Одна з перших українських феміністок родом з Тернопільщини
Її називали «берлінською агенткою», радянська влада змусила її залишити рідну землю, редактор жіночих видань і політик, якого боялись – це Мілена Рудницька.
Народилась пані Рудницька у Зборові, Тернопільської області у 1892 році. У родині українця Івана Рудницького та єврейки Іди Шпігель.
Окрім дівчини, у сімействі було ще 4 дитини. Зокрема, син Іван став відомим журналістом, а Антін – композитором.
У 1906 році родина переїхала до Львова, там у 1917 Мілена захистила дисертацію на тему «Математичні основи Ренесансу». Згодом одружилась за юристом Петром Лисяком, народивши йому сина Івана, майбутнього історика і публіциста.
Основною діяльністю з 1923 року для пані Рудницької був жіночий рух. Вже за кілька років вона очолила Союз українок. З часом організація налічувала понад 100 тисяч учасниць, але піддавалась тиску, особливо зі сторони «совітів», навіть довелось змінити назву на «Дружину імені княгині Ольги». Мілена Рудницька писала статті у відомі на той час галицькі видання «Діло» та «Наша мета», стала редактором видань «Жінка» та «Громадянка».
Не боячись осуду, проводила активну антитоталітарну і антикомуністичну діяльність. Акцентувала увагу на рівноправ‘ї жінок і чоловіків.
– Через довгі тисячоліття храм цивілізації і культури будував виключно чоловік. Згідно своєму мозку і серцю, для своєї вигоди, відповідно до своєї потреби і згідно з своїм смаком сотворив він релігію, мораль, законодавство, науку й мистецтво. Львина частина звичаїв, переконань і пересудів новочасної суспільности — се лиш витвір чоловічого еґоїзму, без уваги на вимогу другого пола. Цілий культурний доробок минулих тисячок літ можна без пересади назвати не людським, а чоловічим. Друга половина людства, замкнена при «домашнім огнищі» і відсунена від публічного життя, не була учасником сієї культурної праці, – писала Мілана Рудницька.
Крім цього, жінка вела і політичну діяльність, щоправда недовго, через тиск і нерозуміння. У польському Сеймі від УНДО першою відкрито розповіла про справжні реалії у житті українців. А на виступі Ліги Націй висвітлила тему голодомору.
Осівши з роками у Мюнхені, працювала у газеті «Свобода» та однойменному радіо.
У похилому віці багато часу приділяла релігії і у 1963 році написала «Дон Боско. Людина. Педагог. Святий».
У 1976 померла у Мюнхені, але згодом її перепоховали на Личаківськлму кладовищі Львова.
На сторінках української історії є чимало особистостей, яких забули з плином часу, але від цього не зникла їх знаковість для країни. Зборівчанка Мілена Рудницька точно одна із таких.
Фото з відкритих джерел
