Згадуючи старе свято, у Тернополі купують гвоздики чоловікам. Пояснюють: свят багато не буває. Тернопільська письменниця Любов Буряк таке відношення називає «забивання домівок мотлохом».

- Гвоздики - непопулярні квіти в Тернополі, - пише вона у Facebook. - Тут люблять, щоб усе по-багатому. А з квітів, то, щоб теж по-багатому, тут люблять королеву. Тобто - розу. Червону, щоб аж очі вбирала. Якийсь йолоп вигадав, що гвоздики - то символ чоловічої мужності. І почав їх масово завозити до міських кіосків наприкінці зими.  Надворі тоді був не просто лютий. Там був лютий совок. І всі дєвачьки, котрі на 8 марта хотіли мати розу, духи і квиток в кіно за 25 коп. на останній ряд, мали про це подбати заздалегідь. Тобто в лютому подарувати коханому карт-бланш: труси, шкарпетки, станок для гоління і одеколон «Саша». І три гвоздики. Економна топ-пропозиція на всі випадки 8 марта.. Де-які дєвачьки були супер економні і дарували одеколон «Гвоздика». Чим вбивали двох зайців: коханого зараз і наповал та комарів влітку. Але я не про те. Заходжу купити грунту для орхідеї. А біля прилавку стоїть хлопчисько років 12+. Купує чотири букети гвоздик. Для двох дідів, котрі служили в совковій армії і для баті та вітчима. Питаю: а баті і вітчиму Покрови та 6 грудня замало, чи як? Хлопчисько каже, що свят багато не буває, а батя з вітчимом - мущини. Бабця так сказала. Сиджу тепер і думаю. Бабця шарить. Правильно: все в дім. От мають люди звичку забивати речами домівки. На: авось згодиться колись. І живуть собі серед мотлоху. Мишей і моль матюками обкладають. Грець з ними, зрештою. Може, їм так добре і комфортно жити?

Фото з відкритих джерел