Нещодавно відбулася презентація проекту “Різдвяні казки про перемогу над долеюˮ. Було б дивно, якби така дієва і творча особистість не долучилася до нього. А роботи було справді багато! Написати казки про діток, які перемогли обставини, хворобу, перемогли долю. Це було досить важко, адже героями є реальні діти та їх рідні, яким життя дало різні випробування. Тернопільська письменниця постійно була на зв’язку з батьками, переписували вже створене і, зрештою, казки полинули в світ. Наразі, почитати їх можна у холі торгового центру «Подоляни» до 14 січня 2017 року, повідомляє Про.те.

– Як з`явилася ідея такого заходу?

– Ідея проекту з`явилася у пані Галини, а я побачивши заклик у соцмережах, не могла не долучитися до нього написанням казок про діток із складною долею, просто відчула, що маю це написати. Повідомила, що готова і вже того ж дня ми обговорювали усі деталі, як це має бути.

– Так розумію, “Різдвяні казки про перемогу над долеюˮ – благодійний проект?

– Проект повністю благодійний. І фотосесія Галини і мої казки створено повністю на волонтерських засадах без жодного відшкодування за цю працю, але головне тут – моральне збагачення нас і усіх учасників проекту.

– Де ви знаходили діток?

– Галина шукала діток і, разом із контактами батьків, надсилала мені інформацію про їх життя, про нелегкий період зростання і перемогу над обставинами.

– Скільки казок треба було написати конкретно вам? Чи тільки ви їх писали?

– Діток у проекті шестеро, отже, шість казок треба було написати. Спочатку думали, що це будуть різні люди, але я запропонувала, щоб історії були в одному стилі і написані однією рукою, тому усі казки писала сама.

– Складне питання. Доля – це де ти народився, хто твої батьки, коли прийшов у цей світ і коли підеш та інші життєві моменти, які не залежать від твого рішення чи вибору. А все, що ми можемо вирішити самі – це наше життя і ми за нього несемо відповідальність. Дуже не люблю, коли все, що з людиною відбувається, списують на долю, тим самим знімаючи із себе відповідальність за своє життя і ті проблеми та негаразди, які в ньому відбуваються. Людина багато чого може у своєму житті досягнути сама і змінити, потрібно лише бажання і наша наполегливість, віра та відчуття, що усе в наших руках.

– Де можна побачити чи придбати ці книжечки?

– До 14 січня у холі торгового центру «Подоляни». У книжку ми тільки плануємо їх оформити і які будуть можливості будемо бачити далі, залежно від того, хто ще долучиться та допоможе нам з цим… Але я впевнена, що казки та світлини дітей мають читати і бачити якнайбільше дітей і дорослих, щоб самим впевнитися у вірі перемоги над обставинами, негараздами, хворобами, як у своєму житті так і нашої країни в цілому.

– Хто на вашу думку повинен допомагати дітям, які потребують особливою уваги, або трішки не такі, як усі?

– Допомагати маємо один одному усі. У тому ми і є людьми, а відповідальність за них має брати на себе держава у плані забезпечення їх потреб, як суспільних так і матеріальних.

– Що треба, що змінилось черстве суспільство – приклад батьків? Приклад влади? Приклад друзів?

– Кожному починати із себе. Звичайно, батьки є прикладом для своїх дітей, тому вони мають показати, як бути співчутливим та допомагати іншим, так і влада має бути носієм закону та, як обрані людьми особи, прикладом для усіх. Думаю, кожен може почати із себе, не чекаючи прикладу, і допомагати чим може. Часом просто словом чи співчуттям, увагою.