з 31-го на 1-ше. Це ще одна нічна літургія, крім Великодньої і Різдвяної, яка обумовлена ​​вже не догматами, а нагальною потребою. Більшість людей «валяє дурня» і натужно зображує веселощі. Люди напиваються, чи то від туги, чи то від радості; засинають, що не роздягнувшись; прокидаються в невідомих місцях; або, в кращому випадку, тримають пульт в пошуках хоч чогось цікавого по «ящику». А зовсім невелика частина людей проводжає рік словами «Господи, помилуй» і зустрічає прийдешній рік словами »Господи, благослови«. Не знаю, як вам, а мені здається, що це і є справжня новизна і найкрасивіший спосіб святкування. Але навіть якщо не буде нічної літургії, нехай буде коротка молитва. Нічого кращого, ніж »Отче наш«, не придумаєш. Куранти б'ють, сніг за вікнами повільно опускається, а якесь сімейство читає молитву Господню і просить у Бога благословення на наступний рік. Краса! І ще одне. Адже це умовна дата. Новий рік святкували то в березні, то в вересні, то на Василія Великого. Тепер ось 1 січня. Крім того у кожного з нас є свій новий рік. Розумію день народження, як початок нового року життя. І всякий раз сенс залишається тим же: хочеш змінюватися - буде тобі новий рік, нове літо благості Божої. Не хочеш змінюватися - не буде тобі нічого нового. Мандарини будуть, »Блакитний вогник» буде, мігрень з ранку буде і туга, звичайно ж, теж буде. А новизни не буде. Так що думай, товаришу. Без віри в Христа і без молитви всі роки Свині, Пацюка, Собаки чи Півня загрожують перетворитися на суцільний рік Осла, сумного при тому, як Ослик-Іа, що втратив хвіст. Зима увійшла в повні права, всупереч чуткам про глобальне потепління. Земля закутала в снігову шаль, як в пухову хустку. Глянеш і мимоволі згадаєш псалом «обмий мене і стану біліший від снігу». Я сто разів вже пробував почати життя заново і щоразу у мене майже нічого не вийшло. Але чого немає в мені, так це відчаю. У цей Новий рік я буду пробувати знову. Треба ж, врешті-решт, щоб Новий рік був дійсно новим. Допоможи нам, Господи. отець Василь Баглей