«Рух «Емаус»: історія солідарності» – саме таку документальну книгу привіз у Тернопіль український письменник, журналіст і кіносценарист Андрій Курков.

Репрезентував він це видання у книгарні «Є» сьогодні, 13 грудня. Журналіст «Терену» мав змогу дізнатися кілька секретів у автора.

- Найперше хочу розпитати про книжку, яку ви привезли. Знаю, що вона про Рух Емаус, що підтримує бездомних…

- Це видання - дійсно документальне. Це - не художня книжка, як кажуть – «нон-фікшн» проза. Це – історія Руху «Емаус», що зародився у 1948 році у Франції, завдяки дуже цікавій особистості - Абату П’єру. Справжнє ім’я цього чоловіка - Анрі Ґрюер. Він – монах, був помічником священика. Під час Другої світової війни долучився до французького руху спротиву. Навіть навчився підробляти документи для євреїв, щоб переправляти їх до Швейцарії. Проте усе свої життя він насправді присвятив допомозі бездомним. І першим створив щось схоже на соціальний гуртожиток для бездомних. Йшлося не про тих, хто став жертвою алкоголізму. Ні. А про тих, хто втратив домівку через війну. Так і зародився «Емаус», популярність якого поширилася світом – від Чилі і Аргентини до Японії.

Книга

В Україні є один-єдиний осередок «Емаусу» – спільнота «Оселя» у Винниках під Львовом. І в самому Львові є також соціальний гуртожиток. Спільний принцип діяльності членів асоціації «Емаус» - «давати людині вудочку, а не рибу». Тобто вони прагнуть навчити безхатьків повертатися до нормального життя – через роботу, через соціалізацію, через спільне існування і щось схоже на кооперативну працю.

- І чого уже встигли навчити львівських бездомних?

- Вони ремонтують меблі, сортують сміття. Дехто працював двірником, а дехто став професійним водієм. І моя книжка якраз розповідає про те, як таким людям можна допомогти. Я виклав досвід різних спільнот «Емаусу», тобто історію солідарності із людьми, які потрапили у біду. Адже у важких життєвих обставинах – без житла, без грошей - люди опиняються із різних причин.

- Творця «Емаусу» - Анрі Ґрюера уже немає на цьому світі, а справа його живе…

- Так, і доволі успішно. Насправді, саме життя Анрі Ґрюера було доволі цікавим. Можна окрему книжку написати (посміхається). Він прожив 90 років, і останні 10 – вся країна голосувала за нього як за найпопулярнішого француза. І коли він помер у 2007 році, то відспівували його у соборі Нотр-Дам де Парі. І там поруч сиділи: президент і премєр Франції, урядовці, політики і… безхатьки – колишні і нинішні.

- Чи знали ви особисто когось із лідерів «Емаусу»?

- На жаль, засновниця львівської «Оселі» Олеся Саноцька 2 роки тому померла від раку. Із нею я був у дуже хороших стосунках. Насправді, ми познайомилися, коли я писав книгу про Львів – «Львівська гастроль Джимі Хендрікса». Люди із «Оселі» і сама Леся потрапили у мій роман. Причому – під власним прізвищем, так само, як деякі волонтери. З того часу я – член правління їхньої спільноти. Навіть організовував у Києві аукціон-продаж розмальованих ними тарілок. Навіть сам поряд вчився це робити. Тож українських представників «Емаусу» - знаю усіх, а іноземних – декілька.

- Але ж то, напевно, була титанічна робота – вивчити стільки матеріалу…

- Так, мені довелося прочитати дуже багато матеріалів французькою. Не менше 4-5 тисяч сторінок – лише про життя Абата П’єра і його діяльність. Шукав документи також англійською, німецькою мовами… Адже у нас ще надто мало знають про цей Рух і про його засновника. Хоча цей досвід – дуже важливий для України. Варто врахувати, скільки у нас тепер переселенців і біженців, які потребують допомоги.

До речі, у будинку, який колись організували у Львові для колишніх бездомних, нині проживають дві родини з Донецька і одна із Криму.

- Маршрут вашої нинішньої подорожі — Дніпро, Харків, Суми, Львів, Тернопіль і Вінниця. Чому саме так?

- Там відбулися певні зміни. Наприклад, Вінницю ми перенесли на січень. Наразі у переліку з’явився Хмельницький. Можливо, будуть й інші міста. Усі презентації відбуваються у книгарнях «Є». Тому все залежало від того, які плани уже там мали. Наші зустрічі призначали у вільні дні. Ось тому такий графік вийшов…

Фото з відкритих джерел

Довідка. Андрій Курков - найвідоміший сучасний український письменник у світі. Народився у 1961 р. у с. Будогощ Ленінградської області. Втім, із дитинства живе у Києві. Працював завклубом, завідувачем бібліотеки. Закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Працював сценаристом на кіностудії Олександра Довженка, викладав у Белл Коледжі (Англія). Із 1988-го член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України і Національної спілки письменників. Із 1998-го — член Європейської кіноакадемії і постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». Дружина – ірландського походження Елізабет Шарп. Разом виховують трьох дітей. Андрій Курков є автором понад 20-ти книг, серед яких – твори як для дорослих, так і для дітей. У доробку - понад 20 сценаріїв для художніх і документальних фільмів. Окрім того, Андрій Курков — один із двох російськомовних письменників, чиї книжки потрапили у топ-десятку європейських бестселерів.