Василь Шендеровський, провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, дійсний член НТШ розповів про цікаві факти з життя відомих вихідців з Тернопільщини.

Напередодні ТЕРЕН опублікував першу частину інтерв’ю із фізиком-теоретиком, співавтором трьох монографій з фізики, українсько-англійсько-німецько-російських словників фізичної лексики, радіології, радіаційної безпеки, упорядником і редактором 4-ох видань про видатного українського вченого Івана Пулюя Василем Шендеровським.

Сьогодні пропонуємо нашим читачам закінчення цього інтерв’ю.

v12

- Пане Василю, Ви казали, що до таких людей, якими є знані у світі особистості, зокрема й наш земляк з Тернопільщини Іван Пулюй, треба прагнути тягнутися, брати з них приклад. Бо мало бути видатним вченим, треба ще любити свою землю, знати духовну спадщину свого народу. Напевно, цим пояснюється і те, що наш земляк доклав титанічних зусиль, аби разом із Пантелеймоном Кулішем перекласти й видати українською мовою Біблію?

- Безумовно. А знаєте, що ще перед початком роботи над перекладом Біблії Іван Пулюй видав українською молитвослов і під час російсько-японської війни передав українським полоненим воякам тисячу примірників? Коли про це довідався імператор Японії, то надіслав Пулюєві на знак пошани подарунок — великий килим.

- Існує версія, що науковець із таким же проханням звернувся і до російського генерала аби передати дві тисячі примірників українським воякам, що служили в російській армії. Але відповіді не отримав.

- Так, це ще раз підкреслює імперське ставлення Росії до України та українців. До речі, у розпал Першої світової Пулюй написав дві фундаментальні праці про ситуацію в Україні та її роль на тодішній геополітичні арені. Він намагався переконати Європу: Україна є й буде бар’єром, який відокремлює європейські держави від загарбника – Росії.

- Дуже актуальна теза і на сьогоднішній день.

- Ба більше, я до цього додам, що Пулюй був переконаний: завдяки самостійній Україні московитський царизм було б витіснено з Чорного моря, Балкан, Дарданелл і так було б знищено зазіхання Росії на всесвітнє панування. Наведу його слова: «Лише внаслідок приєднання України до Московії утворилася надмогутня Росія, і тільки через визволення українського народу з російського рабства може стати Росія знову Московією, азіатською імперією».

- Не прислухалася Європа до пророчих слів Івана Пулюя, не прислухалася.

- Справді, хтозна, як би розвивався історичний поступ Європи, України, як її частки і світу, коли б лідери європейських держав дослухалися до цих слів великого українця…

v10

Щоб почуватися гідними людьми

- Василю Андрійовичу, про цього великого українця та інші, знакові для України, постаті, багато хто почув лише наприкінці 90-их років із циклу Ваших із Еммою Бабчук радіопередач «Нехай не гасне світ науки». Ці радіопрограми, направду, були ніби ковтком свіжого повітря для тисяч і тисяч українців, які вперше, після десятиліть вимушеного замовчування, дізнавалися про славних синів і дочок України.

- Це було дійсно так. Запропоновану мною назву програми «Нехай не гасне світ науки» Емма Антонівна схвально підтримала. Майже п’ять років програма виходила в ефір. За цей час підготував понад 200 нарисів із багатющим довідковим, історичним матеріалом про славетних, але, на жаль, на той час ще мало знаних українців.

- Зрештою, я так розумію, на основі цих програм й вийшла серія томів про українців, які своєю працею мали величезний вплив на розвиток окремих галузей світової науки?

- Справді, зробив саме так, бо формат радіопередач не завжди дозволяв подати розширений матеріал про того чи іншого вченого, який змушений був працювати за межами рідного краю через часто драматичні для України колізії історичного розвитку. Тому українським вченим доводилося працювати на теренах чужих держав, а їхній талант із політичних міркувань не був належним чином поцінований у рідному краї. Більше того, на такі імена, як кажуть, було накладене державницьке «табу», яке мало стерти із пам’яті народу сотні прізвищ великих українців, щоб перетворити народ у безвольну, безпам’ятну масу рабів, які не знають і не пам’ятають свого минулого.

- В тому числі й Голодомор…

- Так. Знаєте, у 20-их роках минулого століття був перепис населення. Так, ось, українців було тоді понад 80 мільйонів! У радянських виданнях передрепресійного періоду вказувалося, що в СРСР українців було більше, ніж росіян. А за шість років кількість українців скоротилася до 55 мільйонів. Принаймні, така цифра вказана у книзі «На великой стройке», виданій у 30-их роках у Ленінграді.

Так ось, із 20-их років фактично розпочалося нищення українства. Розстрілювали без суду і слідства, а далі – Голодомор. У 30-их роках був такий собі Соломон Брук, уповноважений по боротьбі з українським буржуазним націоналізмом. Так він говорив: «Мы бы хотели уничтожить всю Украину. Но мы этого сейчас не можем сделать. Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим — перестреляем». І тут я знову згадую Івана Пулюя. Так ось, він сказав, що «інтелігенція – це сіль народу. Якщо не буде цієї «солі», не буде чим солити», не буде інтелігенції, не буде керманичів, тих, хто підніматиме народ. І ще він казав, що «за тим народом, за яким вища освіта, за тим і перемога».

- Саме це Ви і говорили сьогодні юним гімназистам, оцій майбутній інтелектуальній еліті України…

- Принагідно скажу, що мене іноді такі собі скептики-маргінали запитують, мовляв, для чого я це все роблю – розповідаю молоді, веду передачі, створюю фільми, видаю книги? А для того, кажу, щоб на яскравих прикладах показати молодому поколінню, суспільству, хто ми є. Щоб ми у світі почувалися людьми гідними. Гідними своїх коренів, свого імені, що ми – українці маємо свою духовну, просвітницьку, подвижницьку місію.

- До речі, свого часу про це говорив і Юрій Шевельов у своїй книзі «Триптих про призначення України»

- Так, саме Юрій Шевельов підкреслював, що українцям варто позбавитися тих негативних рис, які притаманні багатьом з нас – нашої меншовартості, передусім. Розумієте, коли кажуть про Моцарта, Бетховена, то ті люди, чиї країни дали людству таких велетів культури, пишаються цим. А ми знаємо обмежене коло українських особистостей, а особливо людей, які творили на терені технічних наук, про них ми дуже мало знаємо. Тому і намагаюсь, ось уже 25 років поспіль, разом із однодумцями повертати ці імена Україні.

v13

Про українських зірок першої величини

- Пане Василю, безумовно, українська нація подарувала людству цілу плеяду геніальних людей, в цьому не може бути сумнівів. Але назвіть, хоча б побіжно, прізвища тих людей, про яких, завдяки Вашим пошукам та дослідженням, нині знають більше в Україні та світі.

- Та таких імен не одна сотня… Ну от, хоча б, деякі з них. Скажімо, Петро Лодій — професор логіки, метафізики й етики, з 1803 року — професор педінституту, а також викладач та ректор новозаснованого університету. Або згадаймо феномен ще одного нашого співвітчизника – Пилипа Кулика, про якого говорив весь світ. Він – математик, народився у 1793 році у Львові… А Михайло Авенаріюс — один зі славних професорів Київського університету, засновник першої наукової фізичної школи в Україні, першої лабораторії експериментальної фізики і фізичного лабораторного практикуму. Саме завдяки Авенаріюсу в університеті Святого Володимира була створена школа фізиків, до якої входили такі видатні вчені, як Пильчиков, Косоногов, Де– Метц…

- Та й вже згадуваний Олександр Смакула, цікава постать в науці, родом з Тернопілля, людина, ім’я якої Ви повернули із забуття для Тернопільщини та України…

- Це дійсно унікальна особистість. Нині ми користуємось фотоапаратами, іншими оптичними приладами, де використано лінзи, досконалість яких досягнута завдяки відкриттю явища просвітлення оптики, здійсненому Олександром Смакулою. Він вперше виростив монокристали бромйодиду талію, що використовувались німцями в приладах нічного бачення. А це був чи найбільший у світі на той час військовий секрет. Українська наука, як бачимо, багата іменами в різних галузях.

Не можу не згадати ще Івана Горбачевського, біохіміка, чиє  ім’я носить нині Тернопільський державний медичний університет. Це людина, яка возвеличила і українську, і чеську науки, вперше здійснивши синтез органічної речовини.

- У Ваших передачах і книгах були розповіді і про Сікорського, одного з творців гелікоптерів і літаків, який прославив Америку, і про сина видатного українського поета Павла Грабовського – Бориса Грабовського, причетного до винаходу телевізійного бачення…

- У цьому переліку –  Михайло Остроградський — зірка першої величини у сузір’ї найвидатніших математиків світу, Степан Тимошенко — всесвітньо відомий механік, один із творців Української академії наук, Михайло Туган–Барановський — видатний економіст світової слави, А ще – Михайло Кравчук — великий математик, Степан Рудницький — великий географ, який працював у Харкові, його доля теж трагічна, як і доля Михайла Кравчука. А як не згадати Володимира Кубійовича, визначного українознавця, який багато зробив для становлення в Україні географії, Архипа Люльку — творця двигунів для літаків. Або ж видатного фізика XX століття, лауреата Нобелівської премії французького вченого Жорж Шарпака. А він – це ж наш співвітчизник, родом з Дубровиці на Рівненщині і його прізвище Георгій Харпак…

v01

- Знаєте, ось так аналізуючи наведені Вами, Василю Андрійовичу, факти, роздумуючи над іменами, про які Ви розповідаєте у своїх виданнях, оцінюючи все те, що вони дали світові, хочеться ще раз згадати слова Оксани Пахльовської про те, що «у кожній ділянці технічного прогресу є вклад українського вченого».

- Я цю тезу цілком підтримую. Зрештою, це і засвідчує 4-томна праця «Нехай не гасне світ науки», яку я привіз до Тернополя, аби подарувати юним гімназистам.

Вірю, що це видання покликане дати бодай найзагальніші уявлення про велич наших надбань, про їхню загальнолюдську цінність, про світочів української науки, про ті духові джерела, які завжди підтримували наш український народ життєдайною силою. А життєздатність кожного народу визначається ступенем його духовності. Зникає духовність – зникає народ...

Фото автора