«О Мати Божа, спаси нас!» – вишито на іконі, що зберігається у Бережанському краєзнавчому музеї на Тернопільщині. Знизу напис – «На спомин із тюрми» і дата – «20 травня 1949 року». Ікону передала в музей Розалія Рига (1914–2004). Вишила її на засланні в Магадані.

Жінка родом із села Рай. Школу закінчила у Калуші, нині Івано-Франківська область, вивчилася на кравчиню. 1932 року вийшла заміж за Григорія Ригу із села Верхня, народили синів Романа та Ігоря. Дорогою до свекрів заходили до Богдана Яцківа – референта Служби безпеки Організації українських націоналістів Карпатського краю. Коли захворіла його дружина, Розалія за підробленими документами привезла її в лікарню Калуша, пишуть berezhany.

Григорія розстріляли 1946 року. На початку 1949‑го арештували Розалію Ригу. Вирок – 25 років таборів. Вийшла на волю після смерті Сталіна – 1956-го. Повернулася до Раю. Працювала у Бережанах на овочево-сушильному заводі.

Ікона розміром 12 на 12 см. Вишита виторочками з жіночих хусток та зі спідньої білизни. Голки у тюрмі забороняли. Жінки вишивали кістками від риби, які передавали чоловіки з сусіднього табору.

– Якби в тюрмі дізналися, що вишиває Богородицю, додали б мамі ще п'ять років, – розповідає 83-річний Роман Рига, син Розалії. – Після виходу з тюрми ховала ікону у швейній машинці. Після маминої смерті не могли знайти реліквію. Торік дізналися, що мама передала її в музей.

Історію ікони опублікував у місцевій газеті прото­ієрей Євген Заплетнюк.

– Жінка привезла додому лише те, що було їй найдорожче, – ­ікону Богородиці, до якої молилася, – каже отець Євген.