Сьогодні, 14 червня, Всесвітній день донора крові. Журналістка ТЕРЕНу вирішила перевірити на собі, як проходить процедура здачі крові на донорство.

«Маєш такі червоні щічки, певно крові забагато», - часто жартують старші люди. У мене забагато, а комусь не вистачає, - подумала я та вирішила, що варто поділитися з іншими.

Прокинулася вранці та нічого не ївши (так порекомендували друзі) пішла у Тернопільську обласну станцію переливання крові, що на вулиці Клінічній (поруч з обласною лікарнею). Там здати кров можна до 13 години у будні дні.

Зайшла у реєстратуру, там у мене перевірили документи, запитали на який саме медичний заклад чи можливо конкретній людині я хочу передати свою кров, дали листочок, підписавши який, я зобов'язалася, що здорова та не маю жодний захворювань, та сказали піти до гардеробу, де я маю взяти резинові капчики, а свої здати. Після цього мене відправили до терапевта та дерматолога, яка запитала мене, чи нічого не турбує, чи прочитала я договір, який мені видали у реєстратурі та чи дійсно у мене немає кору, СНІДу, сифілісу та інших подібних хворіб.

Після цього мені довелося здати кров з пальця, аби визначити, яка у мене група крові (хоча я це і так знала, та лікарі повинні були перевірити). Окрім того медсестра запитала у мене чи приймала я останнім часом якісь медикаменти.

Зробивши аналіз, мене направили до буфету, де дали солодкий чай та 6 штук печива «До чаю» і сказали, що снідати перед здачею крові не лише можна, а й потрібно. Ну і після цього я пішла у зал, де здійснюють саме переливання крові. Сіла в крісло (яке дуже нагадує стоматологічне) до мене підійшла медсестра, перев'язала руку джгутом, відкрила при мені нову систему та вколола. Проте у вену не зайшла. І так ще два рази.

- У вас дуже погані вени. Брали аналізи – це одне, а здавати кров на донорство – зовсім інше. Тільки систему зіпсували. Більше не приходьте, - після третьої спроби сказала медсестра.

Попри те, що я як донор не підійшла, медпрацівники все ж залишалися до мене привітними, хоч і сказали, що мені у станції переливання крові робити немає чого. Медсестра перев'язала мені обидві руки та відпустила, я забрала із гардеробу своє взуття та з невдачею повернулася додому.

Проте все могло бути по-іншому. Якби у мене були кращі вени та кров таки змогли б взяти, то я могла  б «заробити» 25 гривень та довідку про оплачуваний вихідний день в будь-який день протягом року.

Фото з відкритих джерел