Тернополянка Анна Лисенко: «Буктюб — платформа, де можна вільно говорити про книжки»

15698151_1377152265630895_830161981265311587_n

Є така відома книжка Умберто Еко та Кар’єра Жан-Клода «Не сподівайтеся позбутися книжок». Власне так – книжки і, відповідно, процес читання – незнищенні. І навіть, якщо вже кілька років поспіль прогнозують, що гряде день, коли, поглинуті Інтернетом, ми відвернемося від паперових видань, такий день настане ще не скоро.

Принаймні, поки існують популяризатори читання. Такі, як тернопільська буктюберка Анна Лисенко. У відео, викладених на її каналі, Анна легко зорієнтує: що читати і для чого. Тож поспілкувалася з нею про книжки, а також про те, хто такі буктюбери, та що вони роблять.

 — Почнемо трохи здалеку. Чим тобі подобається читання як таке?

- Читання завжди було для мене основним видом дозвілля. Вдома ніколи не вмикали телевізор, коли нудно, а брали книжку. І я теж так навчилась. Нема що робити – читай. Це для мене найкращий спосіб розважитись та пофантазувати. Читання працює краще, ніж будь-що візуалізоване (наприклад, кіно), бо можеш сам собі уявляти деталі та образи. Практично, книжка твориться в твоїй голові спільно з авторською думкою. Це, якщо говорити про художню літературу, якщо ж про нон-фікш, то це можливість дізнатись щось нове та цікаве. Паперова книжка для мене працює краще, ніж будь-який електронний ресурс — інформація легше запам’ятовується та систематизується. А ще книжки круто пахнуть=)

— Як змінився твій підхід до читання після того, як ти почала займатися буктюбом?

- Глобально – ніяк. Тільки почала більше читати і більше купувати книжок, аби мати можливість оглядати новинки і тренди — те, що цікаве людям, а не старі томики з домашньої бібліотеки.

— Чим тобі подобається робити огляди, яку мету ти в тому бачиш? 

Спочатку захопила сама думка: круто ділитись враженнями від книжок. Знайомі регулярно запитували, щоби я їм порадила прочитати А це ж неможливо — отак взяти і щось порадити, не знаючи їхнього читацького досвіду. Буктюб – це місце, де я розповідаю про всі прочитані книжки, а ти вже, будь ласкавий, обирай.

А ще буктюб – платформа, де можна вільно говорити про книжки. Це не форма рецензій чи критики, які потребують серйозного підходу. Це таке собі «бла-бла» (ну, мій канал точно), де звичайний пересічний читач, який купує книжки раз на місяць, а то й рідше, може дізнатися, які цікаві видання є в книгарнях, і про що вони.

Я думаю, буктюб працює непоганим популяризатором читання. Хоча поки стверджувати це не берусь.

— За якими принципом вибираєш книжки для огляду?

— Коли лише починала, оглядала практично все, що читала. А читала те, що в руки першим ляже, чи з домашньої бібліотеки щось тягнула, чи те, що здалося цікавим у книгарні. Тепер це більш усвідомлений процес: обираю улюблені жанри, новинки та трендові видання.

— Чи кожна прочитана книжка потім з’являється в огляді? І чи бували такі, на які ти не робила огляд?

- Раніше принципово не оглядала «спірачені» книжки (каюся, деколи качала «електронки»). Ще старалась не оглядати російські видання, бо вони викликають дуже багато негативу на каналі. Ну і поезію – я просто не знала, в якому форматі її можна подати. Тепер взяла собі за правило оглядати все. Це, на мою думку, чесніше.

Але не купую і не скачую електронні книжки, намагаюсь ніяк не популяризувати піратство. Російські видання я читаю рідко (коли нема аналогів українською, і аж дуже хочеться) – на них теж роблю огляди. З поезією все ще складно, але показую поетичні збірки у відео, де розповідаю про свіжо куплені книжки.

— А які ще книжки викликають труднощі?

— Важко оглядати книжку, яка не залишила жодних вражень — про неї майже нічого сказати. Нині стараюсь брати кілька таких книжок і робити спільне відео, де просто коротко розповідаю їхній сюжет. Ще буває складно оглядати видання, про які навпаки хочеться одразу багато всього сказати. Мені так складно було з «Щоденником Анни Франк». Адже треба було б сказати про те, що в ній купа історичних фактів; згадати про дискусію редактури щоденника; розповісти, про що, власне, текст, і про мої емоції та враження від нього, а ще означити, що про нього думають інші. Включити все це в огляд в повному обсязі було б задовго та й навряд глядачеві було б цікаво почути про все це одразу. Зрештою зупинилася на кількох ключових моментах, які не могла не проговорити.

— На чому зазвичай акцентуєш увагу?

— Все залежить від книжки, її жанру, теми, історії тощо. Але завжди розповідаю, про що книжка і чим вона мене зацікавила. Оскільки для мене мій буктюб-канал – це такий собі суб’єктивний відео-щоденник прочитаного, я не зобов’язую себе писати сценарії за чіткими пунктами.

— Формат відеоогляду вимагає сконцентрованості — отже, чи наперед продумуєш драматургію, мінісценарій…

— Раніше писала сценарії в прямому сенсі: слово за словом. Але побачила, що такі відео не так живо виглядають. А мені дуже хочеться в кадрі бути, перш за все, живою людиною, говорити і поводитися так, наче обговорюю прочитане з друзями, єдина відмінність – друзі з іншої сторони монітору =) І крім того, коли маєш готовий завчений текст, то різкіше чуєш помилки та частіше доводиться перезнімати, бо замість одного слова сказала інше. Зрештою виходить ще гірше.

Тепер здебільшого пишу план і ключові факти, які можу наплутати: роки, імена і так далі. Підготовка плану займає небагато часу, бо часто починаю його писати, ще коли читаю твір. Особливо, якщо знаю, що його оглядатиму окремим відео.

Є ролики і без плану. Наприклад, там, де просто розповідаю, які книжки я купила та чому. До речі, такі відео чомусь назбирують велику кількість переглядів.

І ще теги (відео, де я відповідаю на книжкові запитання) — вони теж без плану. Знову ж таки, так виглядає чесніше. Я дуже хочу бути чесною.

— Ти ввійшла у трійку найкращих українських буктюберів…

— Насправді ніякого рейтингу немає. Я так розумію, за основний критерій взяли кількість підписників каналу. Тоді так, я, здається, третя.

Думаю, спочатку нам потрібно розкачати буктюб. От якби в нас було 10-20 постійно активних буктюберів, можна було б складати рейтинги і визначати найкращих. Та й навіть це трохи спірний момент, бо кожен із нас (а нас поки небагато) по-різному розповідає про книжки. Настільки по-різному, що визначити найкращих, просто неможливо.

— Чи є в тебе стратегічні плани стосовно розвитку саме цієї діяльності?

— Я дуже хочу, щоби мій канал, як і весь український буктюб, став тим майданчиком, куди могли б прийти звичайні любителі «позирити відосики» на ютубі та дізнатися більше про книжки. Аби ті, котрі приходили в книгарні два рази в рік, приходили туди два рази в місяць, бо знали, що почитати. Це основна мета каналу. І опираючись на неї, я намагаюсь будувати стратегію розвитку.

Запитувала Анна ЗОЛОТНЮК

Фото надане Анною Лисенко

Вибір читачів за тиждень

Відео